
"Надмірне регулювання ніколи не приводило до позитивних результатів": Олег Клімов про реформу фармринку (ВІДЕО)
Київ • УНН
Голова "Всеукраїнської фармацевтичної палати" розповів про необхідність системного підходу до регулювання фармринку. І наголосив, що новий законопроєкт має бути з урахування європейських норм та досвіду.
В Україні готують зміни у сфері регулювання фармацевтичного ринку. Міністерство охорони здоров’я запропонувало обмежити маркетингові угоди, заборонити ретробонуси та запровадити електронні торги між виробниками.
Проте ці ініціативи викликали багато запитань - народні депутати та представники фармбізнесу наголосили, що будь-які зміни мають враховувати інтереси всіх учасників ринку та відповідати європейським нормам.
Щоб знайти компромісне рішення, у Верховній Раді вирішили розробити окремий законопроєкт. Для цього 30 січня в підкомітеті комітету ВР з питань здоров'я нації відбулася установча нарада, де народні депутати, виробники, аптечні мережі та фармацевтичні організації обговорили подальші кроки.
Голова правління "Всеукраїнської фармацевтичної палати", член ради Міжнародної федерації фармацевтів, член Американської асоціації фармацевтів Олег Клімов в інтерв’ю УНН розповів, як працює регулювання фармацевтичного ринку в ЄС, чому важливо уникати надмірного втручання держави у процеси ціноутворення та які механізми варто запозичити з європейської практики.
- Наразі при комітеті ВР з питань здоровʼя нації створена робоча група, яка має розробити комплексний законопроєкт щодо регулювання фармацевтичного ринку. На Вашу думку, наскільки виправдана така ініціатива?
Цей законопроєкт про регулювання фармацевтичного ринку давно назрів. Тому що, якщо брати досвід європейських країн, країн ефективної економіки - такі закони були ухвалені вже дуже багато років тому як фундаментальні, на базі яких будувалася система охорони здоров’я, на основі інвестиційної привабливості. Тому розглядати розробку цього законопроєкту як фрагмент якоїсь системи охорони здоров’я, яка у нас в Україні є, неможливо. Він, на наше глибоке переконання, повинен бути частиною загальної системи охорони здоров’я й відповідати в першу чергу інтересам пацієнтів.
Стосовно ініціатив, справа в тому, що ми з народними депутатами, з Міністерством охорони здоров’я вже не перший рік дискутуємо про те, що в Україні в системі охорони здоров’я назріла нагальна потреба реформ не фрагментарних, а системних. Проблема в тому, що однією з самих великих проблем в Україні є те, що у нас всі реформи, які відбувалися в системі охорони здоров’я за весь період незалежності України, носили виключно фрагментарний характер. Не було побудовано єдиної системи, тому що у кожного міністра була одна каденція. Ми знаємо, що міністр – це політична фігура, і ті реформи, які починалися – з приходом наступного забувалися, ніхто про них не звітував, і знову починали з нуля, а потім кажемо: чому воно в тій країні працює, а в Україні не працює. Тому що висмикуються певні фрагменти з тієї чи іншої системи, а кожна система має основні фрагменти, завдяки якій вона працює.
Тому, як ми, всі учасники фармацевтичного ринку, на сьогодні відчуваємо, - усі ці зміни, які у нас наразі ініціюються різними політичними силами, народними депутатами - пов’язані виключно з одним: щоб вартість ліків в аптеці була доступна для пацієнта, щоб пацієнт не хапався за сердце, коли бачить цю вартість.
- Наскільки важливо, щоб регулювання включало всі ланки фармринку - від виробників до аптек? Чи є ризик, що занадто жорстке регулювання однієї частини ринку може просто перекласти фінансове навантаження на іншу?
Ні для кого не є секретом, і Україна теж не є виключенням, що вартість цін на лікарські засоби, на будь-які товари формується на заводі-виробнику, що б він не виробляв. За приклад ми беремо європейську модель, тому що Україна взяла на себе зобов’язання до 2025 року адаптувати все чинне законодавство, яке б відповідало європейським нормативам, вимогам директив Європейського Союзу. У ЄС ці підходи мають подвійний характер.
Наразі ті зміни і пропозиції, які ми бачимо, далекі від істини. Тому, якщо ми говоримо про регулювання ціни, то пацієнта цікавить тільки те, що він заплатив.
Я вам приведу простий приклад німецької моделі, за якою наші законотворці пропонують розробку низки нормативних актів, законів, які б регулювали фармацевтичний ринок. Наприклад, у Німеччині препарат коштує на заводі 100 євро плюс різні націнки (дистриб’ютори, аптеки, фармпослуга, оцінка медичних технологій), і на полиці аптеки цей препарат коштує 137 євро 37 центів, але пацієнт платить не більше 10%. Тому що в Німеччині та в країнах Європейського Союзу є таке поняття, як обов’язкове страхування. У нас же все фінансове навантаження лягає на пацієнта, і тому нашому пацієнту, який приходить і бачить цю ціну, стає зле. Це перше питання.
Друге питання - ми почали з нього - формування ціни. Ціна не формується на ланці якогось одного учасника ринку - треба, щоб це був системний підхід від виробника, від імпортера, дистриб’ютора і до аптеки. У Європейському Союзі ціни виробнику затверджує держава. В одній країні – двічі на рік, в іншій – один раз на рік. Але виробник, який затверджує в держави ціну, відкриває її структуру: яка собівартість продукції, яка інвестиційна складова, скільки маркетингових витрат вкладено в ціну. Тобто, усю структуру ціни держава затвердила, тоді аптека законно отримує всі маркетингові угоди, виробник законно їх сплачує. І всі учасники фармринку в рівних умовах, тому що для всіх існує прозора система. У нас все це відсутнє.
Наша пропозиція у тому, що ми робимо аналіз аналітичних матеріалів законодавства Європейського Союзу, де ми показуємо на прикладі кожної країни, як це працює. Але нам треба визначитися, модель якої країни ми беремо. Адже неможливо один фрагмент висмикнути з різних систем, воно тоді точно не буде нічого працювати, бо працює система.
- Як ви оцінюєте запропоновані МОЗ на засіданні комітету ВР з питань охорони здоровʼя зміни щодо маркетингових угод і ретробонусів? Чи варто їх забороняти, чи все ж потрібен більш збалансований підхід?
Ці дві пропозиції мають право на життя. Але в тому форматі, як вони були донесені суспільству, вони зовсім по-іншому працюють в Європейському Союзі. У ЄС широко поширена система ретробонусів, усі правила регламентовані. Немає такого, "ні - не можна, нам це не подобається", усі елементи працюють, але як складова певної системи.
- Ви неодноразово підкреслювали, що Україна має будувати систему регулювання фармацевтичного ринку за європейськими нормами. Які європейські практики, на Вашу думку, варто взяти за основу?
Будь-який будинок будується з фундаменту. От фундамент того, про що ми говоримо, - це наявність закону про самоврядування, фармацевтичних професій, медичних професій. Далі - про фармацевтичну діяльність. Далі - закон по лікарські засоби, він у нас є, але має певні перекоси в частині того, що в нього намагаються включити непритаманні для цього виду закону місії. Цим законом не можна регулювати господарську діяльність, це виписується відповідними законами про фармацевтичну діяльність.
Далі, якщо ми говоримо про відкриття аптек: ми бачимо десь аптеки через пів метра, а десь її немає. Тому там роль місцевого самоврядування дуже велика, і місцеве самоврядування робить місцевий запит до бізнесу: у цьому регіоні необхідна аптека виготовлення чи аптека продажу. У нас до сих пір відсутній такий підхід, який в Європі працює - класифікація аптек за видами діяльності. У нас взагалі відсутній такий вид фармацевтичної діяльності, як фармацевтичний брокер.
У порівнянні, наприклад, з Німеччиною, у нас відсутні аптечні кооперативи. У ЄС особливий статус має госпітальна аптека. Тож, є дуже багато питань, а найголовніше, що в нас є дуже багато можливостей, якщо ми запроваджуємо європейські нормативи, а ми зараз працюємо над пропозиціями для Верховної Ради, для міністерств - якщо це буде взято до уваги, то через 4-5 років нашу аптеку буде не впізнати. Це буде аптека з іншим обличчям та з іншим переліком послуг, які можна буде отримати в аптеці. Про це ми мріємо та працюємо над цим.
- Чи є ризик, що надмірне втручання у регулювання цін на ліки призведе до дефіциту окремих препаратів?
Надмірне одностороннє регулювання і відсутність у регулятора фінансової моделі покриття того, що він регулює, ніколи не призводило до позитивних результатів. Ми пам’ятаємо системи регулювання, які раніше існували - це 100%-й дефіцит, тому що регулювати можна те, на що ти фінансово впливаєш. Якщо ти фінансово не впливаєш на цей вид бізнесу, то там повинні бути чітко виписані норми його ведення, а регулювання там не актуальне.
- Чи будете Ви брати участь у подальшій роботі робочої групи при профільному комітеті ВР, щоб забезпечити ухвалення справді ефективного законодавства?
Нас, як громадську організацію, запрошено до участі у такій групі при комітеті Верховної Ради з питань здоров’я нації. До Міністерства охорони здоров’я нас не залучено. Але ми з усіма працюємо в частині ознайомлення з досвідом регулювання європейських країн.
- Як Ви оцінюєте перспективи ухвалення нового законопроєкту? Чи є ризик, що закон буде ухвалено поспіхом, без врахування всіх нюансів? Чи є можливість знайти компромісне рішення, яке влаштує всіх учасників ринку та водночас не погіршить доступність ліків для українців?
Почну з кінця, тому що на перше питання Ванга вам не відповість. Ми плекаємо надію, що цей законопроєкт повинен бути ухвалений з урахуванням всіх пропозицій, які реально відображають європейську нормативну базу. Для України не обов’язково переймати досвід якоїсь конкретної країни. Але ми повинні досягти того, щоб наше законодавство відповідало тим чи іншим директивам у частині регулювання фармацевтичної діяльності. Це перше.
З приводу того, ухвалять чи не ухвалять - це не моя місія, я не можу це коментувати, це місія наших народних депутатів. Тому ми, як і все наше суспільство, плекаємо надію, що ми маємо ухвалити всеохоплюючі цілісні закони. Наше завдання полягає в тому, щоб переконати наших службовців, народних депутатів, що цей підхід якраз відповідає нормативам Європейського Союзу в частині регулювання фармацевтичної діяльності.