Психолог дала поради, як уникнути соціального хаосу у разі повторного посилення карантину

КИЇВ. 31 серпня. УНН. Уряди держав по всьому світу шукають шляхи убезпечення населення, намагаючись уникнути повернення жорстких карантинних заходів. Україна не стала винятком. Влада вирішила запровадити адаптивний карантин, коли обмеження запроваджуються не по всій країні одразу, а на певних територіях. Але лікарі та епідеміологи поки не беруться давати точний прогноз сезонного зростання вірусної хвороби, збудник якої все ще залишається не до кінця вивченим. Зважаючи на це не виключене посилення карантинних обмежень на більшості або й на всій території країни. Про те, як діяти владі аби переконати населення у необхідності таких обмежувальних заходів, як знизити градус психологічної напруги журналіст УНН поговорив з кандидатом психологічних наук, медичним психологом, експертом з психологічної кібербезпеки, президентом "Міжнародної асоціації незалежних експертів медіапростору" Наталією Бугайовою.

 - Чи реально психологічно повернути населення в стан самоізоляції та дотримання карантину з огляду на заяву президента готуватися до другої хвилі? Якщо так - то якими саме прийомами, адже велика частка населення просто не вірить у щоденні цифри?

Найголовніше – це роз'яснювальна робота, яку необхідно проводити серед населення. Світ зіткнувся не тільки з пандемією, пов'язаною з поширенням COVID-19, але і з інформаційним хаосом, що обрушився на свідомість людей. Повідомлення у ЗМІ про стрімке поширення нового вірусу в різних країнах, зведення про зростання числа людей, що були заражені чи померли від смертельно небезпечного захворювання, перемішувалися з неповною, спотвореною або ж відверто фейковою інформацією, що поширювалась інтернет-простором, особливо в соціальних мережах. Боротьба з неправдивою інформацією при пандемії в умовах нестабільної соціальної, економічної та політичної ситуації має важливе значення, оскільки інформаційне перевантаження викликає психологічну дестабілізацію населення і здатне призвести до соціального хаосу.

- Якими психологічними прийомами користувалася влада, аби «залякати населення», адже головний санітарний лікар сказав, що більшість обмежень були певним ходом?

Я неодноразово коментувала в ЗМІ заяву головного санітарного лікаря і пояснювала, що думка, яка висловлена офіційною особою не точно, може призводити до підриву у населення довіри до представників офіційних структур і офіційних джерел інформації. Вбачати в сказаному крамольні дії з боку Міністерства охорони здоров'я або результат всесвітньої змови не варто, але всім, хто виступає з офіційними заявами і дає інтерв'ю, необхідно більш уважно ставитися до правильності формулювання своїх думок, щоб не виявитися невірно понятими.

- Яким чином правильно вплинути на свідомість громадян, аби вони дотримувалися карантинних обмежень, попри те, що президент п’є каву в кафе і пересувається закладом без маски?

Закон для всіх однаковий і найкраще переконання – це особистий приклад правильної поведінки в певних ситуаціях. Проте, недотримання офіційною особою встановлених правил не означає скасування цих правил як таких. Кожен приймає для себе рішення про те, який приклад поведінки відповідає його переконанням. Все залежить від особистої відповідальності кожного. Якщо хочете жити в правовій державі – дотримуйтесь законів і правил, а не ігноруйте їх, мотивуючи це тим, що хтось їх не виконує. Вважаю, кожному необхідно задати собі питання – чи готові ви нести відповідальність за збереження свого здоров'я і життя оточуючих? Від правильності розставлених акцентів буде у підсумку залежати результат.

 - Який психологічний алгоритм дій необхідно вибудувати для громадян, аби дотримання карантину було ненав’язаним, а свідомим? І чи можливо це взагалі?

Вважаю, що крайні карантинні заходи, жорстка соціальна ізоляція, припинення роботи установ і організацій, закриття ринків і зупинка транспорту призведуть до тяжких економічних і соціальних наслідків. Найбільш правильним буде знайти розумний баланс між контролем за дотриманням карантинних заходів серед населення і продовженням соціальної та економічної активності в умовах підвищеної небезпеки для життя і здоров'я людей.

Для того, щоб населення правильно сприймало обмеження і слідувало їм, необхідно відрегулювати ряд питань. Наприклад, потрібно вирішити проблему, пов'язану з нестачею транспорту і нерегулярністю його руху, оскільки обмеження пасажирів в транспорті по числу сидячих місць в умовах відсутності належної кількості транспортних одиниць, взагалі позбавляє ряд пасажирів можливості скористатися проїздом. Кондуктори не дозволяють людям сісти в транспорт по шляху його слідування через те, що всі місця вже зайняті на початкових зупинках. Люди не можуть своєчасно потрапити на роботу, у тому числі у лікарні, де лікують хворих на COVID-19. Це викликає роздратування серед населення, яке у підсумку виливається в небажання слідувати взагалі будь-яким правилам дотримання карантину.

Серйозну проблему представляє відсутність недорогих засобів індивідуального захисту, які міг би дозволити собі придбати кожен. Через вимоги перебувати в громадських місцях в масці, при тому, що можливості у людей купити необхідну кількість масок за доступною ціною немає, багато людей носять одноразові маски місяцями, аж до брудного стану. Чи сприяє це зниженню зростання захворюваності коронавірусом? Навряд чи. Ось через ці протиріччя і проблеми в народі зростає роздратування, недовіра владі, протестні настрої, що виливаються, у підсумку, в небажанні дотримуватися правил карантину.

Ті, хто виконують правила, теж незадоволені, оскільки контроль в громадських місцях за дотриманням карантину серед населення вибірковий і дуже умовний. Все це призводить до того, що люди починають сумніватися в реальності існування COVID-19. Недооцінюючи небезпеку ситуації вони ігнорують встановлені правила, оскільки перестають бачити в них сенс. Одним з аргументів того, що коронавірусу не існує, є те, що нібито ніхто не бачив хворих, що перехворіли на COVID-19. Необхідно дати можливість людям, які подолали це небезпечне вірусне захворювання або втратили через нього близьких, ділитися з глядачами через ЗМІ своїми історіями, досвідом і порадами. Це зробить інформацію про коронавірус більш реальною для тих, хто в нього не вірить і дасть можливість уникнути небезпечної стигматизації тих, хто переніс це смертельне захворювання.

Необхідно серйозну увагу приділяти своєчасному, грамотному інформуванню людей не тільки про поширення COVID-19, а й про те, чому необхідно вводити або посилювати ті чи інші карантинні заходи. На мою думку, гнучкий індивідуальний підхід в регулюванні карантинних заходів в залежності від динаміки захворюваності коронавірусом в кожній з областей є правильним. При цьому слід розуміти, що введення великих штрафів щодо фізичних осіб не принесе бажаного результату. Штрафи повинні бути відчутними, але не надмірними. Розуміння того, що недотримання вимог карантину не номінально, а неминуче призведе до відповідальності і фінансових втрат буде більш ефективним, ніж непомірні штрафи, які більшість людей просто не зможе заплатити через складне фінансове становище, викликане економічними наслідками введеного навесні карантину. Оскільки карантин може затягнутися на невизначений час, це робити необхідно і чим швидше це буде зроблене, тим краще. Без реальної соціальної, економічної та психологічної підтримки державою різних категорій населення в умовах карантину, в тому числі малого та середнього бізнесу, буде складно уникнути негативних наслідків карантину, таких як безробіття, зростання злочинності, адикцій, алкоголізму, наркоманії й таке інше.

Правильний, виважений підхід до вирішення проблем в Україні, пов'язаних з пандемією, ведення роз'яснювальної роботи через ЗМІ, допоможуть знизити невизначеність, послаблять негативний вплив інформаційного хаосу на психіку людей, дадуть можливість уникнути стигматизації хворих, які перенесли коронавірусну інфекцію і дозволять налагодити ефективну комунікацію влади і служб охорони здоров'я з населенням.

При добровільному рішенні дотримуватись карантину, який приймає кожна людина самостійно, існування в умовах вимушених соціальних обмежень не несе того стресового навантаження, з яким зіткнулося населення України при введенні жорстких карантинних заходів. Переконання в необхідності дотримання адаптивного карантину буде сприйматися людьми більш адекватно, що дозволить знизити рівень психологічної напруги і опору тимчасовим обмеженням.