Голубовська: ми живемо в такий час, коли є збудник, навчений природою бити по слабкій ланці в організмі

Голубовська: ми живемо в такий час, коли є збудник, навчений природою бити по слабкій ланці в організмі

Київ  •  УНН

 • 8169644 перегляди

Поговорили з професором Ольгою Голубовською про «новинки» ковіда та про те, що нас може очікувати у найближчому майбутньому

КИЇВ. 18 жовтня. УНН. Коронавірус вже став частиною нашої повсякденності, але чи можна до нього ставитися як до звичайної застуди? Які небезпеки таїть у собі цей вірус та наскільки він вивчений? Які напасті чекають людство в найближчому майбутньому? І чому рекомендації міжнародних організацій виявилися не такими вже й ефективними? Про це і не лише в ексклюзивному інтерв'ю УНН розповіла головний інфекціоніст України, заслужений лікар, професор Ольга Голубовська.

- Днями у вас відбулася велика конференція, присвячена інфекційним хворобам. Після ковіда інфекції стали людям особливо цікаві, але оскільки ми неспеціалісти, то чи могли б ви розповісти про значення цього заходу?

Це наша традиційна конференція, яка організована Всеукраїнською Асоціацією інфекціоністів України. Захід присвячений проблемам, пов'язаним із інфекційними хворобами. Виклики, пов'язані з інфекціями, є завжди – з пандеміями і без.
Інфекціоністи завжди першими приймають удар і намагаються знайти шляхи розв'язання. Зараз ситуація, наприклад, щодо коронавірусу помітно змінилася. Ми не могли обійти цю тему – тому що інфекція стала не такою, як раніше і потрібно зміщувати акценти в лікуванні, щоб люди виживали. Адже наше головне завдання – перше, найважливіше, щоб людина не захворіла і це досягається шляхом різних профілактичних методів. Але, на жаль, ви знаєте, що у нас зробили із санітарно-епідеміологічною службою – її розвалили. І ми повинні виходити з того, що у нас її немає... Якщо людина вже захворіла, друге завдання – перевести хворобу в нетяжкий перебіг для того, щоб попередити як ускладнення в гострий період захворювання, так і віддалені наслідки хвороби, які ще не всі відомі при коронавірусі. Дуже складне захворювання, що тільки вивчається.

Говорили про коронавіруси, говорили про масу інших інфекційних хвороб, у тому числі і пов'язаних з військовими діями. Ми вже маємо випадки спалахів захворювань і серед військовослужбовців. І випадки тих захворювань, яких ми практично не бачимо у мирний час, наприклад, таких як тифопаратифозні захворювання. Обговорювали диференціальну діагностику багатьох захворювань.

Запросили на конференцію молекулярного біолога, доктора наук Тетяну Клименко, яка все життя займається дослідженням саме мРНК – ще з 2000-х років, і є фахівцем у цій галузі, працює у Лондоні. І вона прочитала лекцію щодо препаратів мРНК (вони не називають їх вакцинами). Ця лекція викликала велику цікавість у наших слухачів.

Ми двічі на рік проводимо такі конференції. І на цій конференції я робила доповідь щодо віспи мавп, у тому числі.

- Свого часу ми були першими, кому ви сказали, що Україна ще поставить пам'ятник ковіду. Нещодавно у нас відкрився в Україні пам'ятник ковіду. Ми жартували, що він 24 лютого «вийшов з чату», але здається починає проситися, щоб його знову туди додали. Що у нас на сьогодні з ковідом? Чи потрібно далі дотримуватись правил і що ви думаєте про носіння масок у громадських місцях?

Коли почалися бойові дії – багато хто виїхав до Європи, скасували масковий режим, було послаблення обмежувальних заходів, послаблення контролю вакцинації. І про що це говорить? Про те, що дуже багато політики в цьому питанні, на превеликий жаль. Дуже великі гроші, а там де великі гроші – багато політики. Ми, лікарі, повинні стояти поза нею, адже наше завдання – врятувати людей, допомагати людям уникнути спалахів, трагічних наслідків. Але це складно зробити, адже ми живемо в такий час, коли по всьому світу були навіть гоніння на фахівців, багатьох звільнили за те, що вони відстоювали свою думку. Але справжній фахівець не може мовчати, бо люди вмирають у нього на руках. Мовчати можуть лише люди, які не бачать пацієнтів у такій великій кількості та не знають, про що вони говорять, не знають проблеми загалом.

Що стосується коронавірусу, то він повернувся і зовсім в іншому вигляді, ситуація вже інша. По-перше, у нас є ціла низка засобів специфічної чи неспецифічної противірусної терапії. Це важливо, оскільки зниження вірусного навантаження на самому початку захворювання запобігає розвитку пізньої фази хвороби, яка погано нами контролюється. Незрозуміло до кінця чому в одного вона виникає, а в іншого не виникає, чому в одного виникає, але дуже швидко коригуються нашим втручанням, а в інших те саме лікування не призводить до жодних результатів і прогресує, ми посилюємо терапію, а нічого зробити не можемо. Це досі тільки вивчається. І для того, щоб запобігти цій малокерованій фазі, треба концентруватися на першій фазі – вірусній, а це перший тиждень від дебюту клінічних симптомів, коли вірус розмножується і робить в організмі що хоче. Потрібно вчасно приймати специфічну терапію і навіть місцево ми рекомендуємо, і за кордоном рекомендують, промивання різними антисептиками, які мають доведену дію. Ми докторам читаємо лекції та акцентуємо на цьому увагу. Звичайно противірусна терапія більше показана, наприклад, людям із груп ризику або ж у кого висока температура тіла. Але треба розуміти, що висока температура тіла може статися тоді, коли є імунна відповідь. На потрапляння збудника хороший імунітет відповідає температурою – це захисна реакція організму. Але якщо людина з групи ризику, вона імунодефіцитна, у неї супутня патологія, то може і не бути високої температури, саме тому, що знижена імунна відповідь, і тоді вірус ще краще розмножується в організмі, викликаючи різні ураження, але ми не бачимо яскравих клінічних симптомів.

На сьогодні таблетовані лікарські засоби розподілені на рівень сімейних лікарів, наприклад, Paxlovid, Molnupiravir. І мені не зрозуміла ситуація, коли сімейні лікарі навіть їх не пропонують. Не знаю, чому так. Це дивно навіть для самих виробників лікарських засобів. Вони відслідковують ситуацію і кажуть, що це дивно, адже за всіма міжнародними рекомендаціями, особливо групи ризику, мають отримувати цю терапію. Це таблетовані препарати, які не вимагають госпіталізації. Якщо немає доступу до названих препаратів, то у нас залишається препарат для внутрішньовенного введення – Remdesivir. Його можна отримати у стаціонарі – ми це прописали ще у квітні 2020 року. І ви пам'ятаєте, скільки критики нашого протоколу ми винесли за ці роки, а він повністю виправдався, через два роки були отримані всі докази.
Але в нас зараз ситуація така, що переповнені стаціонари.

- Саме ковідні?

Так. Ковідні стаціонари переповнені. І перепрофілюються нові, звичайно, не так як було на піку, коли люди не могли отримати жодної іншої медичної допомоги – навіть офтальмологічні стаціонари були перепрофільовані.

- І кардіологія…

Нині такого немає. А скільки померло людей через ненадання медичної допомоги з інших причин? Зрозуміло, що ковід – це гостра патологія, вона небезпечна, вона поширюється – це інфекція, національна безпека країни. І зараз перепрофілюємо також відділення, але менше. Хворих дуже багато – у наших відділеннях, напевно, такий самий уже колапс, як і був. Але зараз хворих із дихальною недостатністю стало набагато менше. Зараз люди, на жаль, часто мають тромбози. І молоді люди також. Найчастіше це трапляється, коли людина має супутню проблему. Ці тромбози обумовлені дією самого вірусу і саме тому його треба придушувати, застосовуючи противірусні препарати.

І ще, особливо якщо в будинку хтось живе з груп ризику, то треба, щоб люди знали свою проблему та приймали прописані лікарем ліки. У нас, мабуть, 70% людей з інсулінорезистентністю не знаю, що вони її мають. Якщо є атеросклероз судин і людині більше 40 – 45 років, значить потрібно приймати відповідні препарати. Ми живемо в такий час, коли є збудник, який навчений природою бити по слабкій ланці в організмі людини. І треба мінімізувати ризики. Ми і в комплексній терапії призначаємо багато різних препаратів, щоб пом'якшити цю дію. Багато препаратів, наприклад, статини, дуже швидко зменшують запалення судинної стінки. І зараз ми цих хворих із тромбозами, інсультами, інфарктами забираємо із соматичних відділень. Інсульт, інфаркт – привезли, протестували – коронавірус і вони у нас доліковуються.

Друга особливість цієї коронавірусної хвилі, що декомпенсуються всі захворювання, що є у людей, - просто важка декомпенсація. Якщо діабет був компенсований, то він стає декомпенсованим, якщо серцева недостатність плюс-мінус компенсується – вона декомпенсується. Ці люди вимагають догляду і довго перебувають у стаціонарі, виникають тривалі енцефалопатії.

Знати, яка у кого є патологія, коригувати її за допомогою наявних фармакологічних засобів, вчасно приймати противірусне лікування – це не панацея, але це те, що мінімізує ризик розвитку важкого захворювання. Це закон лікування інфекційних хвороб.

Чому за коронавірусної інфекції була така летальність велика? Хоча у нас госпітальна летальність була не така висока, як, наприклад, у США або в Іспанії спочатку. Ми були на рівні таких країн як Німеччина. А в багатьох країнах була така висока, бо захворювання починали лікувати в реанімації, коли у хворого дихальна недостатність. Тобто людина тиждень хворіє, має високу температуру, п'є чай, п'є жарознижувальні, вірус накопичує свої сили. А це особливий збудник – він навчився хвилювати імунну систему і ось всі ці неприємності вже далі пов'язані з вірусіндукованою імунною відповіддю.

Тому треба знижувати вірусне навантаження. І у нас була можливість – адже Remdesivir був і в 2020 році. А ВООЗ дозволив Remdesivir лише у квітні цього року. І в рекомендаціях написано, що це життєрятуючий препарат, якщо його приймати в перший тиждень від дебюту клінічних симптомів. Для цього потрібно було 2 роки? І скільки було суперечок із фахівцями… Для мене це шок, від якого я не можу оговтатися. Кладовища хворих отримані просто на рівному місці.

Але я розумію, чому в протоколах ВООЗ не було Ремдесивіру з самого початку. Дизайн клінічних досліджень, покликаних отримати докази, був спрямований на реанімаційних хворих, тобто на пізній стадії хвороби, а там противірусна терапія не така ефективна. Коли змінили дизайн дослідження – почали вводити Ремдесивір з перших днів, то одразу отримали на 87% зниження ризику госпіталізації. Вдумайтесь! Тобто зі ста хворих 87 взагалі не вимагають госпіталізації у разі своєчасної терапії. Ви розповідаєте, що кисню не вистачало? Так треба було одразу так робити і не було б такого жаху. Міжнародні рекомендації виявилися провальними. Нам 9 місяців ВООЗ забороняла призначати гормони. А гормони зараз «золотий стандарт». І у всьому світі їх розумні лікарі призначали. Справжній лікар завжди спирається на одне – порятунок хворого. Повинні збиратися спеціалісти і визначати. От і все. Тому що помиляються й міжнародні інституції. А чому? Тому що все заангажовано через дуже великі гроші. І тому, якщо немає доказів, ви не маєте ні на що права. І нехай люди вмирають, але ви не маєте права, і не дай Боже потривожити існуючу систему. Але з віспою мавп вже потривожили, вже все дозволяють і без доказів. Адже багато було скандалів у всьому світі і тривають судові процеси, пов'язані з коронавірусом.

І, до речі, про віспу мавп. Вже у всіх міжнародних рекомендаціях вказують низку лікарських противірусних препаратів, але пишуть, що доказів немає, що вони діють саме на вірус віспи мавп, але з історичної ефективної дії проти інших поксвірусів, за іншими моментами – є гіпотетична можливість, що ці препарати будуть ефективні і їх потрібно приймати, причому відразу після встановлення діагнозу.

- Ольга Анатоліївна, зараз Омікрон ходить?

Так, зараз Омікрон і багато його різних підваріантів. З противірусних, які я назвала, усі показують ефективність проти Омікрона. Але як противірусні засоби у світі використовують так звані моноклональні антитіла – вони, на жаль, суворо специфічні проти певного збудника. Але у нас і не було цих препаратів, ефективних до циркулюючих варіантів вірусу.

- А чи є нові симптоми Омікрона?

Нічого нового. На сьогодні ми бачимо, що дихальна недостатність менша, але йде декомпенсація супутньої патології. А в гострому періоді – можливі болі у горлі, але вони були характерними і для Дельти. Багато хворих скаржаться на тривалий кашель – загострюються бронхообструктивні симптоми у гострий період хвороби.

– Ви говорили про придушення розвитку вірусу противірусними препаратами. Є думка, що повторний ковід чи ковід у вакцинованого не потребує такого втручання. Чи так це?

Абсолютно неправильно, що повторний ковід не потребує призначення противірусних засобів. Адже ми не можемо передбачити, хто і як хворітиме. Вся основна клінічна тяжка симптоматика розвивається з другого тижня захворювання. Так, багато людей обходяться без противірусного лікування та одужують. Але я наголошую, що в нас уже не так помирають від коронавірусу – помирають від декомпенсації супутньої патології. Наше завдання не тільки, щоб людина вижила, а профілактувати віддалені наслідки - навіть постковідний синдром. Ми маємо стояти на боці організму людини.

Я завжди кажу лікарям, якщо людина вже захворіла, то ви не повинні спиратися на ухвалення рішень щодо лікування хворого на його статус вакцинації. Якщо він уже захворів, то до нього має бути такий самий підхід як до невакцинованого. Я бачила багато пацієнтів, які, на жаль, загинули, бо сиділи вдома і не зверталися до лікаря, а коли їх привозили вже у вкрай тяжкому стані, то вони говорили: «Я ж вакцинований і думав, що все буде нормально». Якщо людина вже захворіла, то це означає, що вона або отримала велику дозу збудника, або вона отримала більш вірулентний штам, або генетика - у нас генетично детерміновані багато речей. Тому треба мінімізувати ризики.

- Щодо швидкості поширення – Омікрон висококонтагіозний?

Він є висококонтагіозним і має, як і Дельта, дуже високе вірусне навантаження на початку. Тому треба його пригнічувати. І ми бачимо зараз таке велике зростання, тому що він уникає імунітету і природного, і штучного. Інкубаційний період теж скоротився за рахунок цього вірусного навантаження – чим вище вірусне навантаження, тим коротший інкубаційний період.

– І який інкубаційний період зараз?

Зараз уже майже як у грипу – 1-2 дні. Пишуть до 5 днів, але ми бачимо, що 1-2 дні, зазвичай.

- А чи скоротився період самої хвороби? Раніше було від 14 до 21 дня. Нині менше?

У тяжких хворих він практично не скоротився, але не за рахунок розвитку дихальної недостатності, а за рахунок розвитку декомпенсації супутніх патологій. І ми не можемо ніяк ввести компенсацію. У нас помер молодий чоловік, йому було трохи більше 40 років, помер від декомпенсації цукрового діабету і ніхто нічого не міг вдіяти. Він про нього взагалі не знав. Тому слід стежити за своїм здоров'ям. Це не панацея, але це мінімізує ризики. Якщо є у людини проблеми, то уражаються судини, виникають так звані ендоваскуліти, а тут ще вірус, який теж вражає судини та виходить подвійний удар. І щоб мінімізувати раджу, особливо групам ризику, обов'язково приймати всі ті препарати, які прописує лікар. У нас ще нігілізм такий - як у нас один професор відомий говорив, що у кожного другого діабет і нічого страшного. І не будемо дотримуватись дієти, і не будемо ліки приймати і нічого страшного. Ні, страшно. У 10-ти минеться, а в одного ні.

- Якщо розвиток хвороби залежить від кількості вірусу, тобто від дози, яку людина одержала. Маска потрібна?

Я вважаю, що так, коли йде зростання захворюваності. А зараз уже йде. Групам ризику раджу мінімізувати взагалі ходіння магазинами, почекати поки хвиля схлине. Якщо цього не можна зробити – носити маску. Які були дискусії щодо масок. Особливо дурниці про те, що вірус крізь маску проходить. Люди взагалі не розуміють, що кажуть. Він ж не сам проходить – адже вірус знаходиться в краплинках слини, ще в чомусь. І маска хоч якось захищає. Але я противник носіння маски на вулиці або в приміщенні, де нікого немає. Це дурниця. Вірус передається якщо людина перебуває у тісному контакті, а це менше ніж півтора метра протягом 15 хвилин контакту з іншою людиною, яка сьогодні ще може бути здоровою, але вже є носієм вірусу.

- Давайте поговоримо про віспу мавп. Вона викликала великий ажіотаж, викликала переляк. Чи залишився сьогодні у віспи мавп, скажімо так, шанс перерости в пандемію?

Звісно, є такий шанс. А у нас у країні, зараз, коли йде війна, то державні інститути через різні причини не можуть працювати так, як треба, і все йде на військову галузь. Хоча й до того, у нас було знищено санітарну галузь. Із початком ковіда хоч посаду головного санітарного лікаря повернули, без вертикалі правда, та хоч є відповідальний фахівець.

Але зараз хворі ходитимуть. Госпіталізують в основному людей через виражений больовий синдром. А ми вже знаємо, які в основному хворіють групи ризику, знаємо, що частіше хворіють чоловіки, які мають секс із чоловіками. І зараз ми побачимо прагнення уникнути звернення до лікаря – люди не будуть нікуди звертатися, будуть самі лікуватись, поширювати хворобу… І ми це вже зараз спостерігаємо. Приховуватимуть хворобу.

- Тільки тому, що це часто пов'язано з гомосексуальними контактами?

Різні причини, але ця, мабуть, також.

- А чи можна зрозуміти в чому причина такого специфічного виду передачі?

Основний шлях передачі цього збудника – контактний. Але чому вийшло саме так – питання цікаве. Це еволюція, але на щастя, збудник не такий контагіозний, як, наприклад, коронавірус. І можна було б бути спокійними з приводу віспи мавп: не такий контагіозний, повітряно-краплинний механізм передачі є, але у великих краплях…

- У великих краплях – це зовсім поряд мають чхнути?

Так, коли дуже близько перебуваєте – менше пів метра, понад три години.

І це могло б заспокоїти, але в березні минулого року був опублікований на сайті NTI (міжнародна некомерційна організація, що фінансується Біллом Гейтсом і Тедом Баффітом, яка займається запобіганням можливим біологічним загрозам – ред.) тренінг по віспі мавп. У чому полягав сценарій навчань: виникла нова пандемія – березень 2021 року і перший етап пандемії припадав на травень-червень 2022 року. Виник спалах у вигаданій країні Брінія і на нього мало звернули уваги: ВООЗ на сполох не бив – спустили все на гальмах. А другий етап «легенди» починається з березня 2023 року і за 18 місяців від першого етапу відбуваються страшні речі. У результаті до кінця пандемії було близько 3,5 млрд хворих і 270 млн померлих. Дані про ці навчання були опубліковані в листопаді минулого року на сайті NTI.

Нагадаю, що перед коронавірусом, у 2018 році експерти ВООЗ опублікували звернення з тим, що світ чекає нова пандемія, викликана новим вірусом. І такі заяви, на такому високому рівні, не робляться просто так. До того ж, у 2018 році було створено препарат для лікування натуральної віспи, яка вважалася ліквідованою. Я здивувалася – мільйони доларів витрачаються на створення препарату з лікування ліквідованого захворювання! Зараз цей препарат Тековірімат (торгова назва TPOXX – ред.) є основним при лікуванні віспи мавп, незважаючи на те, що немає жодних доказів ефективності і бути не може, адже клінічні дослідження – це тривалий процес. Але оскільки це теж поксвірус – споріднений із натуральною віспою, то навіть Європейське агентство лікарських засобів дозволило застосування Тековірімату у січні 2022 року для лікування віспи мавп.

- В Україні багато випадків віспи мавп?

Поки що не так багато офіційно зареєстрованих. Але набагато більше за тих, хто офіційно не зареєстрований.
В інфекційній патології важливим є активне виявлення хворих. І нам треба бути готовими, адже вірус може мутувати. Минулого року гендиректор ВООЗ заявив, що на світ чекає нова пандемія, викликана новим вірусом.

- Але ж це не віспа мавп?

Чому? Може й віспа мавп. Він це заявив ще у травні 2021 року, коли про віспу мавп ще так багато не говорили. І тренінг було проведено у березні 2021 року, а його результати було опубліковано у листопаді. Я не прихильник обговорення теорій змов, але ми маємо готуватися, бути готовими рятувати себе, близьких та українців. А щоб добре підготуватися – треба, щоб держава не заважала, а допомагала. І в цьому питанні РНБО, щодо підтримки протидії коронавірусу, відіграло вирішальну роль.

- Усі помітили, мабуть, що пан Данілов виступив на відкритті вашої конференції та привітав. І це викликало запитання: чому РНБО?

Так, здається, що це незвично, але наша спеціальність є ключовою і вона єдина (з медичних спеціальностей – ред.) є складовою національної безпеки країни.

Коли виникла коронавірусна інфекція і всі тільки стежили, як там Китай і нічого не робили, РНБО створила першими штаб і підтягнула фахівців. Вони його утворили 11 січня 2020 року, а Міністерство охорони здоров'я створило комісію 17 січня, якщо я не помиляюся. Тобто РНБО завжди є першими. І наш протокол вони супроводжували весь час, і якщо у нас виникали питання, то вони відразу збирали всіх фахівців, проводили селектори з регіонами… У фахівців немає розбіжностей – ми мислимо однаково – навіть якщо є нюанси, то ми спокійно обговорюємо та приходимо до певного консенсусу. А вся протидія йде від політиків. А ми однодумці – адже йдеться про життя хворих і по-іншому бути не може. І ми дуже вдячні РНБО.

- Тепер давайте повернемося до постковідного синдрому. Минуло вже 2,5 року від появи ковіду в Україні. Що ви можете сказати про постковідний синдром, виходячи з накопиченого досвіду? Ми всі проходили через безсоння, занепад сил, головний біль, біль у суглобах через значний час після ковіду…

Постковідний синдром - це стан, який характеризується тим, що у людини зберігається ціла низка симптомів і синдромів більше 12 тижнів з моменту дебюту клінічних симптомів коронавірусу. І чим спричинений цей стан ще вивчається. Основна версія, що це імунне запалення, що тліє. Десь до третини пацієнтів страждають на постковідний синдром тривалий час.
Настільки ще мало вивчений цей стан, що ще немає всесвітньо визнаної термінології. Є такий Дельфійський консенсус, створений ВООЗ, і вони ще не прийшли навіть до єдиної термінології. Називають по-різному «лонгковід», «тривалий ковід», «постковід» – це все назва одного й того самого стану. І лікування його полягає у синдромно-симптомному підході, тобто впливаємо на симптом або синдром. Наприклад, безсоння. Людина йде до лікаря і той їй прописує препарат, щоб пацієнт зміг спати. Більше нічого. Біль у суглобах – обстежуємося і якщо, наприклад, підвищений С-реактивний білок, то аж до глюкокортикостероїдів лікарі призначають.

І боротися з постковідним синдромом, як із віддаленими наслідками будь-якого іншого інфекційного захворювання, можна тільки якщо починати лікування з моменту дебюту клінічних симптомів, якщо є – етіотропне, як ми називаємо, лікування, яке впливає на сам збудник. І тоді організм справляється з усіма іншими неприємностями. Якщо цей процес затягнути на 5 - 7 днів, то вірус візьме все, що йому треба, з цього моменту почнуть формуватися специфічні антитіла проти цього вірус і організм вже з ним досить ефективно бореться, але вірус узяв уже все, що йому треба. При коронавірусі вірусне навантаження різко знижується на 5 -7 днів, на 14 день вірус практично не виявляється – найбільш заразні хворі на амбулаторному етапі.

- Коли людина перестає бути заразною?

Для оточуючих практично незаразна на 10 день. Можна заразитися у стаціонарі, коли ви проводите інвазивні процедури, наприклад, бронхоскопію, або вважається, що можна заразитися, коли проводите неінвазивну вентиляцію.
Чому важко боротися із цим захворюванням? Тому що найбільш заразні ходять магазинами, бувають у замкнутих просторах з іншими людьми. А коли він уже хворіє, то, як правило, вдома сидить. Якщо людина має легкі клінічні симптоми, то вона ходить на роботу. Ще й вихваляються: «А я пішов на роботу. У мене 37,5 - 38, я випив жарознижуюче і прийшов на роботу». Прийшов заражати всіх!

- Абсолютно нерозумна хвалькуватість і "мужність".

Нерозуміння проблеми. Скільки було трагедій! У момент пікових сезонів ми попереджали, але у нас просто війна була – наша війна, яку ми пережили. Це був жах: безліч смертей, трагедій, поламаних людських життів, коли молоді люди поїхали відпочити, наприклад, у Буковель, там заразилися, привезли хворобу додому до батьків і самі вижили, а батьки померли.

- Лижні курорти взагалі стали «уславленими» в ковід. Ми пам'ятаємо куршавельський рейс, потім буковельські потяги, які сприяли поширенню.

Так. Інфекційні хвороби вимагають шанобливого до себе ставлення, не пробачають прорахунків. І зараз повернули навчання для епідеміологів, але це краплина у морі. Я згадую, коли було у Нових Санжарах – ніхто не міг зрозуміти, що робити, доки не приїхала Лариса Антонівна Колос, яка була головним паразитологом, а зараз епідеміолог у МВС. Аваков зберіг вертикаль СЕС (у своєму відомстві - ред.), не зруйнував. І вона швидко все налагодила, бо був цілковитий хаос.

Але ми маємо розуміти, що у нас постійні інфекції. Сто років тому це були тифопаратифозні захворювання, дифтерія – не потрібно було й пандемій, а зараз у нас кір, дифтерія, повно спалахів інфекційних захворювань і плюс додалися пандемії. І раніше ми мали систему, розраховану на катастрофу, на можливість швидко прийняти величезну кількість хворих. А цю систему розкритикували, нас лаяли за велику кількість ліжок – мовляв, їх більше, ніж в інших цивілізованих країнах. Так треба спочатку стати такою країною, де не буде повальних епідемій, а потім щось міняти. А нас ця велика кількість ліжок врятувала. І кисню не вистачало в усьому світі. І в США хворі лежали і в каплицях, і в дзвіницях.
Зараз ми очікуємо, що рано чи пізно настане важкий сезон грипу...

- Це те, що я хотіла запитати. Бо склалося враження, що він зник.

Так, у 2020 році був найлегший із усіх сезонів спостереження. Вірус грипу відкрили 1933 року і з того часу такого сезону легко не було жодного разу ні в Південній, ні в Північній півкулі.

А імунітет при грипі — це не лише Т-клітини, не лише В-клітини, а й місцеві фактори захисту. І все це мало вивчено. І коли ми всі були ізольовані, вірус теж міг зміцніти, і він вдарить, а наші бар'єри будуть не готові до цього сезону. І ми чекаємо. А ще грип та коронавірус – до 5% випадків це мікст-інфекції. А як ти диференціюєш? Людина має високу температуру. А грип серед гострих респіраторних захворювань має особливість – респіраторний синдром не відразу виникає, а через день-два. А лікувати, особливо якщо висока температура, краще в перший день, навіть у перші години. Так, буває вибухова лихоманка і людина навіть точний час може сказати її початку. Але є протоколи, вони розроблені і ми вчимо лікарів. І ми чекаємо.

- Грип є вже?

Так. Вже перші випадки є.

- Щеплення від грипу?

Будь ласка, можна робити. Це одне з найбезпечніших щеплень і для груп ризику. Вакцини вже ось-ось будуть.

При грипі теж є чудові противірусні засоби, сучасні. Але річ у тому, що зараз війна і можна не мати доступу до цих лікарських засобів. І я радила б у домашній аптечці, особливо якщо є групи ризику, мати противірусні засоби і проти ковіду, і проти грипу. Адже може бути ситуація, коли не буде доступу до лікаря, навіть сімейного. Люди ж поїхали, навіть сімейні лікарі. І групи ризику мають бути вакциновані. Робити це треба чим раніше, тим краще. А коли вже йде «пожежа», звичайно теж можна вакцинуватися, але потрібно дотримуватися умов, яких ніхто не дотримується. Коли йде пік захворюваності, то ми не знаємо, чи вакцинуємо людину, яка інфікована, чи ні. Є поняття інкубаційного періоду – за всіма законами епідеміології необхідно ізолювати людини строком максимального інкубаційного періоду і, якщо вона не захворіла, – вакцинувати, а потім ще чекати 5 -7 днів, щоб у неї виробилися антитіла. Але ж це нереально. Саме тому потрібно вакцинуватися до піку, і вводити можна з іншими вакцинами. А потім, за необхідності, приймати противірусний препарат.

Ви мене питали колись що робити, коли у нас масова вакцинація проходила у період зростання захворюваності у громадських місцях на кшталт вокзалів. Чого, до речі, робити категорично не можна за всіма законами епідеміології. Я завжди говорила, що коли «пожежа» розгоряється, – ми вже нічого зробити не можемо і потрібно концентруватися на порятунку хворих, тобто на правильному та своєчасному лікуванні.