Банк “Михайлівський”: опубліковано контроверсійне рішення Київського апеляційного адмінсуду

В експертному середовищі це рішення викликало дискусію, оскільки договір факторингу між банком “Михайлівський” та фінансовою компанією “Плеяда” вже був досліджений адміністративним судом. І всі інстанції — від першої до Вищого адміністративного суду (ВАСУ) визнали протиправність ФГВФО та скасували його накази про нікчемність договору.

Однак, ФГВФО повторно прийняв рішення про нікчемність цього договору (у відповідності до вже досліджених у ВАСУ положень п.п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та додатково у відповідності до положень п.п. 1, 8 ч. 3 ст. 38), а ФК “Плеяда” у свою чергу знов подала позов проти ФГВФО. Окружний адміністративний суд фінкомпанія виграла, проте апеляція скасувала це рішення суду.

При цьому обидва суди погодилися, що ФГВФО протиправно визнав нікчемним договір факторингу на підставі п.п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону. Основними розбіжностями у висновках двох адміністративних судів є наявність підстав для встановлення нікчемності договору за п.п. 1, 8 ч. 3 ст. 38 Закону.

Окружний адміністративний суд вказав, що немає таких підстав, а Київський апеляційний адмінсуд зазначив, що ФК “Плеяда” не спростувала їх.

Спірна підстава визнання договору нікчемним №1. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Отже, зазначена норма передбачає, що правочин є нікчемним у разі, якщо він не встановлює обов’язку сторони сплатити кошти банку за набуте майно.

За логікою, Київський апеляційний адміністративний суд мав би встановити, що кредитний портфель банку був переданий ФК “Плеяді” безоплатно. Натомість у рішенні суду йдеться про те, що з рахунку ФК “Плеяда” банком було списано кошти як сплату за договором факторингу.

Цитата апеляційного суду: “З наданих письмових та усних пояснень відповідачів (ФГВФО — ред.) вбачається, що під час перевірки правочинів Комісією було встановлено, що внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунки фізичних осіб... було зараховано 1 602 551 210,41 грн.

При вивченні шляхів подальшого використання незаконно набутих коштів фізичними особами було встановлено, що частина цих коштів у загальній сумі 234 649 137,22 грн були 19 травня 2016 року направлені Банком на поточний рахунок ТОВ “ФК "ПЛЕЯДА“, а в подальшому списані з рахунку, як сплата за Договором факторингу №1905”.

Тобто, проведення безоплатної операції, як і наявність для застосування п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону при визнанні договору нікчемним, з одного боку судом спростовується, а з іншого - підтверджується.

При цьому, в самому договорі факторингу між банком “Михайлівський” та ФК “Плеяда” визначено плату за продаж кредитного портфелю, що знову ж таки підтверджує відсутність підстав для застосування п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону.

Сумнівна позиція ФГВФО. Окремо варто зупинитися на позиції Фонду гарантування вкладів фізосіб. У матеріалах судової справи йдеться про те, що ФГВФО, перевіривши договори факторингу, встановив їх нікчемність на підставі пунктів 1, 2, 3, 7, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону.

Однак, це неможливо, оскільки п. 1 ч. 3 ст. 38, який передбачає, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, не може застосовуватися одночасно з п. 3 ч. 3 ст. 38, який передбачає, що банк здійснив відчуження майна за заниженою ціною. Ці дві обставини є взаємовиключними, оскільки банк не може одночасно відчужити одне й те саме майно на безоплатній основі і за заниженою ціною.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ФГВФО не вправі визнавати банківські договори нікчемними на підставі одного лише твердження

Спірна підстава визнання договору нікчемним №2. Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 38, правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Законодавчо передбачено тільки два випадки, коли особа вважається пов’язаною із банком: 1) банк визначає таку особу пов’язаною із банком шляхом внесення до відповідного переліку, який затверджений правлінням банку; 2) Національний банк визначає таку особу пов’язаною із банком шляхом прийняття відповідного рішення Комісією Національного банку з питань визначення пов’язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами.

Проте у рішенні Київського апеляційного адмінсуду немає інформації, на якій підставі ФК “Плеяду” визнано пов’язаною особою. Жодного посилання на наявність або відповідного рішення правління банку, або уповноваженої комісії Національного банку — не наведено.

Редакція УНН звернулась з офіційними запитами до Національного банку України та ФГВФО з проханням надати копію рішення про визнання ФК “Плеяда” пов’язаною особою з банком “Михайлівській”, якщо таке рішення взагалі існує.

Крім того, редакція УНН готова надати можливість ФГВФО пояснити, яким чином їм вдалося встановити відчуження майна одночасно за заниженою ціною та на безоплатній основі.

Зважаючи на вищевикладене, інформаційний запит з проханням прокоментувати, чи були підстави у Київського апеляційного адмінсуду для задоволення вимог ФГВФО направлено також Голові Ради суддів України, Голові Державної судової адміністрації України та Голові Київського апеляційного адміністративного суду.