Психолог розповіла, як війна впливає на дитячу психіку і як це відобразиться в подальшому на поколінні

Цитата

«Війна, звичайно, впливає на психіку дитини. У першу чергу це відображається в тривожності. Наших дітей ніхто не готував до війни і як сприймати теперішні події. Діти постійно перебувають в напрузі через нерозуміння, чого чекати завтра. У них з’являються зриви, істерики, неслухняність, бійки з іншими дітьми. Другим важливим моментом є соціалізація. Наразі діти цього позбавлені, а їм необхідне спілкування з однолітками. Його відсутність чи недостатня кількість виражається у потребі бути почутим, відчути свою значимість і проявляти самовираження. Багато дітей зараз покинули свої домівки і вимушено живуть на чужій території. Це, знову ж таки, сприймається як нерозуміння того, чому вони повинні покидати свої іграшки, своє минуле життя. З'явилися тривога, страх, нерозуміння, сум і незнання, як себе поводити. Багато дітей зараз бореться із депресією, не хочуть розмовляти, стали замикатись у собі, присутня агресивність, а в дітей підліткового віку проявляється це у вживанні алкоголю чи наркотиків. Тому, потрібно допомогти дітям з цим справитись», – розповіла Кирієнко.

Деталі

Психологиня зазначила, що діти ніколи не забудуть період війни і що саме їм довелося пережити. Вони добре пам'ятатимуть всі події та свої при цьому емоції. А вже як це проявиться в подальшому, залежить від батьків. Наскільки батьки допоможуть пережити події війни, вислухати переживання і підтримати, чи вистачить у батьків сил постійно і терпляче пояснювати все, що відбувається, а також забезпечити відносно безпечне життя.

«У наших дітей назавжди залишиться страх, що може знову початись війна, що можна чекати чогось поганого. Але тут є і хороша новина: наші діти будуть завжди мати в будь-яких ситуаціях запасний план. Вони ніколи вже не будуть жити одним днем і вже мають великий потенціал до життя і життєстійкості, що дозволить їм вирости повноцінними і сильними людьми всупереч отриманим травмам. Це цінності в сім'ї, де кожен турбується про кожного, цінність дружби, доброти до інших людей, цінування моментів життя. Ось ці якості будуть мати наші діти», – зазначила психологиня.

Багато дітей на власні очі бачили жахіття війни і те, що не витримує навіть доросла психіка. У таких випадках психологиня радить одразу звернутись до спеціаліста і з ним можна підкоригувати психіку дитини та допомогти пережити побачене.

«Як це відобразиться на наших поколіннях? Це, знову ж таки, буде залежати від нас усіх. Потрібно не боятись говорити про війну, говорити правду дітям про те, що відбувається не лише з ними, а й з іншими людьми. Щоб наші покоління пам'ятали це і не допускали такого ніколи, але знали, що таке можливе. Важливим моментом буде те, які події будуть після війни, як буде відбудовуватись країна, наскільки процвітаючою вона стане, чи буде покарано тих, хто винен. Це допоможе справитись зі своїм емоційним станом і дітям і дорослим», – зазначила Кирієнко.

Щодо того, який вік найбільш вразливий до подій війни, психологиня зазначає, що на дітей у будь-якому віці війна залишить свій слід. Діти до року будуть боятись голосних звуків, у дітей до 5-ти років – проблеми з мочеспусканням вночі, до 8-9 років – страх смерті і нічні кошмари. Підлітки також вже мають страх смерті та страх за своїх близьких. У всіх дітей є ці симптоми, але хтось проявляє їх більше, а хтось менше

«Хочу порадити батькам взяти себе в руки. Вашим дітям найбільше потрібні ви – здорові і емоційно врівноважені. Говоріть дітям завжди правду, що відбувається. Але, не показуйте жахливі кадри і відео насильства. Дитяча психіка це не готова сприйняти. Крім того, діти все одно десь почують і побачать достатньо дня них. Забезпечте максимальну безпеку – це ваша найголовніша ціль. Постарайтесь, щоб дитина знала, що буде завтра. Заплануйте і розкажіть дитині, що ви хочете зробити, куди піти, кому допомогти. Діти повинні знати про справи хоча б на один день. Вчіть дитину допомагати іншим і показуйте, що ви не байдужі до чужого горя. Завжди вислуховуйте дитину і давайте відповіді на її питання. Обов'язково розмовляйте з дитиною, навіть, якщо та нічого не розказує і не показує вам. Це означає, що дитина тримає все в собі. Вам потрібно її розговорити і зробити так, щоб дитина поділилась своїми емоціями. Якщо не хоче розмовляти – малюйте разом з дитиною. Емоції повинні обов'язково вийти. І більше давайте тілесного контакту», – радить психологиня.

Нагадаємо

Психолог дала поради батькам, як зменшити травматизацію дитячої психіки в результаті війни.