Клуб обраних: які країни мають власну балістику
Київ • УНН
Україна реалізує балістичну програму. І хоча для нас це, перш за все, питання ефективної протидії ворогу, поява такої технології ставить Україну в один ряд з небагатьма країнами, що мають балістичні ракети.
Розробка власної балістичної ракети технологічно складне завдання. Далеко не всі країни мають у своєму арсеналі навіть балістичні ракети тактичного рівня. Про те, які країни мають у власному арсеналі балістичні ракети - читайте у матеріалі УНН.
Україна перебуває на шляху до власного запуску балістики. І це принципово важливо у війні з росією, адже балістичні цілі є одними з найскладніших для перехоплення і такі ракети мають потенціал нести значний заряд вибухівки, а отже - уражати серйозні цілі на території ворога.
Але є у появі української балістики і певна складова престижу та гордості, адже отримавши власну ракету такого типу Україна увійде до доволі невеликого переліку країн, які мають подібні технології.
Більшість країн реалізовували власну балістичну програму не один десяток років - Україна ж змушена робити усе в неймовірно стислі строки.
Українська балістична програма
У липні в Міноборони заявили про випробування балістики. Мова йшла про ОТРК "Сапсан" від КБ "Південне". Власну балістичну програму має і Fire Point. В їх портфелі дві ракети: FP-7 та FP-9. Перша має заявлену дальність польоту до 200 км, а друга – 855 км.
FP-7 за дальністю польоту можна порівняти з американськими ATACMS. Такі тактичні балістичні ракети потрібні українським військовим для ураження складів та скупчення ворога за "кілзоною" на відстані до 200 км.
За інформацією Fire Point, ракета пройшла близько 15 випробувальних пусків і наразі знаходиться на етапі сертифікації в Міністерстві оборони України. Щодо FP-9, то це вже ракета малої дальності, але за можливості здолати відстань у понад 800 км ця ракета зможе досягти москви.
Міжконтинентальні ракети
У світі лише невелика кількість країн, які мають технологічні потужності для створення та експлуатації міжконтинентальних балістичних ракет. До цього переліку входять ядерні держави, через те, що саме МБР стали основним носієм ядерного озброєння.
До цього класу відносять ракети дальністю понад 5500 кілометрів.
На озброєнні армії США є міжконтинентальні балістичні ракети наземного базування "Minuteman III" (середня дальність польоту, залежно від навантаження, 13 тисяч кілометрів) та ракети "Trident II", розміщені на підводних човнах (до 12 тисяч км). Експерти оцінюють арсенал ракет обох типів приблизно у 600 штук.
Запас МБР росії оцінюється на рівні 500 штук, більшість із них, ймовірно, відносно нові ракети "Ярс" (потенційна дальність польоту до 12 тисяч км) наземного базування, а також "Булава" та "Синева" – морського базування. Щодо "Орєшника", то за класифікацією за дальністю польоту, він скоріше належить до балістичних ракет середньої дальності.
Китай має на озброєнні серію ракет "Дунфен" – "Східний вітер". Серед них щонайменше дві – DF-31, DF-41 – належать до класу міжконтинентальних. За різними оцінками, дальність польоту їх може становити до 15 тисяч кілометрів.
Франція має МБР тільки на підводних човнах. Так французька ракета М51 має потенційну дальність польоту до 10 тисяч км.
Деякі країни, як от Ізраїль, не афішують наявність у них МБР, але, за неофіційною інформацією, ракета Jericho IIІ здатна подолати понад 6 тисяч км. Суперечлива інформація і щодо Індії – ракета Агні-V, за різними оцінками, має дальність від 5 до 8 тисяч км.
Найбільш закритою є інформація щодо Північної Кореї, але припускається, що у сімействі ракет Hwasong є щонайменше одна ракета цього класу.
Хто має ракети меншої дальності
Дещо більша кількість країн мають балістичні ракети меншої дальності.
Йдеться про тактичні балістичні ракети - дальність до 300 км; балістичні ракети малої дальності - дальність від 300 до 1000 км; балістичні ракети середньої дальності - дальність від 1000 до 5500 км.
Ми вже згадували про китайські ракети "Дунфен" – серед них є зразки, що працюють на тактичних відстанях, а також ракети середньої дальності. Цікаво, що Китай постачав балістичні ракети Туреччині. Комплекси Yıldırım будувалися на базі китайської ракети B-611, пізніше також у кооперації з Китаєм з'явився комплекс Bora. Сьогодні Туреччина вже має власні напрацювання, такі як Tayfun Block-2 із заявленою дальністю польоту до 800 км.
Армія США має на своєму озброєнні ATACMS – 300 км (з модернізаціями до 450 км) та PrSM (дальність у 500 км).
Дію російських балістичних ракет Україна відчуває на собі ледь не щоночі. Це й "Іскандер-М" з дальністю польоту до 500 км, і вже згадувані комплекси "Ярс" та "Булава", здатні запускати ракети різної дальності.
Якщо говорити про ракети із дальністю польоту до 5500 км, то власне виробництво такої балістики мають також Іран, Індія, Північна Корея та Пакистан.