Заступник міністра оборони: змушені відмовляти деяким виробникам через недотримання високих стандартів якості

КИЇВ. 17 жовтня. УНН. Ця зима буде складною для всіх українців, але особливо складною вона буде для наших захисників. Перед Міністерством оборони України стоїть надзавдання полегшити її для військових, забезпечивши їх усім необхідним. З чим стикаються у міністерстві на цьому шляху, як йде укладання контрактів з постачання матеріально-технічного забезпечення та коли усі оборонці отримають зимову форму, УНН поговорив з заступником міністра оборони Вячеславом Шаповаловим.

- Пане Вячеславе, а Ви вже отримали зимовий комплект форми?

Ні. Я виключно цивільна особа. У нас є домовленість серед заступників, що ми не одягаємо військову форму, бо її, відповідно до вимог, можуть носити виключно військові. Тому ми одягаємось за свій особистий кошт. Так, це «мілітарі» стиль, це якісь тактичні зразки, але це не форма ЗСУ, хоча вона подобається не тільки мені – уже є відгуки від іноземних партнерів, які отримували контракт і дивились нашу технічну документацію, дивилися на вимоги, на якість й сказали, що наша форма розроблена відповідно до всіх стандартів, включаючи стандарти НАТО. Форма відповідає всім вимогам військових.

- З 15 жовтня передбачено перехід на зимовий одяг військовослужбовців. Чи забезпечені наші військові достатньою кількістю одягу?

Так. І так завжди було, що перехід на зимову форму одягу здійснюється саме 15 жовтня. Проте, ми почали готувати процес забезпечення зимовою формою одягу заздалегідь, ще влітку. У червні, наскільки нам дозволяли наші фінансові спроможності, уклали низку договорів на дефіцитні позиції, по яких були побоювання щодо достатньої кількості, якщо вони знадобляться терміново. Потихеньку ми везли, а коли нас «давили» обсяги саме під зимовий період – ми нарощували обсяги відповідно до запиту та потреб ЗСУ, які також від початку і до сьогодні наростали через зростання кількості військовослужбовців. Основне завдання було: вчасно відповідати на цей виклик. Ми укладали договори, додавали, додавали, додавали, згодом вийшли вже на ритмічні поставки досить великих обсягів.

Чи забезпечені військові? Так. Першочергова потреба, а це насамперед ті люди, які безпосередньо перебувають у зоні бойових дій, вони забезпечені практично на 100%, але поставки йдуть кожного дня – це досить великі обсяги, й ми зараз ведемо роботу практично «з коліс». Усе, що надходить до логістичних складів ЗСУ, практично відразу направляється командуванням на забезпечення частин. Засобами захисту (шоломи, балістичні бронежилети) зараз ми забезпечили Збройні сили повністю, увесь особовий склад, ми вже навіть створили досить великі запаси. Сьогодні ми вже перейшли до утворення стратегічних запасів.

- Наскільки захищені такі склади забезпечення? Ми знаємо, до чого призводять «неочікувані» спалахи складів боєприпасів, склади забезпечення не менш важливі.

Так, забезпечення безпеки на таких об’єктах належить до компетенції Командування Сил логістики ЗСУ, вони дуже відповідально до цього ставляться, а ми, своєю чергою, уникаємо будь-яких оприлюднень їх місця знаходження, які обсяги на них зберігаються й т.п. Розгорнута сітка цих складів, вони не концентруються усі в одному місці. У нас немає якогось непорозуміння в плані логістики – Командування Сил логістики досить гарно справляється. Наше першочергове завдання – це придбати, придбати будь-де: або від українського виробника, або за кордоном, й передати це на визначені місця зберігання. Потім вже Командування Сил логістики здійснює цільовий поділ цих речей безпосередньо на частини, які цього потребують, відповідно до тих заявок, які вони отримують від командира.

- Коли очікувати появи жіночих різновидів польового однострою?

Так, дійсно, вже з цими ініціативами наші жінки, наші українські жінки, звернулися до мене. Ми створили робочу групу, бо такі ініціативи йшли не від однієї організації, а від кількох. Мені було зрозуміло, що в лавах ЗСУ жінок «трішки» додалося – це близько 40 тисяч, і це вже досить потужна армія. Зважаючи на те, що в нас є зразки жіночого одягу – це кітель, спідниця, взуття, деякі номенклатурні речі щодо медичних халатів і тому подібне, все це в армії є, але до цього не було гендерного підходу щодо костюму польового літнього – він у нас позиціонувався як «унісекс», але ж жіноча статура відрізняється. У жінок були зауваження, й ми з цим погодилися. Зараз у цьому напрямку йде робота з такими групами. Ми опрацювали вже декілька зразків, вони пішли трохи вперед. Ми працюємо не виключно над польовою формою, так звана «Форма 2», але й над жіночою білизною. До того ж, деякі українські виробники засобів захисту вже створили, випробували й невдовзі запропонують ще й жіночі засоби захисту: бронежилет, який вже з урахуванням жіночих потреб. Ми у цьому напрямку рухаємося, зараз обираємо частини, у яких буде відбуватися тестове носіння.

Ініціативна група працює над тим, щоб відшити ці зразки, ми відправимо їх в частини для того, щоб їх відносили, випробували й надали нам свої зауваження. Будемо виходити на нові зразки. Щодо того, коли очікувати таку форму, буду казати відверто: ми значно скоротили бюрократичну процедуру, але, я думаю, – не раніше наступного року. У нас дуже високі вимоги до якості, до практичності. З цією ініціативною групою працюють наші офіцери, у нас є підрозділи, які відповідають за стандарти, вони разом опрацюють це все, узагальнять, підведуть підсумки й дадуть свій вердикт. Спираючись на їх рішення, якщо їх все задовільнить, ми будемо впроваджувати нову форму. Як завжди, у таких випадках, ця тестова група не знає, хто виробник, вона буде відштовхуватися виключно від функціоналу, усі зауваження та поради будуть враховані. З виробником ми будемо визначатись відповідно до законодавства – відкрито й прозоро. Це не буде якийсь «black box», ми таку практику практично припинили.

- Уряди деяких країн заявляли про готовність допомогти українській армії в тому числі і зимовим одягом. Чи надходить ця допомога? Який приблизно відсоток вона становить відносно загальних потреб?

Співробітництво з МТД (міжнародно-технічною допомогою) – це також одна зі складових роботи міністерств. Ми ведемо перемовини з країнами-партнерами, які дійсно відгукнулися. Вони надають нам допомогу не тільки з точки зору форменого одягу, але й з точки зору іншої номенклатури: і намети, і обігрівачі, і тому подібне. Це активна допомога, але від загальної потреби це досить невеликий відсоток. Основна маса постачань здійснюється за рахунок державних закупівель, за рахунок державного бюджету. Я вважаю, що ми маємо свою армію одягати та годувати виключно за державний бюджет. Проте, дуже дякую за допомогу нашим партнерам, волонтерам, за вчасну допомогу. Бо саме в цей час, обходячи будь-які бюрократичні процедури, ми отримуємо цю допомогу, це дає нам час налаштувати всі механізми, аби ми ритмічно, зважено виконувались всі графіки.

- Коли ми говоримо про матеріально-технічне забезпечення бойових підрозділів взимку, то йдеться не лише про форму. Чим іще доукомплектовуються підрозділи на зиму?

Визначені усі номенклатурні переліки. Є досить багатий асортимент: рукавиці, спектр взуття (треба мати зимові берці, бахіли, резинові чоботи), маскувальні елементи (чохол на шолом, накидка біла), закуповуємо й намети (вони є різних конструкцій: великі та малі). Особливо важливі намети – зрозуміло, що в умовах війни дуже багато частин роздислоковано, вони не можуть знаходитися в приміщеннях. Ми також, зі свого боку, займаємось засобами обігріву. Командування Сил логістики має підрозділи, які також займаються придбанням палива та обігрівачів – це ті обігрівачі, які стоять на передовій, в укріпленнях, у місцях перебування наших військових. Це спільні зусилля. На противагу росіянам, у нас вже була певна культура та вимоги, які прописані у нас, до забезпечення, у тому числі одягом, у тому числі наметами. Усі наші вимоги дуже високі. Саме тому, можливо, і є такі підприємства, які хотіли б допомогти нам, але ми вимушені відхиляти їхні пропозиції, тому що вони не відповідають цим вимогам. Повірте, вимоги досить високі. У нас є підрозділи, які займаються виключно прийняттям тієї продукції за якістю, – це дуже відповідальна робота.

- У своєму виступі міністр оборони Олексій Резніков заявив, що 70% постачальників української армії – це українські компанії, але 65% коштів йдуть за кордон. З чим це пов’язано? Ви працюєте з посередниками?

Виходить так, що якщо брати кількість контрактів – так, кількість контрактів з українськими виробниками значно перебільшує іноземні контракти, але до речового майна входить ще така досить коштовна річ, як засоби захисту. На той момент, коли відбулося повномасштабне вторгнення, багато підприємств (дякую тому бізнесу, який продовжує працювати в таких важких умовах) або були під окупацією, або передислоковувалися, або в них не було достатньої кількості працівників, тому що люди відверто тікали від війни, багато виїхало, і вони не могли задовольнити ці потреби. Так сталося, що основні виробники засобів захисту, які на той час, ще до відкритої війни працювали, і ми на них розраховували, потрапили під окупацію. Ми були змушені найкоштовніші речі закуповувати за кордоном. Тому, якщо брати відсоток укладених підприємств українських та іноземних, – дійсно, так, це 70%, навіть більше, українські виробники, але коли ми дивимося у фінансовому виразі: всі знають, що комплект захисту – це коштовна річ. Саме тому показники по грошах так змістилися - ми вимушені були купувати найкоштовніші речі саме за кордоном.

Ми проводили зустріч (ми їх проводимо вже не вперше), закликали весь бізнес, усіх, хто відшиває, годує та постачає паливно-мастильні матеріали. Міністр особисто головував на цих зустрічах, ми проговорили це. Після цього в нас була зустріч з Прем’єр-міністром, він головував на цій нараді, там були представники бізнесу, легкої промисловості, асоціація «Укрлегпром». Ми дійшли згоди, що наступний рік те, що стосується забезпечення речового майна, – це будуть переважно українські компанії. Навіть, хочу заспокоїти, у нас вже відновлені й працюють досить потужні компанії, які можуть нас забезпечити шоломами та бронежилетами. Вони відновилися й зробили неймовірне. Вони, знаходячись під окупацією, як тільки звільнився інженерний склад, передислокували за 3 місяці близько 100 великих вантажівок, перемістивши своє підприємство, змонтувалися і вже виробляють українську броню дуже гарної якості. Мабуть, відпала, я так вважаю, потреба купувати шоломи та бронежилети за кордоном. Вони повністю відповідають стандартам НАТО. Здебільшого це керамічні жилети, коли наші служби приймають їх з усією документацією, якщо у нас виникають якісь сумніви (щось візуально не подобається, або за вагою, наприклад, плита не відповідає нашому розумінню та вимогам), ми робимо додаткові випробування. Це принципова позиція міністра: до ЗСУ мають постачатися високоякісні бронежилети. Є додаткові відстріли, ми отримуємо акти цих відстрілів, дивимось на висновки, тільки так.

- Наскільки, завдяки таким високим стандартам, буде легше асоціюватися з НАТО?

Ви розумієте, що та допомога, яку нам країни-партнери надають, – озброєння виключно зразків НАТО, навіть боєприпаси до всіх зразків озброєння також відповідають стандартам НАТО. Ви знаєте, що ми переходили на калібри НАТО. Ми досить жваво імплементуємо це в нашу армію, і це дуже добре. У нас немає цих довгих тяганин бюрократичних.

- Чи координуєте ви свою роботу з волонтерами?

Наше спілкування з волонтерами розпочалося практично з перших днів. Окремо хочу подякувати всім волонтерам. Можемо зараз, трішки заспокоївшись, додавати якоїсь критики, як це буває: «Повезли не те», «Не тієї якості», але в найскладніші часи саме волонтери підтримали армію. У нас склалися досить добрі стосунки, вони постійно цікавилися, у чому є негайна, критична потреба. У перші дні вони їхали, брали, поки ми налаштовували державні механізми, щоб здійснювати масовані поставки, вони закривали ті потреби. Напряму не відбудовувалася якась складна логістична схема, але це все було, за це дякую. Спілкування було простим: швидко прийшли до тями, утворили електронні майданчики, на яких, з нашої ініціативи, викладалися потреби, вони дивилися, хто що бере. Потужні волонтерські організації, які набиралися сил, тоді також зверталися до нас. Ми сприяли перетину їхніх гуманітарних вантажів. Практично всі фонди, які на сьогодні «звучать», вони всі нас знають.

У нас немає нарікань, немає непорозумінь. Ми координуємо, виключно з того, щоб не робити роботу один одного. У нас у кожного є погоджений між нами всіма сегмент, у якому працюють вони й працюємо ми. Щоб ми не перетиналися, щоб не було переукладання договорів. Усі чітко розуміють, що робити. Там повний порядок.

- Які найбільш складні питання в забезпеченні армії Ви зараз вбачаєте?

Насправді, дуже багато, але складні питання, які досі не вирішені, зрозуміло, з яких причин, - це складна логістика. У нас не працюють порти (так, як нам того хотілося б), у нас немає авіації, яка могла б швидко доставляти вантажі. Логістика – це досить серйозна проблема. По-друге, у нас не було й немає накопичення сировини, потрібної для виробництва деяких речей. А інші… Поборемо! Ми знаємо це вже добре, ми з цим працюємо.

- У цьому контексті дуже цікаво дізнатись про результати «Великого будівництва». Дуже багато критиків було у програми на початку її реалізації, а зараз бачимо, що деякі з доріг використовуються як злітні смуги, вони допомагають швидко транспортувати поранених прямо з лінії фронту в Харків або Дніпро. Чи полегшує це хоч якось логістику?

Так сталося, що не багатий вибір у нас. Дійсно, все перевезення відбувається залізничним і автомобільним шляхами. Те, що ми встигли привести наші дороги до відповідного стану, – це дуже добре. Це надає швидкості. Держава встигла збудувати, відновити об’єкти критичної інфраструктури, які зараз досить потужно тримають удар, – наші якісні мости, наприклад. Якби це не було попередньо зроблено, удари були б набагато, набагато важчими.

- В інтерв’ю міністр Резніков розповідав, як російські структури намагаються усіма засобами перешкоджати контрактам української армії з іноземними партнерами. Йшлося про озброєння та боєприпаси. Стикаєтеся ви з подібними випадками по інших статтях забезпечення армії?

Ми з цим стикаємося з першого дня. Спочатку вони це робили, щоб створити нам перешкоди, а тепер у них дійсно є проблеми, вони намагаються йти за двома «треками»: і нам перешкодити, і щось придбати для себе. Треба віддати належне нашим партнерам – багато країн не продають їм нічого, не дають їм нічого, але вони намагаються контрактувати подібні речі, які беремо ми за кордоном. Вони розганяють ціни на сировину там. Наприклад, коли в нас був дуже великий попит, до того як ми забезпечили необхідні обсяги бронежилетів та шоломів, вони створювали проблеми з сировиною. Такі речі як арамідно-кевларова група – ціни злетіли, бо вони створювали додатковий ажіотаж. Коли вони зрозуміли, що не можуть нам опонувати в частині закупівель та укладання контрактів, вони пішли в сировинну базу й там починали «вставляти палиці в колеса», аби хоч ціна підскочила. Вони продовжують це робити з зимовою формою, з літньою формою, вони їздять по тих самих країнах і намагаються там протидіяти нам, але в них не дуже гарно виходить. Знаєте, війна – дороговартісна річ, ми багато сил і коштів втратили, щоб відбулися ці ритмічні поставки. Але найдорожче - це життя наших людей. Військових, цивільних…

- Бюджет-2023 називають «військовим бюджетом». Як Ви оцінюєте документ, ухвалений у першому читанні?

Я впевнений, що цей бюджет позитивний. Як я вже казав, війна – дуже дороге задоволення, ми не можемо заощаджувати на цих речах. Дуже добре, що підтримав і уряд, і наші депутати це розуміють, і колеги наші, й інші міністерства. Я розумію, що завжди є, куди витрачати кошти, але ми обов’язково будемо їх витрачати після війни. На відновлення, на відбудову, щоб це привести до ладу, але зараз треба побороти ворога. Я дуже радий, що в такому взаєморозумінні, у такій синергії ми рухаємося. Бюджет-2023 – досить потужний для нашого міністерства, взагалі для оборонного блоку. З нами постійно були консультації, обговорення з Кабміном, у нас там повне порозуміння. Бюджет на сьогодні, з того що можна було зробити в частині видатків на оборонний блок, задовольняє.

- Яка площа в Україні станом на цей день потребує обстеження на наявність вибухонебезпечних предметів? Хто з закордонних партнерів надає допомогу в цьому питанні? Яку саме допомогу вони надають – техніку, людей чи навчають наших спеціалістів?

За попередніми оцінками, близько 130 тис. кв. км потребують розмінування. Точними ці цифри будуть трішки пізніше, бо багато територій перебувають під окупацією або безпосередньо в зоні бойових дій. Ми не можемо точно визначити, бо немає доступу туди. Ми розуміємо, що це доведеться робити, доведеться робити не одне десятиліття, бо забруднення вибуховими речовинами досить високе. Хоча на звільнених територіях уже відбувається розмінування. Насамперед це місця, які використовуються у суспільному житті, але потихеньку починається робота з сільськогосподарськими підприємствами: огляд, фіксування забруднених територій. Дуже багато зусиль кинуті, щоб здійснювати безпекові заходи в місцях, де перебувають цивільні. Утворений і запрацював Державний орган протимінної діяльності, залучаються потужні команди. Робота йде належним чином.

Усі партнери по-різному допомагають: хтось надає обладнання, хтось – засоби захисту для саперів, хтось бере на себе навчання. Ми дякуємо всім, хто допомагає в цей складний для України час.

- Чого чекати в майбутньому, з якими викликами ми ще зіштовхнемся?

Війна така річ – вона постійно диктує якісь нові умови. До сьогоднішнього дня суспільство дуже гарно поралося з цією агресією, тому що ми були єдині, у всіх своїх починаннях: і у волонтерських рухах, підтримці ЗСУ, у будь-яких речах. Думаю, якщо так піде й далі, то ми обов’язково переможемо, а те, що стосується військових дій, – у нас дуже гарні генерали, дуже гарний міністр оборони, думаю, у них треба вірити, а вони будуть звертатися до суспільства, або по допомогу, або з інших приводів. Звісно, Верховний Головнокомандувач також. І серед ключового зараз - довіра. Довіра одне до одного. Довіра до Держави, військового і політичного керівництва України. Держава дійсно робить все для Перемоги, і це відбудеться, Україна переможе!

- Коли настане наша Перемога?

Мені важко давати прогнози, але, як будь-який українець, хотів би, щоб це було швидко. Якщо буде треба для того, щоб звільнити наші землі, я готовий почекати, я думаю, таких людей дуже багато. Будемо працювати на Перемогу, звільнимо нашу землю від загарбників, тоді будемо відпочивати. Якщо треба, будемо це робити, але разом – у нас дуже велика спроможність, коли ми об’єднуємося.