В.Медведчук: сировинна економіка - шлях до боргового рабства України

“Для виходу з глибокої економічної кризи Україна повинна експортувати не сировину, а продукцію з високою доданою стоімостьюст, впевнений Ерік Райнерт — норвезький економіст, автор книги “Як багаті країни стали багатими, і чому бідні країни залишаються бідними”. Нинішній же формат співпраці Києва і Брюсселя, переконаний експерт, не відповідає інтересам української сторони. “Вільна торгівля може бути ефективною, тільки якщо вона симетрична, тобто відбувається між рівними партнерами. Мікроскопічні квоти на експорт в ЄС українську економіку ніяк не врятують. В цілому ви ніколи не зможете розбагатіти на експорті агропродукції в ЄС. Це шлях до боргового рабства”, — заявив Райнерт.

Про те, що вибір західного вектора зовнішньоекономічної інтеграції помилковий, що зона так званої вільної (до того ж ще “поглибленої і всеохоплюючої”) торгівлі з ЄС передбачає майже 400 вилучень і обмежень та носить дискримінаційний щодо України характер, “Український вибір” попереджав задовго до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Наші експерти прогнозували падіння ВВП, згортання виробництва, масове закриття підприємств, зростання безробіття, перетворення України в аграрно-сировинний придаток Заходу.

Але в 2013-2014 роках наші аргументи відмовлялися навіть слухати, не кажучи вже про те, щоб визнавати їх справедливість, хоча асиметрія партнерства України і Євросоюзу була очевидною: продуктивність праці в нашій країні, рівень енергоефективності її економіки та інноваційності виробництва в рази нижчі за європейські показники. Низька секторальна підтримка, висока витратність модернізації виробництва робили і продовжують робити українську продукцію неконкурентоспроможною на європейському ринку. У підсумку, як і прогнозувалося, на європейські ринки Україна пробитися не змогла і стала постачальником переважно дешевої сировини в ЄС.

Через три роки єврореформ український бізнес остаточно і безповоротно втратив ілюзії щодо європейського ринку збуту. За даними Держстату, тільки за 2015 рік кількість активних підприємств в Україні зменшилася на 6,4 тис. За підсумками 2016- го збанкрутувало ще понад 1,5 тис. компаній. У процедурі банкрутства перебувають близько 2 тис. підприємств. Особливо сильно переорієнтація з російського на західні ринки вдарила по наукомістких галузях виробництва: машино-, авіа-, приладо-, вагоно-, суднобудування.

Країни ЄС сприймають Україну виключно як постачальника сировини. Брюссель висуває Києву ультиматуми, вимагаючи забезпечити експорт лісу-кругляка і металобрухту, але при цьому навіть не робить спроб переглянути дискримінаційні квоти по тих позиціях, які могли б бути вигідні Україні. А в Києві покірно погоджуються з умовами Брюсселя. Українські чиновники вперто не бажають визнавати, що сировинна економіка — це тупиковий шлях для України, що деіндустріалізація країни веде її до зубожіння і прирікає, як це визнають вже навіть західні експерти, на боргове рабство", - написав В.Медведчук.