Країни Перської затоки розглядають нові трубопроводи для обходу Ормузької протоки - FT
Київ • УНН
Через загрозу іранського контролю країни регіону розглядають розширення мережі трубопроводів. Проєкти оцінюють у мільярди доларів як засіб безпеки.
Загроза безстрокового іранського контролю над Ормузькою протокою спонукає країни Перської затоки переглянути дороговартісні плани щодо трубопроводів в обхід вузького місця, щоб вони могли продовжувати експортувати нафту та газ, повідомляє Financial Times, пише УНН.
Деталі
Офіційні особи і керівники у галузі кажуть, що нові трубопроводи можуть бути єдиним способом знизити вразливість країн Перської затоки, що зберігається, до перебоїв у роботі протоки, навіть попри те, що такі проєкти будуть дорогими, політично складними і займуть роки.
Нинішній конфлікт наголосив на стратегічній цінності саудівського трубопроводу "Схід-Захід" (East-West) протяжністю 1200 км. Побудований у 1980-х роках після побоювань, що ірано-іракська "танкерна війна" закриє протоку, він тепер є ключовим транспортним шляхом, що доставляє 7 мільйонів барелів нафти на день до порту Янбу на Червоному морі, повністю оминаючи Ормузьку протоку.
"Озираючись назад, трубопровід "Схід-Захід" виглядає геніальним рішенням", - сказав один високопоставлений керівник енергетичної компанії Перської затоки.
Амін Нассер, генеральний директор саудівського державного нафтового гіганта Aramco, заявив аналітикам минулого місяця, що трубопровід є "основним маршрутом, який ми зараз використовуємо у своїх інтересах".
Тепер королівство розглядає питання про те, як експортувати більшу частину своїх 10,2 млн барелів щоденного видобутку трубопроводом, а не через контрольовані Іраном води. Це включає вивчення питання про подальше розширення пропускної спроможності трубопроводу "Схід-Захід" або будівництво нових маршрутів, пише видання.
Попередні плани з будівництва трубопроводів у регіоні неодноразово заходили в безвихідь через високі витрати та складність. Але Майсун Кафафі, старший радник програм щодо Близького Сходу в Atlantic Council, заявила, що настрої в Перській затоці змінилися.
"Я відчуваю перехід від гіпотетичних міркувань до оперативної реальності, - сказала вона. - Усі дивляться на ту саму карту і роблять одні й ті самі висновки".
Кафафі заявила, що найбільш стійким варіантом, крім окремих проектів, є "не один альтернативний трубопровід, а мережа, мережа коридорів", хоч і додала, що це найскладніше реалізувати.
У довгостроковій перспективі будь-які нові трубопроводи, імовірно, стануть частиною торгових маршрутів, якими зможе переміщатися ширший спектр товарів, окрім нафти та газу, пише видання.
Одним із варіантів є відродження планів США щодо амбітного коридору, який мав би проходити з Індії через Перську затоку, а потім до Європи, під назвою IMEC, сказав один чиновник із Перської затоки, хоча частина цього проєкту спочатку включала політично складний трубопровід, який би йшов до ізраїльського порту Хайфа.
Йоссі Абу, генеральний директор ізраїльської компанії NewMed Energy, висловив упевненість у тому, що трубопроводи до Середземного моря будуть збудовані, незалежно від того, чи закінчуються вони в ізраїльських чи єгипетських портах.
Крістофер Буш, генеральний директор Cat Group, приватної ліванської компанії, яка була одним із головних будівельників саудівського газопроводу "Схід-Захід", заявив, що інтерес до нових проєктів був великий ще до початку війни. "У мене на столі лежить безліч презентацій", - сказав він.
Але перешкоди залишаються величезними, додав він. Вартість відтворення газопроводу "Схід-Захід" сьогодні, що передбачало б вибухові роботи у твердому базальті Хіджазького хребта на узбережжі Червоного моря в Саудівській Аравії, становила б не менше ніж 5 мільярдів доларів, оцінив Буш. Пропозиції щодо складніших багатосторонніх маршрутів з Іраку через Йорданію, Сирію чи Туреччину коштували б 15-20 мільярдів доларів.
"Це питання розглядалося. Навіть проводяться попередні інженерні дослідження [таких маршрутів із] Іраку. Існує можливість, яка обговорювалася", - сказав він.
Однак до ризиків для безпеки належить "велика кількість" бомб, що не розірвалися в Іраку, і триваюча присутність "ІДІЛ" або інших бойовиків. Трубопроводи, що йдуть на південь до портів Оману, також зіткнуться з труднощами під час проходження через пустелю та скелясті гори, попередив Буш.
Порти в Омані не застраховані від іранських загроз безпеці. Атаки дронів на ключовий порт Салала останніми днями змусили його тимчасово закритися.
Політичні проблеми також включають, хто буде експлуатувати трубопровід і контролювати потік. Мережа трубопроводів вимагатиме від країн Перської затоки "відмови від своєї індивідуалістичної політики та об'єднання зусиль. Завжди вважалося дешевшим і безпечнішим привезти корабель, завантажити його та відправити корабель у плавання", – додав Буш.
"У найближчій перспективі найбільш життєздатними варіантами може бути розширення трубопроводу "Схід-Захід", а також існуючого маршруту Абу-Дабі до Фуджейри. Це збільшить потужності без ускладнень, пов'язаних з новою транскордонною інфраструктурою", - ідеться у публікації.
Саудівська Аравія також може розробити додаткові експортні термінали на узбережжі Червоного моря, зокрема у глибоководному порту, який будується для проєкту "Неом". "Я впевнений, що вони розглядають це як можливість, - сказав Буш. - Зараз на все це дивляться багато розумних людей. Це велика проблема".
Один високопоставлений керівник з енергетичної галузі заявив, що в Абу-Дабі "завжди був план Б щодо другого трубопроводу до Фуджейри". Але вони додали, що жодних рішень, імовірно, не буде ухвалено, доки не стане зрозумілим довгостроковий статус Ормузької протоки.
Велика Британія веде переговори між 35 країнами, спрямовані на формування коаліції для повторного відкриття протоки.
Британія збирає 35 країн на саміт щодо Ормузької протоки – Politico01.04.26, 19:16 • 4933 перегляди
Кафафі погодилася, що державам Перської затоки знадобиться деякий час, щоб оцінити ситуацію з водним шляхом, але сказала, що тепер вони визнають, що масштаби нинішньої енергетичної кризи вимагають нового способу мислення. "Розмови просунулися далі по ланцюжку, - сказала вона. - Я не очікую, що [статус-кво] повернеться до того стану, до якого він був до конфлікту".