росія полює за запчастинами: як москва викуповує радянські комплектуючі, аби заблокувати доступ до них Україні
Київ • УНН
рф активно викуповує деталі радянського виробництва по всьому світу, щоб не допустити їх потрапляння в Україну.
росія розгорнула масштабну кампанію з повернення комплектуючих, які свого часу експортувала до десятків країн світу. У фокусі – деталі, критично важливі для ремонту та обслуговування військової техніки радянського виробництва. Головна мета – не допустити, щоб ці елементи потрапили до України. Водночас саме Україні сьогодні життєво необхідно викуповувати все доступне обладнання та комплектуючі – аби забезпечити військові потреби та зберегти боєздатність. Як саме відбувається це російське "зворотне полювання", які країни стають майданчиками для угод і чому це має значення для України – розповів заступник генерального директора авіаційної компанії "Інкомпас" Андрій Мінаков в ексклюзивному інтерв’ю для УНН.
Деталі
Експерти зазначають, що весь імпорт і експорт військової техніки в рф контролюється державою. У них діє федеральна служба військово-технічного співробітництва, яка напряму підпорядковується президенту, а також усі спецслужби залучені до контролю за переміщенням озброєння та комплектуючих. При цьому на початку повномасштабного вторгнення в Україну та впродовж років війни росія розпочала системну кампанію з викупу за кордоном комплектуючих до військової техніки та озброєння, які вона сама ж колись експортувала.
У грудні 2022 року "Уралвагонзавод" викупив у М'янми компоненти до танків, які раніше сам і поставляв. Це були приціли і камери для встановлення на танки на суму 24 млн доларів. Вони були експортовані до М'янми у 2019 році, а в 2022 році викуплені назад. Крім того, у 2022 році російське КБ "Машинобудування" викупило у міністерства оборони Індії шість комплектів для прицілів нічного бачення для ракет класу "земля-повітря" на 150 тис. доларів, які були раніше експортовані до Індії у 2013 році
Головна мета цих дій – не стільки заповнити нестачу, скільки не допустити, щоб ці зразки техніки чи запчастини потрапили до України. Річ у тім, що велика частина українського військового арсеналу сформована ще за радянських часів – це стосується як бронетехніки, так і авіації. Її обслуговування та ремонт потребують наявності сумісних запчастин, яких з кожним роком стає дедалі менше. Попри те, що в Україні ще з 2014 року ведеться робота над імпортозаміщенням, через масштаб радянської спадщини на озброєнні повноцінної альтернативи цим комплектуючим наразі не існує.
"У нас багато підприємств, і їхні технологічні процеси були створені та налаштовані на обслуговування військової та авіаційної техніки радянського виробництва. Швидко перелаштувати це виробництво на інші – європейські зразки – дуже складно. Потрібні великі інвестиції. А для того, щоб ремонтувати наявну техніку, потрібні запчастини і їх багато зберігалось на складах у Польщі, Болгарії, Румунії, Сербії тощо", – пояснює експерт.
Тобто десятки років тому росія з певних економічних чи інших мотивів продавала комплектуючі до військової техніки радянського виробництва іншим країнам, а після початку війни з Україною почала різко шукати шляхи та можливості, щоб повернути або викупити їх назад і не допустити, щоб відповідні запаси були використані для обслуговування українського парку, якому вони підходять. Тож будь-яка спроба України отримати доступ до запасних частин із третіх країн – зокрема з колишніх учасників Варшавського договору чи держав Азії й Африки – викликає протидію з боку росії. Подібна практика відбувається з військовою технікою в зібраному варіанті.
"У Перу вони поставляли дуже багато авіаційної техніки (Мі-17, Мі-25, Мі-29), яку зараз викуповують або ведуть перемовини про викуп. З Анголою тривають перемовини щодо повернення танків Т-72. Із Зімбабве, куди у 2023 році поставили 18 вертольотів, також зараз ведуть переговори, щоб викупити їх назад. Подібна практика – із Суданом та іншими країнами, куди раніше здійснювались поставки: зараз вони активно шукають, що ще можна повернути", – зазначає заступник гендиректора компанії "Інкомпас".
За словами Мінакова в Європі Україна вже вичерпує можливості для отримання комплектуючих запчастин, крім того, ці процеси ускладнюються нормативними аспектами. Водночас росія використовує всі можливі способи та схеми, скуповує комплектуючі під виглядом ремонту чи заміни, фактично здійснюючи прихований імпорт. Зокрема, в ПАР, Анголі, Алжирі та Перу діють домовленості, які дозволяють рф повертати старі зразки озброєння, іноді в обмін на нову техніку. Такі ж схеми застосовуються щодо боєприпасів, що збереглися в Індії, Пакистані, Китаї та Кореї.
Таким чином, у нинішніх умовах, вважає експерт, Україні необхідно адаптуватися до реалій: якщо існує можливість отримати наявні комплектуючі, озброєння чи боєприпаси – цим потрібно користуватися. Заборона на імпорт радянських або російських деталей, вироблених до 2022 року, лише грає на руку росії, яка таких обмежень не має й активно викуповує стратегічні запаси. Якщо ситуацію не переглянути, це може призвести до колапсу у сфері ремонту військової техніки та послаблення обороноздатності України.
Нагадаємо
Експерти зазначають, що значна частина українського авіапарку й військової техніки досі базується на радянських зразках. У зв’язку з цим серед ключових завдань галузі – імпортозаміщення, розвиток власного виробництва та поступовий перехід на західні технології. Паралельно триває модернізація озброєння та інтеграція західних систем управління, зв’язку й захисту, що критично важливо для безпеки екіпажів і ефективності бойових операцій. Серед основних викликів фахівці називають затягування законодавчих змін, відсутність системних податкових стимулів і недосконалість механізмів імпортозаміщення. Галузі бракує не лише фінансування, а й гнучких правових інструментів, які дозволили б оперативно реагувати на виклики. Критично необхідно створити цілісну законодавчу інфраструктуру, яка забезпечить стабільну підтримку та сталий розвиток української авіації.