Правова природа лізингу: юристка пояснила, чому платежі за транспорт не можуть бути роялті
Київ • УНН
Лізинг транспорту не передбачає передачі прав інтелектуальної власності, тому не може оподатковуватись як роялті. Спроби БЕБ змінити це загрожують роботі галузі цивільної авіації та економічній стабільності.
Лізинг транспортних засобів від повітряних суден до залізничного рухомого складу чи аграрної техніки не може оподатковуватися як роялті, оскільки сама операція не передбачає передачі прав інтелектуальної власності. Таку думку в ексклюзивному коментарі УНН озвучила юристка з питань інтелектуальної власності юридичної компанії "ЛОДЖІК" Аліна Пархута.
Переслідування за лізинг
Бюро економічної безпеки та податкові органи намагаються сформувати практику оподаткування операцій з лізингу транспортних засобів українськими компаніями у лізингодавців-нерезидентів України. Йдеться про спроби обкласти фактично додатковими зборами як сільськогосподарську техніку, отриману в лізинг, залізничний транспорт, а також повітряні судна. В останньому випадку, попри наявність міжнародних конвенцій, які передбачають уникнення подвійного оподаткування, зокрема й лізингових операцій, БЕБ відкрило низку кримінальних справ проти як мінімум 5 авіакомпаній. Як повідомляв УНН , уже постраждали авіакомпанії МАУ, "Авіакомпанія Константа", "Урга", "Н3ОПЕРЕЙШІНС" та "Скайлайн". Тобто ситуація вже вийшла за межі умовного "податкового непорозуміння" і загрожує функціонуванню та існуванню всієї галузі цивільної авіації.
Аналіз судових матеріалів, які містяться в Єдиному реєстрі судових рішень, демонструє, що підхід БЕБ не лише суперечить законодавству, а й створює ризики незаконного подвійного оподаткування для авіакомпаній.
Ключовий висновок, який проходить червоною лінією через судову практику, стосується того, що роялті може виникати виключно у випадках використання об’єктів інтелектуальної або промислової власності. Тобто йдеться про ті випадки, коли повітряне судно використовується як обладнання, наприклад, якась наукова лабораторія з крилами. Однак це поняття аж ніяк не стосується цивільних повітряних перевезень, пасажирських чи вантажних.
Що таке інтелектуальна власність
Правники вказують на те, що ключова проблема такого підходу БЕБ і податкових органів полягає у змішуванні двох різних правових режимів: матеріальних об’єктів і результатів інтелектуальної діяльності. Як пояснює юристка з питань інтелектуальної власності юридичної компанії "ЛОДЖІК" Аліна Пархута, інтелектуальна власність – це права на нематеріальні результати творчої чи науково-технічної діяльності, а не на самі речі як фізичні об’єкти.
Інтелектуальна власність включає права на результати розумової діяльності людини, зокрема і у виробничій сфері, до якої можна відносити транспорт як матеріальний результат такої діяльності. Однак це не означає, що автоматично будь-який транспорт є об’єктом права інтелектуальної власності
За її словами, у транспортній сфері об’єктами інтелектуальної власності можуть бути лише окремі елементи — наприклад, інноваційні двигуни, системи безпеки, програмні рішення, промислові зразки або торговельні марки. Тобто йдеться не про транспортний засіб як такий, а про конкретні захищені технічні чи дизайнерські рішення.
Тобто для того, щоб визнаватися інтелектуальною власністю, конкретний об’єкт має містити нове технічне рішення чи іншу інновацію, яка є відповідно захищеною у передбаченій законом формі, і за загальним правилом транспорт, а особливо той, що є результатом масового виробництва, не є та не може визнаватися таким об’єктом
Це має принципове значення для податкової кваліфікації платежів. Роялті, відповідно до законодавства та міжнародної практики, – це плата саме за користування об’єктами інтелектуальної власності або за надання прав на таке користування. Йдеться про патенти, авторські права, ноу-хау, торговельні марки тощо. Тобто роялті стягується за користування інтелектуальною власністю.
Чому не роялті?
Водночас лізинг – це форма користування майном, яка не передбачає передачі жодних прав інтелектуальної власності, якщо інше прямо не передбачено договором про цю операцію.
Роялті означає платіж за користування або надання права на таке користування, і в контексті чинного законодавства мається на увазі використання не будь-якого, а саме спеціального об’єкта. Тобто сам по собі факт використання на договірній основі, у тому числі за договором лізингу транспортного засобу, жодним чином не є підставою для визнання таких платежів роялті, особливо якщо такий транспортний засіб не має ознак об’єкта інтелектуальної власності, а відповідний договір не пов’язує право користування з передачею прав на такий об’єкт
Важливо розуміти, що ключовим критерієм є не форма договору, а предмет прав, які передаються. Якщо йдеться про користування фізичним об’єктом, наприклад, літаком, локомотивом чи сільськогосподарською технікою без передачі прав на патенти, програмне забезпечення чи інші об’єкти інтелектуальної власності, підстав для кваліфікації платежів як роялті не існує.
Особливо це очевидно у випадках, коли транспортний засіб не має ознак об’єкта інтелектуальної власності, не є унікальною лабораторією чи якоюсь інновацією, а відповідний договір про його лізинг не пов’язує право користування з передачею прав на такий об’єкт.
Таким чином, спроби трактувати лізингові платежі як роялті фактично ігнорують базові положення права інтелектуальної власності та податкового законодавства. Такий підхід створює ризики викривлення податкової бази і може призводити до неправомірного донарахування податків, зокрема у випадках міжнародного лізингу. До того ж важливо враховувати, що за понад 30 років у законодавстві, яке передбачає оподаткування лізингових операцій, зокрема в Податковому кодексі України не відбувалося жодних змін і до 2024 року система працювала без нарікань з боку податкових чи правоохоронних органів.
Зараз же правозастосування виходить за межі закону і створює системні ризики для бізнесу, зокрема у стратегічних галузях, таких як авіація чи транспортна логістика, що неприпустимо в умовах війни та подальшого стратегічного планування економічного відновлення повоєнної України.