Міжнародні конвенції мають пріоритет над національним правом, але БЕБ ігнорує це у справах проти авіаційного бізнесу
Київ • УНН
Бюро економічної безпеки тисне на авіакомпанії через лізингові платежі, ігноруючи пріоритет міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Під ударом опинилися п'ять компаній.
Міжнародні договори, ратифіковані Україною, мають вищу юридичну силу порівняно з національним законодавством, однак на практиці це правило не завжди враховується правоохоронними органами, зокрема мова йде про Бюро економічної безпеки. Наприклад, у справах щодо оподаткування авіаційного лізингу БЕБ застосовує підходи, які можуть суперечити міжнародним зобов’язанням держави, пише УНН.
Подвійне оподаткування лізингу
Слідчі Бюро економічної безпеки намагаються оподатковувати як дохід із джерелом походження з України лізингові платежі за користування повітряними суднами, що беруться авіаперевізниками в оренду у нерезидентів та експлуатуються за межами України. Це суперечить як економічній суті операцій, так і положенням міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування.
Підставою для такого переслідування стала стаття, опублікована Державною податковою службою України ще за часів керівництва Тетяни Кірієнко, яка трактує фінансові лізингові операції як виплати роялті, тобто вважає повітряні судна інтелектуальною власністю.
Через війну росії проти України, небо над нашою державою закрите для цивільної авіації і українські авіаперевізники були змушені повністю перенести свою діяльність за кордон – від перельотів до обслуговування повітряного транспорту. Це означає, що усі доходи та прибутки вони генерують за кордоном і за законодавством податки повинні сплачувати теж за кордоном. Це стосується й лізингу повітряних суден.
Відповідно до конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, ратифікованими між Україною та низкою іноземних держав, податок за лізинг повинен сплачуватися в країні, резидентом якої є компанія-орендодавець.
Так система працювала 30 років. Однак все змінилось у 2024 році, коли колишнє керівництво ДПС, не маючи на це підстав, адже відповідні зміни до податкового законодавства не вносились, вирішило обкласти українські авіакомпанії фактично додатковим збором.
Питання оподаткування авіаційного лізингу - це не абстрактна академічна дискусія. Авіаційний парк України майже повністю знаходиться за кордоном. Усі українські авіакомпанії - МАУ, SkyUp, "Роза Вітрів" та інші - орендують повітряні судна через лізингові структури, часто зареєстровані у юрисдикціях з розгалуженою мережею КПО (конвенцій про уникнення подвійного оподаткування - ред.): Кіпр, Ірландія, Велика Британія. Якщо Україна систематично оподатковуватиме лізингові платежі, кваліфікуючи їх як роялті - це означає зростання операційних витрат авіакомпаній. У підсумку - або дорожчають квитки для пасажирів, або авіакомпанії зазнають збитків, або ж іноземні лізингодавці відмовляються від співпраці з українськими партнерами на стандартних умовах. Жоден з цих варіантів не є прийнятним для країни, яка прагне відновити авіаційну мобільність після війни
Експерти підкреслюють, що за умови правильного застосування конвенцій один і той самий дохід не може оподатковуватися двічі. Якщо авіакомпанія здійснює діяльність за кордоном і сплачує податки у відповідній юрисдикції, Україна або не має права донараховувати податок, або повинна застосовувати обмежені ставки відповідно до міжнародних угод.
Однак це не заважає БЕБ ігнорувати той факт, що міжнародні конвенції мають більшу вагу ніж національне законодавство в тому числі і в питаннях оподаткування та переслідувати авіаційні компанії за начебто несплату податків.
Як повідомляв УНН, від таких підходів слідчих постраждали вже мінімум 5 авіакомпаній, зокрема, авіакомпанії МАУ, "Авіакомпанія Константа", "Урга", "Н3ОПЕРЕЙШІНС" та "Скайлайн".
Першочерговим є виконання міжнародних конвенцій
Відповідно до Конституції України і процесуальних кодексів, ті зміни, які були внесені у 2018 році, в разі, якщо є відповідний закон, який регулює ті чи інші відносини, і є міжнародні акти, які ратифіковані Україною, то вони мають вищу силу, ніж внутрішнє законодавство України
Ключову роль у цьому контексті відіграють угоди про уникнення подвійного оподаткування. Саме вони визначають, у якій юрисдикції повинні оподатковуватися доходи та як встановлюється податкове резидентство.
Як наголошує юрист, такі угоди укладені Україною з більшістю країн, де зареєстровані лізингові компанії. У них, зокрема, закріплено загальний підхід: якщо особа перебуває на території держави понад 183 дні, вона визнається її податковим резидентом і сплачує податки саме там.
Що стосується угод про подвійне оподаткування, звичайно, вони саме регулюють питання і податкового резидентства, і регулюють питання оподаткування самих доходів, отриманих в тій чи іншій країні, податковим резидентом якої буде безпосередньо особа. Що стосується самого податкового резидентства, то в Україні укладені угоди майже з усіма країнами, і в усіх угодах, в разі, якщо особа перебуває більш ніж 183 дні в цій країні, вона стає її податковим резидентом, і фактично податки буде сплачувати саме в цій країні
Водночас, за його словами, механізм уникнення подвійного оподаткування передбачає чітку процедуру. Платник податків має отримати відповідну довідку в іншій країні та надати її українським податковим органам. У такому разі Україна не має права повторно оподатковувати той самий дохід у повному обсязі.
Саме тут вступають в гру конвенції, які передбачають уникнення подвійного оподаткування. Документи чітко визначають у якому розмірі та який саме податок повинен сплачуватися.
Попри це, у практиці розслідувань щодо авіаційного бізнесу, за словами експертів ринку, ці норми ігноруються. Зокрема, мова йде про спроби кваліфікувати лізингові платежі за користування повітряними суднами як роялті та донараховувати податки в Україні, навіть якщо операції вже були оподатковані в інших юрисдикціях.
Такий підхід, за оцінками юристів, прямо суперечить міжнародним угодам, які мають пріоритет над національними нормами, і створює ризики подвійного оподаткування та загалом ставить під загрозу функціонування всієї галузі цивільної авіації.
Крім того, ігнорування положень міжнародних конвенцій та спроби їх трактувати на власний розсуд не лише ставить під сумнів правову визначеність, а й формує негативний сигнал для іноземних партнерів та інвесторів. Та й досить вибірковий підхід БЕБ, коли притягують до відповідальності більшість, але залишаються й "недоторкані", що працюють за такими ж принципами, ставить під сумнів надійність України як партнера.
Таким чином, питання правильного застосування міжнародних договорів виходить за межі суто податкового спору і вже стало фактором, який визначає стабільність функціонування цілої галузі. Без уніфікованої практики та дотримання міжнародних зобов’язань ризики для авіаринку та інвестиційного клімату України лише зростатимуть і в підсумку наша держава може взагалі втратити власний цивільний повітряний флот.