Незалежна палестинська держава: чи підтримає світ ініціативу Макрона
Київ • УНН
Президент Франції Еммануель Макрон заявив про намір визнати палестинську державу у вересні на Генасамблеї ООН. Це рішення викликало різке засудження Ізраїлю та США, але отримало позитивно-нейтральну реакцію від європейських союзників.
Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що його країна готова визнати незалежність палестинської держави. Така заява викликала різкий осуд з боку Ізраїлю та Сполучених Штатів, проте європейські союзники Макрона відреагували скоріш позитивно-нейтрально. Чи настав час для появи на карті світу ще однієї держави і чи призведе це до припинення кровопролиття на Близькому Сході - розбирався кореспондент УНН.
Чи готовий світ визнати Палестинську державу
Президент Макрон оголосив, що Франція має намір визнати палестинську державу у вересні на Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Таким чином французький лідер сподівається принести мир у регіон.
Також Макрон оприлюднив листа, надісланого президенту Палестинської адміністрації Махмуду Аббасу, в якому підтверджується намір Франції продовжувати визнання Палестини та працювати над тим, щоб переконати інших партнерів наслідувати цей приклад.
Вірний своєму історичному зобов'язанню щодо справедливого та міцного миру на Близькому Сході, я вирішив, що Франція визнає державу Палестина. Я зроблю цю урочисту заяву на Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй наступного вересня
Таким чином, Франція, де розміщені найбільші в Європі єврейські та мусульманські громади, стане першою великою західною країною, яка визнає палестинську державу. До того утворення незалежної держави підтримували лише низка мусульманських країн та лівих диктаторських режимів.
Втім, намір французького лідера викликав різку негативну реакцію з боку Ізраїля та Вашингтона.
Зокрема, прем’єр-міністр Ізраїля Біньямін Нетаньягу оприлюднив на своїй сторінці в Х доволі різку заяву, наголосивши, що палестинці не прагнуть сусідства з Ізраїлем, а хочуть знищити країну.
Ми рішуче засуджуємо рішення президента Макрона визнати палестинську державу поруч із Тель-Авівом після різанини 7 жовтня. Такий крок винагороджує терор і ризикує створити ще одну іранську маріонетку, як це сталося з Газою. Палестинська держава в цих умовах була б стартовим майданчиком для знищення Ізраїлю, а не для мирного життя поруч із ним. Давайте будемо відвертими: палестинці не прагнуть держави поруч із Ізраїлем; вони прагнуть держави замість Ізраїлю
Не менш негативною була реакція державного секретаря Сполучених Штатів Марка Рубіо, який також апелював до подій 7 жовтня 2023 року, коли відбулася масована атака бойовиків ХАМАС на Ізраїль.
Сполучені Штати рішуче відкидають план Емманюєля Макрона визнати палестинську державу на Генеральній Асамблеї ООН. Це безрозсудне рішення лише служить пропаганді ХАМАСу та шкодить миру. Це ляпас жертвам 7 жовтня
Втім, реакція інших союзників Франції була значно більш прихильною. Наприклад, міністр науки, інновацій і технологій Великої Британії Пітер Кайл нагадав, що визнання палестинської держави є частиною програми уряду прем’єр-міністра Кіра Стармера.
Це пункт передвиборчої програми нашого уряду - ми прагнемо до встановлення державності для Палестини. Це має відбутися так, щоб стати джерелом підтримки й забезпечити довготривалий мир і стабільність, яких потребує Палестина
В свою чергу, анонімне джерело у німецькому уряді повідомило, що Німеччина не має наміру визнати палестинську державу у короткотривалій перспективі. Він додав, що Німеччина стежить за реакцією інших великих країн щодо планів Франції визнати Палестину.
Чи варто очікувати появи у майбутньому ще однієї арабської держави? Чи є шанс припинити багатолітнє збройне протистояння ізраїльтян та палестинців? Для цього варто згадати історію конфлікту.
Ізраїль і Палестина: десятиліття війн і жодного рішення
Після завершення Другої світової війни Організація об’єднаних націй прийняла рішення утворити на території Палестини дві держави: єврейську та арабську. Згідно з прийнятою резолюцією арабську державу планувалося створити на території 11,1 тися км2 (42,88% Палестини), де на початку 1947 р. мешкало 749 тисяч арабів і 9520 євреїв, а єврейську на площі 14,1 тисяч км2 (56,47%) з 499 тис євреїв і 510 тис. арабів.
Цю ідею категорично відкинули не лише палестинські араби, але й більшість арабських країн у регіоні, які розпочали збройну агресію проти Ізраїля. Це вилилося у низку війн, найвідомішими з яких стали Шестиденна війна (1967 рік) та Війна Судного дня (1973 рік).
Внаслідок перемоги Ізраїлю більша частина територій, які мали би складати арабську державу, було окуповано. Найбільшими територіями, які сформували власні керівні органи та сформували щось на кшталт державних утворень були сектор Газа та Палестинська національна автономія на Західному березі річки Йордан.
Це співіснування не було мирним. Починаючи ще з середини 60-их років палестинські араби здійснювали криваві теракти на території Ізраїлю і за його межами, які включали викрадення літаків, вибухи, захоплення заручників та застосування терористів-смертників. Для боротьби з Ізраїлем було засновано цілу низку організацій – Організація визволення Палестини, ФАТХ, ХАМАС, Ісламський джихад та інші. Ізраїль відповідав військовими рейдами на арабську територію, авіаційними ударами і так званими "цільовими ліквідаціями" - фізичним знищенням ватажків палестинських бойовиків. В цьому кривавому протистоянні протягом майже 80 років загинули десятки тисяч людей з обох боків.
Спроби врегулювати конфлікт: Кемп-Дейвідські угоди
У вересні 1978 року на зустрічі президентів Єгипту та Ізраїлю в Кемп-Девіді, резиденції президента США Джиммі Картера, було підготовлено історичну угоду між двома країнами про початок мирних переговорів. У Вашингтоні глави держав Ізраїлю та Єгипту підписали мирний договір. Втім, на практиці досягти миру не вийшло – напади палестинців на ізраїльтян продовжувалися, а Армія оборони Ізраїля не поспішала звільняти території Палестини.
Згодом Ізраїль пішов на прямі переговори з Організацією визволення Палестини. У вересні 1993 року в результаті таємних переговорів в Осло (Норвегія) між Ізраїлем та Організацією визволення Палестини було підписано декларацію про принципи взаємовідносин. Угода передбачала надання палестинцям автономії на Західному березі річки Йордан і в секторі Гази протягом п’яти років.
Також Ізраїль у 2005 році прийняв рішення про виведення з території Палестинської автономії військ і будівництво на кордоні стіни.
Вихід ізраїльських військ призвів до конфлікту серед самих палетиснців (між поміркованим ФАТХ і радикальним ХАМАС). Палестинська національна автономія не змогла контролювати радикальних ісламістів і жорстокі напади бойовиків на Ізраїль не припинялися. Наймасштабніший відбувся 7 жовтня 2023 року та призвів до нового сплеску насилля.
Чи зможе ініціатива президента Франції Еммануеля Макрона стабілізувати ситуацію – сказати важко. Довгий час суцільного кровопролиття спонукає ставитися скептично. Але хто знає – може хоча б цьому протистоянню судиться нарешті закінчитися?
Папа Лев XIV закликає до "негайного припинення варварства" в Газі 20.07.25, 18:15 • 5935 переглядiв