Авіація без підтримки не злітає: світові приклади й урок для України
Київ • УНН
Світовий досвід показує, що без державної підтримки авіапром не може ефективно функціонувати, а інвестиції в нього створюють тисячі робочих місць.
Авіаційна галузь – стратегічна індустрія, яка створює тисячі робочих місць, стимулює розвиток нових технологій, освіти, суміжних виробництв та сфери послуг. Усі провідні авіаційні держави світу забезпечують сталий розвиток галузі через державні замовлення, субсидії, пільгове кредитування та інвестиції у науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи. Без належної підтримки з боку держави ефективне функціонування цього сектору практично неможливе. Цей досвід підтверджує світова практика – і саме на нього має зважати Україна в умовах сьогодення, пише УНН.
Світові кейси: Eurofighter Typhoon – чому без замовлень стагнує виробництво
Коли держава скорочує підтримку стратегічних галузей, промисловість і профспілки активно реагують, змушуючи уряди переглядати свої рішення та шукати шляхи збереження виробництва й робочих місць.
Яскравим прикладом важливості державних замовлень для авіаційної промисловості став досвід Великої Британії. Протягом останніх років уряд не робив нових замовлень на багатоцільовий винищувач Eurofighter Typhoon у версії Tranche 5. У результаті виробництво на заводі BAE Systems у Вартоні фактично зупинилося. Профспілка Unite публічно заявила про скорочення персоналу та втрату ключових виробничих компетенцій, що десятиліттями формувалися у країні.
Typhoon був розроблений та підтримується у рамках міжнародного партнерства між Великою Британією, Німеччиною, Італією та Іспанією, є спільним проєктом, тому ситуація зі скороченням замовлень викликала занепокоєння в усіх країнах-учасницях.
Ця ситуація продемонструвала, наскільки критично важливою для збереження високотехнологічного виробництва є стабільна державна підтримка. Як наслідок, у 2025 році Велика Британія та Німеччина уклали новий міжурядовий контракт на просування спільного експорту військової авіатехніки, зокрема літаків Eurofighter Typhoon та транспортників Airbus A400M. Рішення було спрямовано на збереження виробничих потужностей, робочих місць та технологічного суверенітету обох країн в умовах зниження внутрішніх замовлень.
Інший випадок - кейс Boeing. Один із найбільших авіа- та оборонних підрядників світу у 2024-2025 роках опинився в глибокій фінансовій кризі: компанія зазнала мільярдних збитків у цивільному, військовому та космічному сегментах через проблеми з контрактами фіксованої ціни, страйки працівників та затримки у виробництві. Падіння торкнулося навіть стратегічних напрямів, таких як літаки 777X, MQ-25, KC-46 та пілотований корабель Starliner. У відповідь Boeing був змушений оголосити про скорочення 10% персоналу, а уряд – вжити додаткових антикризових заходів, щоб уникнути збоїв у критичних оборонних і аерокосмічних програмах. Цей приклад демонструє, наскільки вразливою може бути навіть глобальна компанія без стабільної державної підтримки – і наскільки важливо для країн захищати свої стратегічні індустрії вчасно
Крім того, більшість країн використовують цільові державні програми підтримки, які компенсують ринкові ризики і стимулюють технологічний прорив для авіаційної галузі. ЄС реалізує масштабні дослідницькі програми Clean Sky та Clean Aviation, що фінансуються через Horizon Europe. Це публічно‑приватне партнерство між Єврокомісією, промисловістю і науковими установами, із загальним бюджетом понад €4 млрд. Програми спрямовані на розробку інновацій у сфері авіації (просунутий конструкційний дизайн, нові двигуни, екологічні технології), які приватний сектор не зміг би реалізувати самостійно через високі ризики або довгострокову окупність.
США використовують механізм державних експортних гарантій через Export-Import Bank, який надає кредити, страхування та гарантії для укладання великих контрактів на роки вперед. Відповідна співпраця з канадським EDC демонструє можливість спільного фінансування великих транскордонних угод.
В Україні запуск схожих схем держгарантій для авіаційних компаній міг би надати конкурентні переваги в міжнародному сегменті.
Урок для України: підтримка авіації – не витрата, а інвестиція
Україна успадкувала одну з найпотужніших авіаційних шкіл пострадянського простору. Завдяки збереженим технологіям та інженерним компетенціям вдалося не лише утримати, а й розвинути низку напрямів літакобудування. До повномасштабного вторгнення Україна мала власну авіапромислову базу – літаки Ан-140, Ан-148, Ан-158, Ан-132, Ан-26 та Ан-178, а також Ан-225 "Мрія" – найбільший і найпотужніший у світі транспортний літак та нині модернізований важкий транспортний літак Ан-124-100 "Руслан", які стали візитівкою України на міжнародному ринку. Підтримувалась експлуатація гвинтокрилів, розвивалися безпілотні рішення та перспективні розробки. Галузь підтримувалася державними програмами, інтегрувалася з суміжними секторами (машинобудування, композити, ІТ), сприяла експорту та розвитку освітньої й інженерної школи.
Після 24 лютого 2022 року цивільний сегмент авіації практично зупинився – повітряний простір було закрито, а авіасполучення припинене, за винятком поодиноких спецрейсів, що координуються військовими. Попри це, українські авіапідприємства не припинили роботу – триває модернізація обладнання, розробка безпілотних систем, технічне обслуговування бойової авіації, а також збереження інженерного і виробничого потенціалу цивільного флоту. Таке поєднання оборонних і цивільних напрямів галузі створює цілісну екосистему: досвід обслуговування цивільної авіатехніки напряму перетікає у підтримку бойових літаків, а навпаки – військові технології надихають нові цивільні рішення. Ключову роль у цьому процесі відіграє синергія цивільного та військового сегментів авіації, що дозволяє підтримувати флот у боєздатному стані й забезпечує стабільне підґрунтя для розвитку навіть під час війни.
Галузь залишається центром тяжіння для десятків суміжних секторів і формує мультиплікативний ефект для економіки – інвестиції в авіацію створюють додану вартість у машинобудуванні, освіті, логістиці та безпеці.
"Авіаційна промисловість не просто збереглася – вона тримається попри все, навіть у складних умовах війни. Сьогодні це – ядро, яке може стати локомотивом як машинобудування, так і всієї економіки країни. Без власного виробництва країна теж довго не зможе бути (…) За статистикою, одне робоче місце в авіаційній галузі створює від 8 до 12 робочих місць у суміжних секторах економіки – від освіти й металургії до логістики та інших виробничих і сервісних напрямів", – говорить Голова Профспілки працівників авіабудування та машинобудування Ярема Жугаєвич.
Це підтверджують і результати дослідження Ukrainian State Flight Academy та аналітичний огляд The Financial Analyst де зазначається, що підтримка авіації є інвестицією в національну економіку, обороноздатність і кадровий потенціал.
Легковажний підхід – дорого коштує
Досягнення, яких вдалося досягти українській авіаційній галузі в останні роки – це результат системної праці, попри війну, руйнування, втрату ринків і ресурсів. Витримати удар, зберегти фахівців, забезпечити роботу оборонної авіації та розвивати безпілотні технології – це не випадковість, а наслідок десятиліть зусиль та залишків державної підтримки, яка ще діяла до початку 2025 року.
Однак сьогодні галузь опинилася на межі. З 1 січня 2025 року було припинено дію ключових податкових та регуляторних преференцій, які дозволяли підприємствам авіапрому бодай частково залишатися конкурентоздатними. Паралельно триває формування нового законодавчого режиму – "Defence City", який має забезпечити спеціальні умови для підприємств оборонно-промислового комплексу.
Та, як застерігає Аерокосмічна асоціація України, в чинних редакціях законопроєктів авіаційна галузь фактично виключена з переліку потенційних резидентів Defence City. Це створює ризик того, що один із найстратегічніших секторів – авіація – залишиться поза рамками державної підтримки в критичний період, коли йдеться не лише про відновлення, а й про виживання. Галузь залишається один на один із викликами війни, закритого ринку і зростаючої конкуренції міжнародних виробників.
У ситуації, що склалася, легковажність у державних рішеннях може коштувати Україні десятиліть технологічної переваги. І це – не лише про минуле. Це про майбутнє, яке сьогодні ще можна захистити.
Що потрібно вже сьогодні, щоб завтра авіація не стала другою втраченою космічною галуззю
Радник ПрАТ "Авіакомпанія Константа" та член Наглядової ради Української авіатранспортної асоціації Михайло Пінкевич окреслює три критичні виклики для авіаційної галузі України. Перш за все, скасування податкових пільг з початку 2025 року суттєво ускладнило діяльність підприємств – необхідне відновлення звільнення авіакомпаній і виробників від податку на прибуток, ПДВ та земельного податку, щоб зберегти конкурентоздатність і виробничу базу. Другою проблемою є мито на імпорт комплектуючих, яке збільшує витрати та гальмує ремонт і модернізацію техніки – його скасування стимулювало б розвиток як цивільної, так і військової авіації. Нарешті, значна частина авіатехніки потребує оновлення, а виробничі потужності – модернізації. Розгортання програми переоснащення та розробки нових рішень стало б основою для сталого розвитку сектору.
Своєю чергою, Президент Аерокосмічної асоціації України Віктор Попов підкреслює, що галузь може уникнути кризи лише за умови повернення префренцій, що діяли раніше, і Defence City наразі – найшвидший із можливих шляхів їхнього повернення. Без цього навіть флагмани сектору, такі як "Антонов" чи "Мотор Січ", не відповідатимуть вимогам і залишаться поза підтримкою. Він також звертає увагу на важливість тих поправок, які вже були подані до законопроєктів: зокрема, зниження порогу оборонної дохідності до 50 %, використання вже затвердженого урядом переліку авіаційних підприємств, та застосування преференцій без обов'язкового фінансування із державного бюджету, що дозволить компаніям інвестувати заощаджувані кошти у нові розробки й оновлення виробництва.
Таким чином, досвід провідних держав світу, реалії української авіації під час війни та позиція галузевих експертів однозначно вказують: авіаційна промисловість не може вижити без державної участі. Скасування пільг, відсутність системної політики та виключення з ключових програм підтримки ставлять під загрозу не лише саму галузь, а й стратегічні спроможності держави. Щоб уникнути повторення долі втраченого космосу, Україні вже сьогодні необхідно повернути преференції, адаптувати законодавчі рамки та запустити модернізацію виробництва. Інакше країна ризикує втратити ще одну галузь, яка формує не лише економічну, а й національну безпеку.