Mirage-2000: інцидент без постраждалих і перевірка системи на міцність - українська авіація діє злагоджено
Київ • УНН
Під час виконання завдання у винищувача Mirage-2000 сталася технічна відмова, пілот успішно катапультувався, його стан задовільний. Експерти відзначають злагоджену реакцію української авіаційної системи та підготовлені кадри, попри вік літаків.
Повітряні Сили повідомили про інцидент із винищувачем Mirage-2000 – на борту сталася технічна відмова, однак пілот успішно катапультувався. Коментуючи ситуацію, експерти зазначають, що подібні випадки трапляються і в інших країнах, водночас підкреслюють злагоджену реакцію української авіаційної системи, унікальну конфігурацію флоту та підготовлені кадри, які ефективно працюють навіть у найскладніших умовах, пише УНН.
Деталі
За офіційною інформацією Повітряних Сил, під час виконання завдання у винищувача Mirage-2000 сталася відмова авіаційної техніки. Пілот повідомив про проблему керівнику польотів, діяв належним чином та успішно катапультувався. Його оперативно знайшли рятувальники, стан задовільний, жертв немає. Причини інциденту вивчатиме спеціальна комісія.
Експерти зазначають, що подібні інциденти, на жаль, не є унікальними для України і трапляються і в інших країнах. У таких випадках важлива не лише технічна несправність, а й ефективна реакція всієї системи – від пілота до рятувальників, технічних служб і експертних комісій.
Ніхто не застрахований від таких випадків. У США минулого року також втратили літаки через технічні несправності самої техніки. Подібне трапляється і в Європі. (…) При цьому варто відмітити роботу пошуково-рятувальної команди, а до яких висновків прийде комісія – подивимося. Якщо машина не вибухнула і не згоріла вщент, то так звана "чорна скринька" дасть нам відповіді на питання про те, що саме і як відбулося
Своєю чергою, експерт з питань авіаційного ринку Богдан Долінце, також підкреслив , що втрата винищувача Mirage-2000, хоч і прикра, але не є надзвичайною зважаючи на умови та ситуацію щодо експлуатації техніки.
Маємо розуміти, що в умовах ведення бойових дій наліт годин таких бортів є достатньо інтенсивний і високий. Це по-перше. Звісно, втрата борту за пів року активної експлуатації є неспівмірною із втратою борту за 2-5 років експлуатації звичайної. Але з точки зору кількості нальоту годин, кількості зльотів-посадок, вона може бути співмірною. По-друге, маємо розуміти, що ці літаки, які Україна експлуатує, є не новими
Сьогодні Україна має унікальну авіаційну конфігурацію, одночасно експлуатуються як радянські повітряні судна, зокрема вертольоти Мі-8, які українські підприємства модернізують для бойових завдань, так і сучасна західна техніка – F-16, Mirage тощо. Водночас експерти звертають увагу, що техніка, яка находить від партнерів також не нова.
У нас немає нових літаків. F-16 ми чекали, поки вони пройдуть хоча б технічне відновлення на заводі. "Міражі" теж не нові. Думаю, і Mirage, і F-16 – приблизно ровесники наших МіГ-29 і Су-27
За словами Долінце, передані Україні винищувачі повністю відповідають стандартам безпеки польотів, однак через свій вік вони потребують більш регулярного технічного обслуговування. Як він зазначив, ризик виходу з ладу окремих компонентів хоч і залишається в межах норми, все ж є підвищеним порівняно з новішими машинами.
Для експлуатації авіаційної техніки, особливо бойової, важливі не лише навички пілота, а й технічна документація, сертифікований персонал, інженерний супровід і чітка координація між усіма ланками. Авіатехніка радянського виробництва, яку Україна активно використовує з перших днів війни, повністю опанована вітчизняними підприємствами, наша держава єдина, яка створила систему підтримки її експлуатації. Компанії здійснюють глибоку модернізацію літаків і вертольотів: інтегрують озброєння, засоби захисту та сучасну електроніку. Усе це реалізують українські інженери та сертифіковані цивільні підприємства. Державна підтримка залишається критично важливою для збереження та розвитку можливостей, однак наявна база забезпечує ефективність у найскладніших умовах сьогодення. Щодо західної техніки, процес навчання і технічної адаптації також триває.
Наш персонал навчався у США, Франції, Нідерландах та інших країнах. Щоб отримати допуск до технічного обслуговування літаків, вони складали заліки й отримували сертифікати, які підтверджують, що вони є техніками та мають право виконувати роботи з обслуговування й ремонту конкретних типів літаків
Таким чином, попри війну, українська авіаційна система демонструє гнучкість, професійність і здатність ефективно реагувати на виклики. Україна повністю опанувала експлуатацію та модернізацію радянської авіатехніки – завдяки власним інженерам, сертифікованим фахівцям і потужному цивільному авіасектору. Паралельно триває інтеграція західної техніки, яку забезпечують через навчання персоналу та міжнародну співпрацю.
Ключову роль відіграє синергія цивільної та військової авіації – вона дозволяє підтримувати флот у боєздатному стані й створює підґрунтя для розвитку. Підготовка кадрів, технічна база та досвід супроводу змішаного парку – це основа для побудови стійкої авіаційної системи навіть у період війни. Подальший поступ залежить від державної підтримки – фінансової, нормативної та інституційної.
Нагадаємо
В Україні запроваджується спеціальний режим підтримки для підприємств оборонно-промислового комплексу Defence City. Верховна Рада проголосувала у першому читанні за три ключові законопроєкти ініціативи. Наразі триває підготовка до другого читання, і до документів уже подано низку правок, серед них – пропозиції, що стосуються авіаційної галузі. У чинній редакції законопроєктів про Defence City підприємства цього сектору можуть опинитися поза межами передбачених пільг і спеціального режиму.
Аерокосмічна асоціація України застерігає про те, що чинні критерії не враховують специфіку літакобудування та фактично виключають такі підприємства з числа потенційних резидентів. Крім того, експерти звертають увагу на відсутність належної координації під час підготовки законопроєктів між відповідальними органами, зокрема Міністерством оборони та Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості, яке безпосередньо опікується більшістю підприємств авіаційного сектора. Тобто багато компаній не були поінформовані про вимоги і не мали можливості адаптуватися, наприклад, створивши окремі підрозділи або дочірні структури, які б відповідали умовам нового спецрежиму. У результаті авіаційний сектор ризикує залишитись осторонь процесів трансформації ОПК і втратити доступ до інструментів підтримки, інвестицій та спрощених процедур, передбачених у межах Defence City.