росія не відмовилася від перспективи прямого воєнного протистояння з Європою. москва розглядає її як один зі сценаріїв військових конфліктів до 2045 року. Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки, передає УНН.
Деталі
У Службі зовнішньої розвідки зауважили, що сьогодні головна мета росії на європейському напрямі – підірвати підтримку України, зберігаючи для себе мінімально можливий рівень ризику. Для цього москва має значно ефективніший інструментарій, ніж пряме вторгнення. Йдеться про гібридну війну: диверсії, кібератаки, операції впливу, дезінформація, "випадкові візити" дронів та шпіонаж. За даними СЗРУ, у Європі перебувають майже чотириста співробітників російських спецслужб. Їхня діяльність дає москві змогу системно перевіряти межі допустимого, намагаючись діяти нижче порогу, який може запустити колективну відповідь НАТО.
Водночас було б помилкою вважати, що росія відмовилася від перспективи прямого воєнного протистояння з Європою. Навпаки, москва розглядає її як один зі сценаріїв військових конфліктів до 2045 року. Одразу шість із них пов’язані з Північною Європою. Активно опрацьовуються і сценарії щодо Польщі та країн Балтії. Адже путінський режим апріорі потребує зовнішнього ворога для виправдання власної політики, мобілізації суспільства та збереження контролю над ним
путін заявив, що введення європейських військ в Україну означатиме війну з рф11.09.26, 23:05
Додамо
У Службі зовнішньої розвідки також зазначили, що серед цілей рф – підрив європейської єдності та дискредитація її безпекової архітектури. Один із можливих інструментів – контрольована регіональна криза на східному фланзі НАТО. За російськими оцінками, країни Балтії є однією з найбільш вразливих ланок європейської безпеки. Сценарій може передбачати створення ситуації, у якій Альянс буде змушений ухвалювати рішення в умовах невизначеності та обмеженого часу.
Мета – не перемогти НАТО у військовому сенсі, а продемонструвати його нібито неспроможність оперативно реагувати та колективно захищати своїх членів. Помилково вважати, відзначають у розвідці, що кремль будує свої плани, не беручи до уваги "народні настрої". За даними ECFR, серед головних недружніх країн росіяни називають Велику Британію, Францію, Німеччину, Польщу, Фінляндію та держави Балтії. Водночас 61% опитаних вважає, що настав час для переговорів, але 59% – що в разі їхньої невдачі варто посилити агресивні дії.
Отже, російська загроза для Європи давно вийшла за межі можливого прямого нападу москви. росія готується до довгострокового протистояння, в якому український та європейський напрями є взаємопов’язаними. Відтак Європа має сприймати Україну не як периферію власної безпеки, а як її незамінний передовий рубіж, принципом якого є неподільність безпеки України та Європи. Посилення власної обороноздатності, зниження енергетичної залежності, послідовний економічний тиск на росію, а головне – підтримка України – це не окремі політичні рішення, а елементи однієї великої стратегії стримування спільного ворога