Другий Кабмін Президента Зеленського: нові старі обличчя

КИЇВ. 4 березня. УНН. Верховна Рада проголосувала за склад нового уряду. Прем’єр-міністром став Денис Шмигаль. Низка міністрів з уряду Гончарука залишились у новому Кабміні. УНН розповідає про всі нові та старі обличчя другого уряду за часів президенства Володимира Зеленського.

Денис Шмигаль — прем’єр-міністр

Народився Денис Шмигаль 1975 року у Львові.

У 1997 році закінчив Державний університет “Львівська Політехніка” за спеціальністю менеджмент у виробничій сфері (машинобудування), інженер-економіст. Кандидат економічних наук (2003 р.).

Крім того стажувався та навчався за кордоном, зокрема у Німеччині за програмою підготовки менеджерів міністерства економіки та енергетики. Здобував знання також у Бельгії, Канаді, Грузії, Фінляндії.

З 1995 по 2009 роки працював на керівних посадах на підприємствах Львова.

У 2009 році перейшов на державну службу до Львівської обласної державної адміністрації.

У 2014 році став заступником начальника головного управління Міндоходів Львівської області.

2015-2017 рр. — радник‚ віце-президент‚ генеральний директор‚ член Наглядової ради ТзОВ ТВК “Львівхолод”.

Після цього перейшов до компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Так з 2017 до 2019 року працював на різних керівних посадах: заступник генерального директора з соціальних питань ПАТ “ДТЕК Західенерго”, директор ДТЕК Бурштинська ТЕС‚ в. о заступника генерального директора з соціальних питань ПАТ “ДТЕК Західенерго”; Бурштин Івано-Франківської області.

Розглядався серед можливих претендентів на посаду голови Львівської ОДА, але врешті очолив Івано-Франківську (серпень 2019 року — по лютий 2020 року).

4 лютого 2020 року призначений на посаду Віце-прем’єр-міністра України — Міністра розвитку громад та територій України.

Цікаво, що у 2014 році Денис Шмигаль балотувався до Верховної Ради, як самовисуванець по 121 виборчому округу у Львівській області де набрав аж 188 голосів виборців. Безуспішною була і спроба потрапити до Львівської обласної ради від партії “Народний контроль” у 2015 році.

Одружений, виховує двох доньок.

У декларації кандидата на посаду прем’єр-міністра Шмигаль задекларував гараж, житловий будинок, земельну ділянку та чверть земельної ділянки у Львові. На території Львівської області у нього є ще дві земельні ділянки та нежитлова будова (площею понад 400 кв.м.).

Їздить Шмигаль на авто LAND ROVER 2016 року випуску.

За 2019 рік Шмигаль заробив 3,3 млн грн, а ще задекларував 155 тисяч доларів готівки у своїй власності та 80 тисяч доларів готівкою у власності дружини.

Вадим Пристайко — віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України

Народився 20 лютого 1970 року, м. Кілія, Одеська область, Україна.

У 1994 році закінчив Київський політехнічний інститут. У 1998 році — Українську академію зовнішньої торгівлі, магістр. Трудову діяльність почав (1993 — 1994рр.) як співзасновник інформаційної компанії “Електронні вісті”.

З 1994 по 1997 роки працював головний економіст, начальник відділу, заступник начальника Управління торгово-економічних зв’язків з країнами Африки, Азії та Тихоокеанського регіону Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України. До 2000 працював у якості заступника завідувача відділу країн Азії і Тихоокеанського регіону П’ятого територіального Управління Міністерства закордонних справ України.

З 2000 по 2001 роки був консулом Генерального консульства України у австралійському Сіднеї. З 2002 по 2006 роки Пристайко працював радником з політичних питань, тимчасовий повірений (2003-2004, 2005-2006) у справах України в Канаді, а у 2012 був призначений надзвичайним і повноважним Послом України в Канаді, після чого пропрацював в посольстві ще два роки.

До 2017 року Пристайко був заступником Міністра закордонних справ України. Після цього і до призначення Зеленським головував у Місії України при НАТО. 22 травня 2019 року Зеленський призначив Пристайка заступником Глави Адміністрації Президента України. 29 серпня 2019 Верховною Радою України IX скликання він був призначений на посаду Міністра закордонних справ України. Дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посол. Одружений, має двох синів.

Олексій Резніков — віцепрем’єр, міністр реінтеграції

У вересні 2019 року Президент України Володимир Зеленський уповноважив Олексія Резнікова представляти Україну у робочій підгрупі з політичних питань тристоронньої контактної групи щодо врегулювання ситуації на Донбасі.

Зазначимо, Олексій Резніков — український правник, був заступником голови Київської міської державної адміністрації з квітня 2016 року по вересень 2018 року, адвокат, Заслужений юрист України.

3 грудня 2004 року відбулося вирішальне засідання Верховного Суду України за позовом тодішнього кандидата у президенти Віктора Ющенка, який оскаржував у суді оголошені Центрвиборчкомом результати президентських виборів, якими перемога віддавалася Віктору Януковичу. Суд призначив переголосуванн. Як наслідок, 26 грудня був проведений “третій тур”, за результатами якого Віктор Ющенко став Президентом України. Представником Ющенка у Верховному суді України Олексієм Резніковим.

Михайло Федоров — віцепрем’єр-міністр — міністром цифрової трансформації

Був віцепрем’єр-міністром України — міністром цифрової трансформації в уряді Гончарука.

Народився 21 січня 1991 року у місті Василівка Запорізької області.

Випускник факультету соціології та управління Запорізького національного університету. Операційний директор в освітньому проекті для підприємців “Суперлюди”. Підприємець, засновник компанії “SMMSTUDIO”. Організатор Facebook Marketing Conf. Керівник діджитал-напрямку у команді кандидата у президенти України Володимира Зеленського під час президентської кампанії 2019 року.

Минулого року дохід Федорова від зайняття підприємницькою діяльністю заробив 4,6 млн грн, а після зайняття посади в уряді отримав заробітної плати на суму трохи більше 200 тисяч гривень.

Арсен Аваков — міністр внутрішніх справ

Народився 2 січня 1964 року в Баку в сім’ї військовослужбовців.

В 1988 р. закінчив Харківський політехнічний університет по спеціальності “автоматизовані системи управління” і отримав кваліфікацію “інженер-системотехнік”.

З 1981 по 1983 рік — інженер харківського НДІ охорони води

У 1990 році заснував одне з найперших в Україні акціонерних товариств — АТ “Інвестор”, в якому посів пост президента;

У 1992 році заснував і очолив комерційний банк “Базис”;

У 2002 році обраний членом виконавчого комітету Харківської міської ради;

З 2005 по 2010 рік — голова Харківської обласної державної адміністрації; Був звільнений з посади внаслідок висловлення йому недовіри

Після відставки вийшов з політичної партії “Наша Україна” і очолив обласну організацію політичної партії “Батьківщина”
Восени 2010 року балотувався в мери Харкова. Виборчу кампанію програв і поступився своїм місцем Геннадію Кернесу.
Депутат Харківської обласної ради 5 та 6 скликань;

З 2012 року — народний депутат України 7-го скликання обраний за списками ВО “Батьківщина” (№ 24 у списку).

22 лютого 2014 року ВРУ призначила А.Авакова в.о. глави МВС України.

З 27 лютого 2014 року — міністр внутрішніх справ України.

За минулий рік Аваков заробив 1 120 887 гривень заробітної плати на посаді міністра. Також він отримав в “Ощадбанку” проценти на суму 220 624 гривні.

Готівкою Аваков тримає: 8000 грн, 12491 дол., 45 000 євро, 96 000 єн, 4 000 фунтів стерлінгів та 350 австралійських доларів.

Арсен Аваков задекларував 100% капіталу ТОВ Avitalia s.r.l..

Арсен Аваков має 12 акцій ПАТ ФК “Металіст”. Також він є власником авторських прав на книги “Ленін з нами” та “Зелений зошит” (українською, російською та англійською мовами).

Має Аваков квартири у Харкові та Чугуєві, а ось автомобілів у власності немає.

З 18 грудня 2016 року міністр орендує номер у готелі в Києві площею 77,6 кв м.

З року в рік Аваков декларує цілу низку цінних речей, а це і картини, годинники, антикварне дзеркало, ювелірні вироби, шуби, колекційні моенти тощо.

Є і оригінальні речі, так Аваков є власником колекції етикеток вина “Mouton-Rothchild” різних років, 5000 аудіо- та відеозаписів

Марина Лазебна — міністр соціальної політики

Народилася у 1975 році у с.Пісківка Бородянського району Київської області.

Вищу освіту здобула у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка за фахом “економіст-менеджер”.

З 2000 року на державній службі.

Працювала у міністерстві економіки заступником начальника відділу пенсійної реформи та з питань європейської інтеграції України.

У 2003 — 2011 роках опікувалась соцполітикою та працею у секретаріаті Кабміну. Була помічником міністра, очолювала департамент праці та зайнятості мінсоцполітики.

У 2013 році очолила Державну службу зайнятості та працювала там до ліквідації відомства у березні 2014 року.

Після цього до 2018 року займалася підприємницькою діяльністю.

У 2018 році виграла конкурс на посаду керівника нової Державної соціальної служби. Перед відставкою Володимир гройсман призначив її на посаду, але на посаді вона перебувала півтора місяці і пішла за власним бажанням.

Заміжня, виховує сина.

Порівну з сином має у володінні квартиру у Києві загальною площею 63 кв.м. Крім того має 56% власності у житловому будинку в селі Пісківка Бородянського району Київської області там же у неї є земельна ділянка, а також квартира (50% власності). Цікаво, що у 2009 році у неї з’явилася невеличка — площею 31,7 кв.м — квартира в Росії.

У власності чоловіка Лазебної автомобіль Audi Q7, а сина — Lexus RX 200T.

Протягом 2019 року Лазебна отримала дохід від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 481 480 грн.

Марина Лазебна одна із засновників ГО “Новий соціальний вибір” та “Соціальний порядок”.

Ігор Уманський — міністр фінансів

Народився у Прип’яті на Київщині 9 січня 1975 року.

Закінчив Київський національний економічний університет, кандидат економічних наук.

З 2000 по 2003 рік обіймав різні посади у міністерстві економіки в урядах Віктора Ющенка, Анатолія Кінаха та першого уряду Віктора Януковича.

Був директором одного з департаментів Нацбанку України. Пізніше — заступником голови правління “Укртранснафти”.

2008 — 2010 роки — перший заступник міністра фінансів України Віктора Пинзеника. Після відставки Пинзеника виконував обов’язки міністра фінансів у другому уряді Юлії Тимошенко.

З 8 жовтня 2014 — 30 грудня 2015 — перший заступник міністра фінансів України.

Уманський з 2016 по 2019 роки працював радником Петра Порошенка.

Одружений, має трьох доньок

У власності родини Уманських три квартири у Києві (71,2, 71,4 та 103 кв.м.) та земельні ділянки в Обухівському районі та Броварському районі Київської області, а також гараж у столиці. На одній зі згаданих ділянок є об’єкт незавершеного будівництва. Задекларував Уманський ювелірні вироби, одяг та годинник належні дружині, а також картину Арт ван дер Нер. У власності дружини також є автомобіль MERSEDES BENS 2010 року випуску. У вигляді заробітної плати Уманьский минулого року заробив трохи більше 300 тисяч гривень, а його дружина — 40 тисяч. У якості спільної власності подружжя Уманський задекларував 25 тисяч доларів та 12 тисяч євро.

Олексій Чернишов — міністр розвитку громад і територій

Чернишов народився 4 вересня 1977 року в Харкові. У нього дві вищі освіти — економічна та юридична. Трудовий шлях розпочав ще під час навчання у вузі.

На початку 2000-х років Олексій Чернишов почав співпрацювати з концерном АВЕК, що займається комерційною нерухомістю та медіа-бізнесом, засновником якого є впливовий бізнесмен і політик з Харкова Олександр Фельдман. В результаті Чернишов став президентом концерну, а потім головою наглядової ради.

У 2012 році почав займатися інвестиційним бізнесом.

Наприкінці жовтня 2019 року був призначений на посаду голови Київської ОДА.

Одружений, має двох синів.

У власності подружжя 5 квартир у Києві, а також земельна ділянка та житловий будинок у Київській області.

Задекларував Чернишов і коштовності: годинники Rolex, Ulysse Nardin, Patek Philippe, ювелірні вироби Cartier, Tiffany, Van Cleef & Arpels тощо, а також колекційні картини та книги. У власності родини є два автомобілі Land Rover, та авто марок Mercedes-Benz, Skoda.

Андрій Таран — міністр оборони

Народився 4 березня 1955 го року в Німеччині в родині військового. Одружений, двоє дітей.

Навчався в Київському вищому зенітному ракетному інженерному училищі за спеціальністю “військовий інженер-радіотехнік”. Потім — служба в армії.

Закінчив Військову академію ППО Сухопутних військ в Києві за спеціальністю “Управління бойовими діями”. Також пройшов перепідготовку в Інституті міжнародних відносин у Києві для дипломатичної служби. Національному університеті оборони США у Вашингтоні. Отримав ступінь магістра за спеціальністю “Стратегія національних ресурсів”. Вільно володіє англійською мовою.

У 1992-95 роках — служив в центральному апараті Міноборони України.

У 1994 році став співробітником Головного управління розвідки Міноборони.

Працював експертом центру стратегічного планування і аналізу в Раді національної безпеки і оборони України.

В 1998-99 роках — в центральному апараті Міноборони.

Пызныше був військовий аташе при посольстві України в США.

У 2005-08 роках — начальник управління у Міноборони.

У 2008-11 роках — Заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони.

Три роки був представником Міноборони при представництві України при ООН.

Андрій Таран був представником України у Спільній центрі контролю і координації на Донбасі, який був створений для мирного врегулювання за участю представників України та РФ.

У вересні 2015 го призначений в робочу підгрупу з питань безпеки в Тристоронньої контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі на переговорах в Мінську. Працював три місяці, до листопада.

У грудні 2015 го призначений на посаду першого заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ, де значився до квітня 2016- го.

З 2016-му звільнений в запас по досягненню граничного віку генеральської служби.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького 2-й і 3-го ступенів.

У власності нового міністра квартира у Києві (100 кв.м.), а також земельна ділянка у Київській області. Земельну ділянку у власності має і його дружина.

У подружжя Таран є авто марок Buick, Infiniti та Mercedes-Benz.

За минулий рік він отримав близько 30 тисяч заробітної плати, а також 180 тисяч гривень пенсії. Має заощадження готівкою на суму 21 тисяча доларів, 5 тисяч євро та 16 тисяч гривень.

Ілля Ємець — міністр охорони здоров’я

Народився 21 лютого 1956 року у Воркуті на півночі Росії в багатодітній українській сім’ї.

У 1979 році закінчив Київський медичний інститут, отримавши спеціальність педіатра, після чого шість років проходив клінічну ординатуру за фахом серцево-судинна хірургія в Інституті серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України.

У 1993 році заснував та очолив перший міжнародний благодійний фонд в Україні Дитяче серце, який дотепер допомагає дітям із вродженими вадами серця. Практикувався у якості кардіохірурга в Австралії та Канаді.

У 1996 році очолив перше в Україні відділення дитячої реанімації та кардіохірургії Інституту серцево-судинної хірургії АМН України.

У 1997 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Паліативна хірургія вроджених вад серця у дітей раннього віку”. Працював штатним кардіохірургом у Hospital J. Cartier у Парижі.

У 2002 році захистив докторську дисертацію на тему “Хірургічне лікування транспозиції магістральних судин”.

З 2003 року Ємець очолює Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України.

У 2009 році першим у світі впровадив програму хірургічного лікування пренатально діагностованих вад серця в перші години життя у новонароджених з використанням пуповинної крові замість донорської.

З грудня 2010 по травень 2011 року був міністром охорони здоров’я в уряді Миколи Азарова.

21 лютого 2020 року президент Володимир Зеленський призначив Іллю Ємця членом тимчасової робочої групи з питань реформування системи охорони здоров’я.

За минулий рік на посаді керівника Державної установи “Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України” заробив понад 700 тисяч заробітної плати.

Сергій Бессараб — міністр у справах ветеранів

Народився у 1955 року у Старих Кайдаках на Дніпропетровщині. По завершені навчання пішов на військову службу.

У 2000-х очолював територіальне управління “Північ”, за часів президенства Януковича був першим заступником командувача сухопутних військ.

У 2014 році був звільнений в рамках люстрації. Завдяки правці до закону про військових зміг повернутися на службу.

З 2015 року — заступник начальника Генштабу Збройних Сил.

За минулий рік заробив на цій посаді 887 тисяч грн.

Вадим Гутцайт — міністр спорту

Олімпійський чемпіон з фехтування 1992 року. Також брав участь у Олімпіадах 1996 та 2000 років.

По завершенню кар’єри став тренером і привів до золотих медалей жіночу збірну українських шаблісток на Олімпіаді 2008 року в Пекіні.

Керував Олімпійським навчально-спортивним центром “Конча-Заспа”

Був помічником на громадських засадах у народного депутата від “Партії регіонів” Ельбруса Тадеєва у Вр 5 та 6 скликань.

Працював у Київську міську держадміністрацію, був призначений начальником Департаменту молоді та спорту столиці. Однак його конкурент Філіп Альїд звинувачував Гутцайта в плагіаті. Той у свою чергу все заперечував.

Мав бізнес інтереси в Росії, однак на даний час офіційних підверджень наявності у нього там активів немає. Всі бізнес активи вказані у декларації в Україні та передані в управління.

Денис Малюська — міністр юстиції

2004 — “Правознавство”, Київський університет ім. Шевченка.

2016 — магістр права, Університет Лондона.

Був головою правління BRDO/World Bank Group

Юрист, який спеціалізується у напрямках регулювання підприємницької діяльності, врегулювання спорів та банкрутства. Був консультантом Групи Світового банку з 2010 року та у цій якості надавав технічну підтримку урядам України та країн Центральної Азії. Пройшов навчання у КНУ ім.Тараса Шевченка та Університету Лондона.

2000-2010 — юрист з питань регулювання підприємницької діяльності, врегулювання спорів та банкрутства адвокатського об’єднання “Адвокатська фірма “Бізнес-право”.

Одружений, виховує трьох доньок та сина.

Минулого року в компанії International Finance Corporation Малюська отримав заробітної плати на суму 625 тисяч грн, а на посаді міністра він отрима трохи більше 300 тисяч гривень.

Олег Немчінов — міністр Кабінету міністрів

Народився у Львові.

Останнім місцем роботи в Немчінова значиться Міністерство молоді та спорту, де він був державним секретарем, поки відомство не вирішили об’єднати з Мінкультом і Мінінформполітики.

До цього в нього достатньо строката робоча біографія та бурхлива громадська діяльність. Щоправда, здебільшого на регіональному рівні.

У студентські роки брав активну участь у громадській і політичній діяльності.

Був головою Молодого Руху, співкоординатором Львівської обласної коаліції молоді “Наша Україна”, членом Центрального проводу Української народної партії.

Трудову кар’єру починав у відділі роботи з молоддю департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради.

Далі в трудовій біографії чергуються, а інколи й поєднуються чиновницька робота у львівських органах влади, викладацька практика та бізнес.

Зокрема, серед бізнесової роботи значаться будівельна галузь і готельна сфера.

У 4 скликанні Верховної Ради встиг побувати помічником на громадських засадах депутатів від Блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” Олександра Гудими і Юрія Костенка.

Після роботи у Львівській ОДА та Львівському регіональному інституті держуправління Національної академії державного управління при президентові України працював у системі Міндоходів і зборів у Львівській області, де в той час працював і Денис Шмигаль.

У 2014 пішов служити в прикордонні війська. Був у зоні АТО.

Півроку був керівником Військово-цивільної адміністрації сіл Комінтернове, Водяне та Заїченко Волноваського району Донецької області.

Активно цікавиться спортом. Особливе місце в його житті займає легка атлетика, Федерацію якої він очолював у Львівській області та був членом ФЛАУ.

Одружений, має сина.

Спільно з дружиною володіє квартирою розміром 62,2 квадратних метри. Також у свої власності три земельні ділянки розміром 2200 квадратних метрів, 618 та 20 тисяч кв. метра, дачний будинок площею 9 квадратних метрів та гараж площею 28,3 квадратних метри, що знаходяться у Львівській області. Немчінов також володіє квартирою в Києві, розміром 32,5 квадратних метрів. Дружина також одноосібно володіє земельною ділянкою розміром 2200 квадратних метрів у Львівській області та квартирою у Львові розміром 24,6.

Спільно із матір’ю декларант володіє легковим автомобілем ЗАЗ 1979 року випуску та одноосібно володіє легковим автомобілем Chevrolet 2012 року випуску. Мати декларанта володіє акціями ВАТ Укртелекому, АППБ “Аваль” та ВАТ “Запорізький автомобільний завод”. Немченов володіє акціями ВАТ "Севастопольський рибоконсервний завод“б ВАТ “Ленінградський універмаг”, ВАТ “Ресторан “Вітряк”, ВАТ “Універмаг “Україна”, ВАТ “Готельний комплекс “Русь”, ВАТ “Львівська товарно-сировинна фірма “Львів-ресурси”, ВАТ “Львівський дослідний нафтомаслозавод”, ВАТ “Газавтосервіс” та ВАТ “Львівгаз”.

Немчінов задекларував заробітну плату нараховану Міністерством молоді та спорту України у розмірі 1 156 979 грн в рік, заробітну плату за сумісництвом, нараховану Львівським державним університетом фізичної культури, розміром 24 787 грн в рік, дохід у вигляді виплати щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, розміром 1295 грн, а також кешбек та проценти.

Крім того, декларант вказав дохід від відчуження рухомого майна у розмірі 245000 гривень та нерухомого на суму 958334 гривень. Також в декларації вказані грошові активи: на ім’я декларанта — 30000 гривень, 1000 доларів США готівкових коштів, 43500 доларів США розміщених на банківських рахунках та 316 доларів США на іншому банківському рахунку. У матері — 1800 доларів США готівкових коштів та дружини — 2000 євро готівкою.

Дмитро Кулеба — міністр закордонних справ

Дипломат, до призначення в уряд перебував на посаді Постійного представника України при Раді Європи.

Народився 19 квітня 1981 року в м. Суми.

У 2003 році Дмитро Кулеба почав свою дипломатичну кар’єру в Міністерстві закордонних справ України після закінчення Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 2005-2009 роках був призначений до Постійного представництва України при ОБСЄ.

З 2010 по 2012 рік він працював в секретаріаті Міністра закордонних справ України, де відповідав за зв’язки з громадськістю та питання багатосторонньої дипломатії, зокрема головування України в Комітеті міністрів Ради Європи (2011 р.).

У 2013 році обіймав посаду радника Віце-прем’єр-міністра України.
Змінивши державну службу на роботу у недержавному секторі, з жовтня 2013 року по червень 2014 року працював главою правління Фонду культурної дипломатії “UART”.

У 2014 році він повернувся на дипломатичну службу в якості посла з особливих доручень для запуску стратегічних комунікацій та публічної дипломатії в МЗС України.

У 2006 р. він отримав ступінь кандидата наук в галузі міжнародного права у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Владислав Криклій — міністр інфраструктури України

Зберіг посаду.

Владислав Криклій керував Головним сервісним центром МВС України з листопада 2015 року, обраний народним депутатом від партії Слуга народу (№ 12 у списку).

Народився у Києві 23 листопада 1986 року.

У 2009 році отримав ступінь магістра економічних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

З 2002-го до 2008 року — начальник відділу роботи з цінними паперами на фондовому ринку в КБ Інтербанк.

2008-2010 рр. — робота у департаменті корпоративних фінансів в інвестиційній компанії Аструм інвестиційний менеджмент.

2011-2013 рр. — директор ТОВ Кіно-театр.

З 2014-го по 2015 рік був радником міністра внутрішніх справ.

З березня до листопада 2015 року — заступник начальника ДАІ (займався його ліквідацією).

З листопада 2015 року — начальник Головного сервісного центру МВС України.