Нестабільне електропостачання стало для продовольчого ринку не тимчасовою незручністю, а системним чинником зростання витрат уздовж усього ланцюга постачання: від перероблення і складів до "холодної" логістики. Бізнес змушений переходити на генератори та дорожчу електроенергію, що поступово вбудовується у собівартість продукції. Водночас одномоментного цінового стрибка найчастіше не відбувається: темп подорожчання стримують купівельна спроможність населення та конкуренція з імпортом.
Перебої з електропостачанням впливають на продовольчий ринок через підвищення витрат у виробництві, зберіганні та логістиці. Для більшості процесів у харчовій галузі електроенергія є необхідним складником: вона забезпечує роботу технологічного обладнання, підтримання температурних режимів, функціонування складської інфраструктури та дистрибуції.
У разі відключень підприємства змушені переходити на резервні джерела живлення. Це передбачає додаткові витрати на пальне, технічне обслуговування генераторів, закупівлю або оренду обладнання, а також організаційні витрати, пов’язані з контролем безперервності процесів. У сегментах, де критичним є стабільний температурний режим (зокрема під час зберігання та транспортування), витрати можуть зростати ще й через необхідність посиленого контролю та резервування.
Аби розібратися у ситуації, УНН поговорили з низкою українських експертів, які пояснили механізм впливу енергетичної кризи на ціни продтоварів і дали прогнози на найближче майбутнє.
Перебої з електроенергією як фактор інфляції
Економісти пояснюють: додаткові витрати виникають на всіх етапах постачання. У виробництві це здорожчання енергомістких операцій та зниження продуктивності через вимушені зупинки або переналаштування. У зберіганні — підвищення витрат на підтримання холодового режиму, роботу складів і холодильного обладнання. У логістиці — збільшення собівартості перевезень, особливо якщо йдеться про транспортування з температурним контролем, а також зростання витрат на перевалку й короткострокове зберігання у дистриб’юторських центрах.
Директорка Smart Corporate Service LTD, докторка економічних наук Олена Нусінова підтверджує: електроенергія потрібна не лише для світла в цеху, а для роботи обладнання, перероблювання, охолодження, заморозки, вентиляції складів і логістики. Коли постачання електрики стає нестабільним, підприємства змушені переходити на резервні джерела енергії, передусім генератори. А це майже завжди означає суттєво вищу собівартість кожної виробленої або збереженої тонни продукції.
Крім того, витрати на генератори також позначаються на кінцевих цінах, які встановлює ритейл. Адже вітчизняні мережі маркетів теж мають витрати у цій сфері. Так, АТБ витрачає на забезпечення роботи магазинів мережі в середньому 30 тисяч літрів дизпалива на день.
За таких умов виробники та дистриб’ютори не можуть повністю компенсувати зростання енергетичних витрат власним коштом. Частина цього навантаження переходить у кінцеві ціни
Важливий нюанс у тому, що блекаути не завжди дають ефект одного дня, коли цінники раптово переписують на 10 – 20%. Навпаки, як зазначає Олена Нусінова, вони стають разовим чинником постійного витратного тиску. Тобто кожна хвиля перебоїв з електрикою додає витрат, які потім у кінцевій ціні на товар проявляють себе поступово, у міру оновлення контрактів, перегляду тарифів на логістику, перерахунку вартості зберігання та перероблювання.
Їх вплив (блекаутів, - ред.) проявляється не у миттєвому стрибку цін, а у поступовому подорожчанні окремих продовольчих груп, насамперед енергозалежних
Генератори та ціни: чому продукти дорожчають повільно, а малий бізнес страждає першим
Однак у професійному середовищі існує й інший погляд: проблеми з електропостачанням справді підвищують витрати бізнесу, але автоматичного карколомного зростання цін на продукти очікувати не варто.
Ключова причина проста: купівельна спроможність українського споживача наразі обмежена, а імпорт стримує апетити виробників. Саме такий вектор розмові з редакцією окреслив член Економічного дискусійного клубу, експерт Олег Пендзин.
Перше гальмо цінового розгону, за його словами, — платоспроможність населення.
Товаровиробник може підняти ціну, наскільки ви будете готові оплатити, виходячи з товщини вашого гаманця
Пендзин пояснив: якщо за останній місяць доходи не зросли на 30 – 40%, то звідки візьметься місце для такого ж зростання на полицях? Споживач може пошукати альтернативу в межах 7–10% вартості необхідних товарів, але далі попит неминуче ламається.
Друге гальмо - конкуренція з імпортом. Навіть якщо український виробник має вищу собівартість через електроенергію, він не може підняти ціну безоглядно, коли поруч стоїть імпортний аналог.
Тут економіст навів показовий приклад молочної галузі: виробники, за його словами, просили Уряд переглянути параметри програми "Український кешбек" (зокрема збільшити повернення коштів на молочку) бо галузь не витримує конкуренції.
Олег Пендзин також озвучив низку галузей, яка залежить від енергоспоживання найбільше. Насамперед йдеться про перероблення та ті сфери, де потрібні безперервні процеси й стабільне живлення обладнання. Експерт прямо називає енергозалежне перероблювання найуразливішим сегментом.
Для малого і середнього бізнесу проблема гостріша:
"У них немає де "розмазати" по величезному асортименту додаткові видатки. Великий хлібзавод чи м’ясокомбінат може розподілити витрати між різними позиціями й оптимізувати закупівлі та логістику. Малий виробник або невелика точка продажу такої "подушки" не має", — каже Пендзин.
Утім, підкреслює важливий нюанс: витрати не завжди перекладаються на цінник.
"Тобто бізнес може виставити будь-яку цифру, але якщо покупець не прийде, підприємство просто не витримає конкуренції", — пояснює економіст.
Звідси й головний ризик поточної енергетичної нестабільності: не стільки інфляційний шок, скільки "вимивання" дрібного бізнесу з ринку.
Побутовий приклад — кав’ярні з доплатою за напої у час, коли працює генератор. Це показує механіку: автономне живлення швидко з’їдає маржу, але верхня межа все одно визначається готовністю клієнта платити.
Окремо експерт звертає увагу на територіальні відмінності.
У кожному конкретно взятому населеному пункті ситуація різна, залежно від фактичних доходів населення
Тобто, одна і та сама енергетична проблема дає різний ціновий результат у мегаполісі та в невеликій громаді. Там, де попит слабший, бізнес радше скорочуватиме асортимент, зменшуватиме обсяги або закриватиметься, ніж підійматиме ціну до рівня, який ніхто не потягне. У містах із вищими доходами частину витрат ще можна перекласти на покупця, але й там межа проходить по реакції споживача.
Для споживача у найближчій перспективі сукупність усіх зазначених економічних факторів означає наступне: найбільший тиск матимуть товари з високою часткою перероблювання та енерговитратним зберіганням: м’ясопереробка, молочні продукти (особливо сири), хлібобулочні вироби, заморожені напівфабрикати.
Водночас "якорі", які виставляє імпорт, та слабкий приріст доходів населення не дадуть цінам "вистрілити" одномоментно. Скоріше йтиметься про повзуче здорожчання окремих позицій, а не про миттєве здорожчання всього продуктового кошика.
Молочка під блекаутами: чому заводи не піднімуть ціни зараз, але ризик подорожчання не зник
На тлі перебоїв з електропостачанням логічно чекати швидкого подорожчання енергомістких продуктів. У молочному секторі найбільш енергозалежними є виробництво масла та твердих сирів. Проте в короткостроковій перспективі (найближчі місяці) суттєвого зростання відпускних цін із заводів, за оцінкою галузі, не прогнозується. Ключова причина — основний складник собівартості (сире молоко) істотно здешевшала.
За словами заступниці гендиректора Асоціації виробників молока (АВМ) Олени Жупінас, у перероблюванні найбільше електроенергії потребує виробництво масла, виробництво сиру. Однак саме в цих категоріях виробники мають значну "подушку" завдяки складським залишкам.
Українське молочне підприємство має досить великий запас цих продуктів, які пов'язані з тим, що у зв'язку з проблемами з експортом цих продуктів, вони залишаються на складах. Масло, наприклад, приблизно є 10 тисяч тонн, великий запас твердого сиру
Додатково ціновий простір звужує імпорт.
В Україну заходить значна частина імпортних цих продуктів за демпінговими цінами. Тому ні на масло, ні на сир ми не очікуємо підняття цін
Однак, попри це, енергетичний фактор збільшує собівартість готової молочної продукції. Співрозмовниця УНН пояснює:
"Відключення електроенергії, перехід на генератори, (а один кіловат електроенергії з генератора в 2-2,5 раза дорожчий від звичайного), а також перехід на імпортну електроенергію, яка значно дорожча від вітчизняної, збільшують собі вартість готових продуктів".
Водночас ключовим гальмом для зростання цін залишається вартість молока-сировини.
Ціна на сире молоко в січні 2026 року більше чим на 20% нижча від січня 2025 року. Тому через зниження ціни на сире молоко ми не очікуємо підвищення ціни на ці продукти
Фахівчиня додає: падіння ціни триває нетипово довго.
Знижуються вона вже четвертий місяць підряд, починаючи з жовтня місяця. І (спад, - ред.) ціни в такий період - аномальність для нашої галузі
Причина, за словами Жупінас, у глобальному дисбалансі.
Україна залежить від світового молочного ринку. А на світовому молочному ринку ми маємо перевиробництво готових продуктів і молочну кризу. Ціна на сире молоко знижується у всьому світі
Фахівчиня уточнює:
"І в Європейському Союзі, і в Сполучених Штатах, і в Новій Зеландії, тобто в основних країнах-експортерах ціна також (спадає, - ред.). І тому маємо на ринку профіцит молока та знижаємо ціну".
Крім того, за словами Олени Жупінас, на український ринок молока додатково тиснуть європейські надлишки.
У Європейському Союзі великі надлишки сиру і масла, вони з демпінговими цінами імпортують їх в Україну. (Наша країна, — ред.) не має жодних захисних бар'єрів, тобто у нас кордони відкриті. А от експортні можливості українських виробників обмежені. Ми не можемо експортувати, тому що ввели нові вимоги до експорту, тобто має пройти ліцензування. І це серйозно вплинуло на ціну сирого молока
Для глибшого розуміння ситуації на ринку вона назвала потенційні ризики для галузі у 2026 році.
Найуразливіша ланка ланцюга зараз, за її словами, - це виробники молока. Адже енерговитрати ростуть і на фермах.
Молочно-товарні ферми також перейшли працювати на дизельні генератори й це збільшило собі вартість молока. Зараз практично всі (вони, - ред.) працюють в збиток. І ось це і є для нас великим викликом, тому що багато хто із виробників молока вже зараз задумується про те, щоб скоротити виробництво. І вже в грудні ми вперше за всі місяці 25 року побачили зниження виробництва молока на молочно-товарних фермах в порівнянні з попереднім періодом того самого 2024 року
І якщо тренд закріпиться, прогноз на 2026 рік тривожний. Адже вже в другій половині 2026 року ми можемо побачити дефіцит сирого молока, яке спровокує здорожчання на молочні продукти.
Наразі ж можемо говорити про одне: перебої з електропостачанням підвищують витрати на кожному етапі продовольчого ланцюга. Найсильніше тиск відчувають енергозалежні категорії, де критичні безперервність процесів і температурні режими, зокрема м’ясопереробка, молочні продукти, хлібобулочні вироби та заморожені напівфабрикати. Водночас швидкість подорожчання стримуватимуть обмежена купівельна спроможність населення і конкуренція з імпортом, які фактично задають межу, вище якої виробник ризикує втратити попит.