Група компаній "Олсідз", яка намагається позиціонувати себе сумлінним виробником соняшникової олії, надійним партнером західних інвесторів та воює з "Одеським припортовим заводом", фігурувала у гучному скандалі з масштабною фальсифікацією продукції, яка з України йшла на експорт, пише УНН.
Навесні 2017 року "Олсідз" запідозрили у тому, що вони для зменшення собівартості продукції розбавляють соняшникову олію курячим жиром. Як писали ЗМІ, на території одного з підприємств "Олсідз" виявили вантажівку з курячим жиром.
В компанії, звісно, все заперечували і навіть закликали правоохоронців провести ретельну перевірку усіх великих олійноекстракційних заводів – мовляв, хтось займається виробництвом фальсифікату, але тільки не вони.
Інші учасники ринку, в свою чергу, заявили, що таким чином "Олсідз" намагається відвести від себе підозри, та підставляє під удар усю галузь.
Виявити курячий жир в рослинній олії достатньо складно. Для цього необхідно провести лабораторний аналіз за допомогою рідинної хроматографії. Устаткування для такого аналізу достатньо дороге, і в Україні практично не застосовується. Але воно є у західних лабораторіях, звідки, власне потягнулися ниточки скандалу, коли курячий жир у партії соняшникової олії з України виявили у Нідерландах.
Вигода ж фальсифікаторів очевидна: якщо "правильно" розбавити олію курячим жиром то додатковий прибуток становитиме близько 500 доларів на тоні.
Експерти тоді зазначали, що без участі топ-менеджерів підприємств провернути таку аферу неможливо та чітко вказували, що "Ослідз" могла бути безпосередньо причетна до виробництва фальсифікованої соняшникової олії.
"Краш-маржа, тобто маржинальний прибуток підприємства при виробництві олії, шроту та лушпиння значно скоротилася в останні роки, а ціни на сировину, тобто насіння ростуть. І для того, щоб вижити і залишатися на ринку, деякі підприємства "переступають межу" і йдуть на розведення своєї продукції курячим жиром. Причому найчастіше це цілеспрямована політика менеджменту підприємства. Кінцевою точкою доставки курячого жиру деякі посередники, що скуповують сировину, називають олійноестракційний завод "Олсідз", розташований в порту Південному, оскільки він має необхідні потужності, маючи на одній території і ОЕЗ, і ємності для зберігання і пряму трубу, що перекачує продукцію прямо в морське судно через причал із власником якого легко "домовитися". Думаю, ці відомості вимагають ретельної перевірки з боку правоохоронців, тому що підприємство входить до числа найбільших виробників", – розповідав представник Інституту споживчих експертиз Юрій Чорнобривець.
Деякі учасники ринку можливу протизаконну діяльність "Олсідз" пов’язували із борговою ямою. За інформацією ЗМІ, у 2014 році "Олсідз" відкрила в "Ощадбанку" кредитну лінію на 68 мільйонів доларів, і станом на початок 2017 року повернула лише 6 мільйонів. При тому, що строк повернення кредиту спливав вже у 2018 році.
Нагадаємо
У 2020 році, за даними ЗМІ, компанія "Олсідз Блек Сі" фігурувала у списку українських компаній, які здійснювали експортні операції через швейцарських посередників і таким чином уникали в Україні сплати податку на прибуток. Загалом, того року від таких операцій бюджет України недоотримав 1,2 мільярди доларів, а компанії, які займалися такою діяльністю, ще й отримали відшкодування ПДВ від України.
У 2019 році компанія "Олсідз Блек Сі" фігурувала у кримінальному провадженні про мінімізацію податків при закупівлі соняшнику. А у вересні минулого року до неї з обшуками прийшли БЕБ та СБУ.
Додатково
Компанія "Олсідз Блек Сі" отримала від Адміністрації морських портів України незаконний дозвіл на користування причалом №1 порту Південний, хоча він не призначений для навантаження суден рослинною олією.
Без підписання будь-яких договорів, компанія намагалася спрямувати свій транспорт до причалу, дорогою, яка перебуває на балансі "Одеського припортового заводу", і призначена для евакуації на випадок надзвичайних ситуацій.
Керівництво ОПЗ намагалося вирішити ситуацію цивілізовано та 21 травня направило компанії "Олсідз Блек Сі" проєкт Договору про використання інфраструктури. Однак, замість того, щоб врегулювати всі питання, комерційна структура подала до суду на стратегічне підприємство.