В ЗМІ опубліковані 7 схем використання держземель агрокомпаніями в умовах "тіньового" ринку землі

Профільне видання AgroPolit.com стверджує, що державна земля з 2000-х років “вкрастися” не могла, бо немає закону про продаж права на ці землі. А тому усі операції з використання агробізнесом цієї землі можуть бути ліквідовані після скасування мораторію та прийняття парламентом закону про обіг земель сільгосппризначення. В той же час, через політичні каруселі в питанні “знімати чи ні мораторій, відкривати чи ні ринок землі” і бізнес, і держава лише втрачають. Перші несуть репутаційні ризики через різні схеми використання в рамках законодавчих шпарин цієї землі й неоціненність своїх бізнесів на міжнародних ринках. Друга має земельну корупцію та недоотримування доходів у місцеві бюджети.

При цьому видання оприлюднило 7 схем, які використовувалися і використовуються сьогодні з держземлями. Дві з них — в 2002-2016 років, а ще 5 — донині.

Найпоширеніша схема, якою користувався весь агроринок з 2012 по 2016 рік для формування своїх земельних банків — передача держземель фізичним особами, які брали її під ведення фермерського господарства (ФГ). До 4 квітня 2016 року діяла ст. 134 Земельного кодексу України, яка дозволяла громадянам отримувати в оренду державну землю (без проведення аукціонів) під такі господарства. Було 2 умови — наявність у майбутнього фермера диплома про агроосвіту та досвіду роботи в АПК. Така лазівка дозволяла всім учасникам ринку нарощувати свої земельні банки в період буремних 2000-х. За різними оцінками, безаукціонно після 2013 року під контроль фізичних осіб перейшло близько 2 млн га с/г землі. Яка частка пішла з них у земельні банки агрокомпаній — сказати важко: знайти таку статистику зараз неможливо. Але, за неофіційними оцінками експертів, 1 млн опинився під формуванням зембанків агрокомпаній, решта — під ФГ.

“Площа ніяк не обмежувалася: людина могла взяти для ведення фермерського господарства будь-яку площу земель (без проведення аукціону), головне, у неї мала бути аграрна освіта та досвід роботи в агросекторі. Інколи регіональні геокадастри могли вимагати документи на підтвердження затребуваної площі, а також того, що там вирощуватиметься”, — розповів AgroPolit.com деталі голова спілки Центр розвитку земельних правовідносин в Україні Леонід Корейба. Ті, хто не обробляв цю землю самостійно, віддавали її в суборенду агропідприємствам через договір про інвестування чи спільне використання цієї землі.

Таким механізмом користувалися тоді всі учасники агроринку (великі, середні, малі), бо сама держава поставила їх у такі умови. Події двох “майданів” прискорили зміну цієї ситуації. І держава, й агрокомпанії розуміли іміджеві ризики подальшого використання такої схеми для агроринку, тому, завдяки потеплінню політичної ситуації в країні, агролобі в парламенті змогли закрити цю лазівку. Хоча Держгеокадастр і пручався. Так, 18 лютого 2016 року депутати ухвалюють закон 1012-VIII “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів”.

І після цього із ЗКУ (закон № 2768-III) зникає пункт про фермерську землю. А вже 3 квітня 2016 року всі державні землі починають здавати через оренду лише на аукціонах.

Друга схема йшла через “Украгропром”. Її прописав сам уряд. Як уже писав AgroPolit.com, 6 лютого 2012 року Кабмін Миколи Азарова прийняв розпорядження № 113-р — про відчуження 111,26 тис. га землі з господарств Національної академії аграрних наук України (НААН) на користь приватної компанії “Украгропром” (тоді її пов’язували з нинішнім народним депутатом Сергієм Тарутою) з метою покращення фінансово-господарських показників. Однак таке покращення призвело до мільйонних збитків, які розбирають навіть зараз, тож уже 18 червня 2014 року № 583-р скасовано попереднє розпорядження і держава зберегла в землекористуванні НААН 111 тис. га земель державних підприємств дослідних господарств.

Першою з сучасних схем є договори спільного користування. Як пояснив Олег Кулініч, ці договори перебувають поза юридичною площиною. Але це не головний їх мінус і негатив. “Використання держземель через такі договори абсолютно не наповнює місцеві бюджети. Ці договори поза юридичною площиною, вони — це класична схема, яку сьогодні використовують під час обробітку держземель, які перебувають у розпорядженні НААН, різних ДП, як-от “Конярство України”. Загальна кількість таких держземель — орієнтовно 500 тис. га. Приблизно половина з них задіяна під договори спільного обробітку, тож вони не обліковуються в жодному реєстрі. “Спільний обробіток означає мінімальну ставку орендної плати з 1 га. Приблизно він становить мінімум 3%, а максимум — 7%. Наприклад, у Полтавській області власники паїв отримують від орендаря 10%, тобто різниця в 3%. Тож сума коштів, які йдуть повз місцевий бюджет у такому разі, це щонайменше 200-240 млн гривень”, — пояснив земельну арифметику недосконалого законодавства Кулініч.

Другою стала безоплатна приватизація землі. “Процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок, яка описана у ст. 118 Земельного кодексу України, формально може скористатися будь-який громадянин України. Наприклад, під особисте селянське господарство закон дає право відхопити до 2 га, під садівництво — до 12 соток, а для ведення фермерського господарства — взагалі у розмірі середнього паю, а він у деяких регіонах може сягати десятків гектарів”, — розповів заступник голови ради Асоціації “Земельна спілка України” Андрій Мартин. Охочих отримати безкоштовну землю стає все більше, а от вільної “нічийної” землі за 27 років земельної реформи вже майже не лишилося. Тому чиновники Держгеокадастру є реальними розпорядниками державних земель сільгосппризначення фактично на власний розсуд. Класика цієї схеми з така: зацікавлений у землі “бізнесмен” домовляється з пересічними українцями про отримання такої землі під подальший її перепродаж йому чи підставним особам, а вже тоді — з чиновником, щоби це не помічали. Формально вона перебуває у власності фізичних осіб, але насправді контролюється організатором схеми через договір оренди на 49 років, або й узагалі на підставі неофіційної домовленості.

Втім, нещодавно цю схему “осучаснили”. Після затвердження урядом “Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними”, — пояснив Мартин, — цю лазівку стали використовувати для роздачі земель учасникам АТО (їм встановили спеціальні квоти, що дискримінує решту українців)“. Зараз ця схема працює так, пояснює Мартин: “Добрі люди” просять учасників АТО за винагороду у декілька сотень американських доларів написати заяву на безоплатну приватизацію ділянки та доручення на подальше розпорядження одержаною землею, а після отримання ділянки вона одразу перепродається (мораторій, до речі, на такі ділянки не поширюється). Відповідно, мешканці місцевих сіл, котрі проживають на цій території та, цілком природно, хотіли б самі працювати на цій землі або випасати худобу на громадських пасовищах, залишаються “з носом”, а спритні ділки де-факто використовують безоплатну приватизацію як прекрасний інструмент задля захоплення значних земельних масивів“. На думку експерта, це “законодавче вікно можливостей” теж треба закривати.

Також використовуються ще 3 схеми: договір про соціальну допомогу з сільською радою, отримання безоплатно у власність орендовані у держави землі для ведення господарювання у розмірі середньої частки паю по району, а також самозахоплення.

“Ситуація така: низи (бізнес) категорично не хоче культивувати і розвивати далі стару систему, а верхи (парламент, уряд і президент) не можуть і не хочуть її змінити. Хоча спроби уже є. Як розірвати це порочне коло? Вихід один: прийняття закон про обіг с/г земель і запустити цивілізований ринок землі, де кожен гравець розумітиме й знатиме своє місце. Пайовики отримають набір механізмів розпорядження своєю власністю (зокрема за рахунок кредитів від держави починати власну справу). Бізнес — повністю законні механізми нарощення зембанку (шляхом оренди чи купівлі землі) та, як наслідок, капіталізацію компаній. А держава позбудеться головного болю (земельної корупції) й дасть поштовх розвитку сектору і притоку інвестицій”, — резюмувало видання.

Цілком очевидно, що рішення щодо земельного закону буде після президентських виборів. Обидва кандидати на цю посаду уже заявили, що вони — за вільний ринок. А от формат — питання дискусій. Швидше за все, формат затверджуватиме Верховна Рада України нового скликання, адже більшості за це питання у чинному парламенті немає.