"Це фанати своєї справи": експерт про загрозу знищення української науки через вилучення земель НААН

Втрата наукових земель Національної академії аграрних наук України (НААН) може призвести до руйнування всієї системи аграрної селекції, деградації галузі садівництва та втрати біорізноманіття. Про це в ексклюзивному коментарі УНН заявив голова ГС "Укрсадвинпром" Володимир Печко.

Вартість розмноження лише 1 культури може сягати від 1 до десятків мільйонів доларів. Тому стоїть питання, що ми можемо втратити можливість і вміння розмножувати. І купувати ці технології в іноземців. 

Може бути втрачено багато роботи, яка вже закінчена і внесена в реєстри, а багато наразі в роботі. Це дійсно сорти(садові виноградні ще з часів Таїрова). Тому ми сьогодні за технологію не платимо, а загалом це вартує мільйони доларів. 

Деталі

Голова ГС "Укрсадвинпром" Володимир Печко зазначив, що попит на українські сорти сьогодні залишається високим, але науковці змушені працювати в умовах хронічного недофінансування та застарілої матеріально-технічної бази. Попри це, інститути НААН забезпечують українських фермерів вітчизняними сортами для ведення рослинництва і власне садівництва, які користуються популярністю серед населення та мають значний потенціал на міжнародному ринку. 

У нас дуже великий попит є на вітчизняні сорти для рослинництва та садівництва, зокрема. Громадяни переважно орієнтуються саме на українську селекцію. Так, ми працюємо над збільшенням експорту, і за кордоном дійсно популярні іноземні сорти − але це вже інша історія. Все ж для українців найбільш знайомими й затребуваними залишаються такі сорти яблук, як Мельба, Симиренка, Айдаред та інші. Саме ці, наші вітчизняні сорти, є особливо важливими й потрібними

Володимир Печко наголосив, що інститути НААН − це не просто будівлі, а цілі науково-виробничі екосистеми, які включають дослідні ділянки, маточники, розсадники та фахівців високого рівня. 

Вартість розмноження лише однієї культури може сягати від одного до десятків мільйонів доларів. Сьогодні Україна володіє необхідними знаннями й фахівцями для цього процесу, але існує ризик, що ми втратимо не лише інфраструктуру, а й саму здатність до розмноження − і будемо змушені купувати ці технології за кордоном. Уже зараз під загрозою опиняється значна частина селекційної роботи, яка або завершена й внесена до офіційних реєстрів, або перебуває на завершальному етапі. Йдеться, зокрема, про унікальні садові й виноградні сорти, виведені ще з часів Таїрова (Прим. Василь Таїров - засновник розсадницької бази виноградарства України). Сьогодні ми не платимо за ці технології, але насправді вони мають ринкову вартість у мільйони доларів

За словами Печко, наукові установи НААН є справжньою гордістю України, адже в багатьох країнах світу подібна система аграрної науки вже втрачена. Як приклад міжнародного визнання українського досвіду, Печко згадав Узбекистан, де зацікавилися створенням біоцентру за українською моделлю та навіть висловили готовність запросити наших фахівців для його запуску.

В Інституті садівництва будується біоцентр по розмноженню. І Узбекистан, коли почув про це, каже: "Чи могли б ви приїхати на декілька років і нам побудувати такий центр? У нас є гроші’. Бо у них − лише розмноження черешні, з фінансуванням від USAID і Китаю. А у нас наші науковці здатні розмножити будь-яку культуру і вміють її вилікувати, якщо це заражений біоматеріал

Також експерт наголосив на тому, що аграрна наука в Україні вже багато років потерпає від хронічного недофінансування через різні виклики. Попри це, від науки очікують швидких результатів, хоча реальність демонструє зовсім інше. Виведення нового сорту рослин − це кропітка праця, яка триває десятки років і потребує системної підтримки. Непродумані рішення щодо передачі земель чи скорочення наукових програм можуть легко звести нанівець багаторічні зусилля селекціонерів. Саме тому, за словами експерта, українські науковці заслуговують не лише на повагу, а й на реальний захист − адже вони присвячують цій справі все своє життя.

На кожен сорт треба витратити десятки років. Якщо це ягідні − то менше, якщо яблука, груші − то більше. Це дійсно люди, які фанатично виконують свою роботу. Це фанати своєї справи. Говорячи про ті речі, які зараз відбуваються − ініціативи передачі земель − мене навіть трохи лякає ця перспектива

У розмові Володимир Печко пригадав трагічний випадок із часів радянського "сухого закону". У 1986 році, після ухвалення постанов про масову вирубку виноградників, видатний селекціонер Павло Голодрига, який усе життя працював над виведенням нових сортів винограду, не витримав втрати справи свого життя і наклав на себе руки.

На думку експерта, нинішня ситуація з передачею земель НААН створює реальну загрозу знищення унікальних досягнень української науки. Йдеться не просто про інфраструктуру, а про десятиліттями напрацьовані селекційні результати, які мають високу цінність як для внутрішнього ринку, так і для експорту. Виведені українськими науковцями сорти часто є унікальними за своїми смаковими якостями, лежкістю та ароматом. Держава сьогодні фактично стоїть перед вибором − або зберегти ці надбання і заробити на них мільйони, або знищити й втратити назавжди.

Як зазначає Печко, окрім нових селекцій, в інститутах НААН також зберігаються цінні колекції, які вдалося врятувати з тимчасово окупованих територій. А ще частина сортів має історичне походження − це культури, привезені в Україну з Європи ще понад 150 років тому. Їхнє збереження − не лише питання науки, а й національної пам’яті.

Вивезені були з Європи ще 150 років тому колекції сортів. Багато чого зберігалося роками. Робота селекціонерів − це надбання. І я не вбачаю доцільності припиняти роботу цих людей

Нагадаємо

ФМДУ оприлюднив офіційну заяву, в якій апелює до того, що землі, які мають бути перейти із розпорядження НААН не вилучаються з державної власності, але приноситимуть більші надходження до державного бюджету. Водночас за формулюванням "неефективність" ховається глибоке нерозуміння специфіки наукової аграрної діяльності.

У НААН пояснюють, що землі, які зараз під загрозою вилучення є основою роботи 42 наукових установ та 63 державних підприємств НААН, серед яких − дослідні господарства, наукові інститути, національні наукові центри. Йдеться про полігони для селекційної роботи і створення нових сортів сільськогосподарських культур, території для вирощування елітного насіння, апробації новітніх агротехнологій, збереження й розвитку бази генетичних ресурсів рослин і тварин.