Кримінальне середовище як джерело інформації: навіщо спецслужбам агентура
Київ • УНН
Експерти пояснили, навіщо СБУ контактує з кримінальним середовищем і як відрізнити агентурну роботу від співучасті у злочині.
Останні події знову привернули увагу до складної та часто неоднозначної роботи спецслужб із агентурою, де межа між добром і злом не завжди очевидна. Оперативна діяльність СБУ нерідко передбачає контакти з людьми, які володіють важливою інформацією, зокрема представниками кримінального світу або джерелами в тилу ворога. УНН поспілкувався з колишніми співробітниками СБУ, щоб з'ясувати, як працює агентура, чому спецслужби взаємодіють із представниками різних середовищ та де проходить межа між оперативною роботою і участю в злочинному угрупованні.
Спецслужби шукають інформацію там, де вона є
Оперативна робота спецслужб передбачає пошук інформації там, де вона фактично перебуває. Наприклад, представники криміналітету можуть володіти даними про підготовку злочинів, діяльність організованих угруповань або незаконні канали переміщення товарів. Тому для їх отримання спецслужбам доводиться працювати безпосередньо з людьми, які перебувають усередині відповідного середовища.
Колишній співробітник СБУ Іван Ступак пояснив, що спецслужби не можуть обмежуватися контактами лише з певними категоріями громадян.
"Логіка їхньої роботи полягає в тому, що якщо людина володіє важливою інформацією, з нею необхідно контактувати незалежно від того, до якого середовища вона належить. Якщо хтось має необхідні відомості, спецслужба повинна використовувати цю можливість. Головне, щоб людина була обізнана в конкретному питанні та могла надавати актуальну інформацію. Ба більше, для ефективної роботи важливо, щоб це було не одноразове спілкування, а постійне джерело інформації", - зазначив він.
За його словами, зокрема, така взаємодія особливо важлива під час протидії організованій злочинності.
"Тут без контактів із представниками відповідного середовища практично неможливо ефективно працювати. Наприклад, потрібно розуміти, хто планує переміщення партії наркотиків, як функціонують міжнародні кримінальні мережі, зокрема на Балканах, Кавказі чи в албанському кримінальному середовищі. Так само це стосується інформації про ринок замовних убивств, підготовку злочинів, діяльність організованих угруповань. Люди, які перебувають усередині кримінального середовища, можуть володіти інформацією про певні замовлення, домовленості та плани, до яких правоохоронці не мають безпосереднього доступу. Наприклад, хтось дізнався про можливий замах на військового і може передати спецслужбам цю інформацію", - пояснив Іван Ступак.
Оперативна робота часто проходить на межі добра і зла
Водночас, як зазначають опитані експерти, сам по собі факт контактів співробітника спецслужби з представником кримінального середовища не означає його причетності до злочинної діяльності.
"Це специфіка оперативної роботи. Якщо ти займаєшся протидією контрабанді, то маєш спілкуватися з людьми, які знають, як працюють контрабандні канали. Якщо вивчаєш організовану злочинність, потрібно розуміти її внутрішню структуру та механізми діяльності. Сидячи в кабінеті й не контактуючи з людьми, які володіють відповідною інформацією, ефективно протидіяти таким явищам просто неможливо", - наголосив Іван Ступак.
На цьому також наголошує генерал-майор запасу, колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун.
"Робота з оперативними джерелами - це досить делікатна сфера, і я не хотів би розкривати її особливості (…) Загалом будь-які контакти співробітника спецслужби з представниками кримінального середовища мають відбуватися в межах встановлених процедур і з відповідним погодженням керівництва. При цьому оперативна робота передбачає можливість спілкування з людьми з абсолютно різних середовищ", - заявив він.
За його словами, специфіка такої роботи полягає у тому, що діяльність співробітників спецслужб часто проходить на межі добра і зла.
"Чи є сам факт таких контактів порушенням закону? Якщо співробітнику потрібно мати джерела інформації в певному середовищі, то як він може їх отримати, не контактуючи з цими людьми? Саме для цього й існує оперативна робота. Це діяльність, яка часто проходить на межі добра і зла. На жаль, співробітникам спецслужб доводиться працювати в таких умовах. А де саме людина перейде межу і як вона поводитиметься в конкретній ситуації – це вже зовсім інше питання", - вважає Віктор Ягун.
Опитані УНН експерти сходяться на думці, що важливо розрізняти оперативний контакт, агентурну роботу та кримінальну співучасть. Перше може передбачати отримання інформації від людини, друге - системну взаємодію з джерелом, яке передає відомості спецслужбі. Кримінальна співучасть натомість передбачає умисну участь у вчиненні злочину. Тому для правової оцінки важливий не сам факт знайомства чи спілкування, а конкретні дії людини та її умисел.
На практиці питання розмежування оперативної роботи та кримінальної співучасті виникає і в резонансних кримінальних провадженнях. Зокрема, у справі генерала СБУ Сергія Дуки, якого детективи НАБУ затримали 4 листопада у межах розслідування справи "Карфаген". Генерал-майору Дуці інкримінують участь у злочинній організації з використанням службового становища. Серед обставин, на які посилається сторона обвинувачення, фігурують його контакти з раніше неодноразово засудженим Андрієм Осіповим на прізвисько "Кримінал", якого слідство називає одним з організаторів злочинної організації. Водночас, за матеріалами слідства, ОЗУ, яку очолював "Кримінал", мала контакти зі співробітниками російської фсб. Протидія діяльності іноземних спецслужб, зокрема російських, належить саме до компетенції Департаменту захисту національної державності СБУ, у якому працював Сергій Дука.
За словами його захисника Юрія Сухова, у справі немає конкретних доказів того, що Дука свідомо вступив до якоїсь злочинної організації чи сприяв її діяльності.
"НАБУ описує знайомство Сергія Дуки з Андрієм Осіповим на прізвисько "Кримінал", телефонні розмови, листування та контакти з правоохоронцями. Це все добре, але то все емоції, неприйнятні для кримінального провадження. Чи є конкретні матеріальні докази таким твердженням? Можна ствердно казати – НІ. Жодних конкретних доказів того, що Сергій Дука погодився стати учасником злочинної організації, вчиняв дії та виконував якусь злочинну роль - немає. Прокурор у суді не надав ідентифікуючих Сергія Дуку підтверджень цим листуванням та розмовам… Забігаючи наперед, запитаю, а чи можливо, що всі взаємовідносини з Осіповим відбувались під таємним контролем держави? І саме держава хотіла отримати від цього вигоду у сфері діяльності СБУ? Але, хіба НАБУ може знати про такі надскладні таємні речі?", - заявив Сухов.