В Україні формується стала практика: суди відмовляються визнавати лізинг транспорту як роялті
Київ • УНН
Суди заборонили ДПС трактувати лізинг транспорту як роялті та нараховувати податки. Це стосується оренди вагонів, літаків та сільгосптехніки.
В Україні поступово формується стала судова практика щодо одного із найбільш проблемних податкових питань останніх років для транспортних компаній. Суди відмовляються ставати на бік податкових органів і визнавати лізинг транспортних засобів у компаній-нерезидентів України як роялті, зазначаючи, що це не оренда інтелектуальної власності. Відповідні судові ухвали розміщені у Єдиному реєстрі судових рішень, пише УНН.
Українське законодавство в частині оподаткування лізингу транспорту українськими компаніями за кордоном залишається незмінним вже десятки років. Попри це, у травні 2024 року колишня команда Державної податкової служби під керівництвом Тетяни Кірієнко опублікувала на офіційному сайті ДПС розʼяснення, у якому йшлося про те, що такі платежі повинні обкладатися 15%-ою ставкою як роялті.
Такий підхід спровокував низку судових спорів між податківцями та транспортними компаніями і навіть призвів до відкриття кримінальних проваджень проти пʼяти авіакомпаній. Від тиску Бюро економічної безпеки постраждали вже мінімум 5 авіакомпаній: МАУ, "Авіакомпанія Константа", "Урга", "Н3ОПЕРЕЙШІНС" та "Скайлайн". Крім того, судові матеріали свідчать про аналогічні підходи й у інших галузях, додатковим збором намагаються обкласти залізничний транспорт, що перебуває у лізингу, і навіть сільськогосподарську техніку.
Вагони в лізингу. Рішення суду від 2022 року
Особливо показовими у спробах оподаткувати лізинг транспортних засобів як роялті стали рішення у справах ТОВ "Рейл Лоджистік" та ТОВ "ЛЕМТРАНС", де податкові органи намагалися трактувати оренду залізничного рухомого складу як використання об’єктів інтелектуальної власності або "промислового, комерційного чи наукового обладнання" з відповідними податковими наслідками. Однак судді, опираючись на міжнародне право та українське законодавcтво, такий підхід не підтримали.
Наприклад, у справі ТОВ "Рейл Лоджистік" Шостий апеляційний адміністративний суд ще у 2022 році скасував податкове повідомлення-рішення ДПС щодо донарахування понад 2 млн грн податку та штрафів. Податкова ще тоді наполягала, що українська компанія мала утримувати податок при виплатах нерезидентам з Естонії за договорами оренди вагонів, оскільки такі платежі нібито є роялті. Йшлося про договори із компаніями MaxiRail OU, AS Kunda Trans та LOGISTOR AS щодо оренди залізничного рухомого складу.
Суд дійшов принципового висновку, що залізничний рухомий склад є транспортним засобом, а не об’єктом інтелектуальної чи промислової власності. Відтак платежі за його використання не можуть визнаватися роялті.
Залізничний рухомий склад (вагони), що є предметом договорів оренди, укладених позивачем з "MaxiRail OU" (Естонія), "Kunda Trans AS" (Естонія) та "LOGISTOR AS" (Естонія), не є інноваційним обладнанням, не охороняється авторським правом та не охоплюється поняттям промислове, комерційне або наукове обладнання у розумінні Конвенції. Досліджені судом договори оренди залізничного рухомого складу не містять жодних істотних умов ліцензійних договорів та не відносяться до договорів у сфері інтелектуальної власності, на підставі яких можуть нараховуватись та сплачуватись роялті
Колегія суддів зазначила, що лізинг залізничних вагонів не можна трактувати як роялті. Суд вказав, що поняття "роялті" передбачає платежі за використання або право використання патентів, торговельних марок, винаходів, промислових зразків, ноу-хау та інших об’єктів інтелектуальної власності. Натомість вагони, локомотиви чи інший транспорт такими об’єктами не є. Вони не охороняються авторським правом і не передаються за ліцензійними договорами.
Залізничний лізинг 2025
Наявність попереднього рішення суду від 2022 року не зупинила податківців у спробах подальшого оподаткування лізингу залізничного транспорту як роялті.
ДПС намагалася донарахувати ТОВ "ЛЕМТРАНС" понад 15,4 млн грн податкових зобов’язань та понад 1,8 млн грн штрафних санкцій через операції оренди вагонів та локомотивів у естонських компаній AS Operail та AS Operail Leasing. Податкова, відповідно до судової ухвали, стверджувала, що платежі за користування рухомим складом мають кваліфікуватися як роялті відповідно до вже згаданої Конвенції між Україною та Естонією про уникнення подвійного оподаткування.
Однак Шостий апеляційний адміністративний суд у жовтні 2025 року підтримав позицію бізнесу та скасував податкове повідомлення-рішення.
Суд звернув увагу на кілька фундаментальних моментів.
По-перше, Конвенція про уникнення подвійного оподаткування, яка належить до міжнародного права, має пріоритет над внутрішнім законодавством України. Якщо нерезидент є податковим резидентом держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, до нього застосовуються правила міжнародної угоди.
По-друге, транспортні засоби в українському законодавстві чітко відокремлені від машин та обладнання. Закон "Про залізничний транспорт" прямо визначає вагони та локомотиви як транспортні засоби. Аналогічний підхід містить і бухгалтерське законодавство, яке розділяє категорії "машини та обладнання" та "транспортні засоби".
По-третє, суд окремо наголосив, що роялті – це винагорода за використання прав інтелектуальної власності, а не матеріального майна.
Термін роялті при використанні в цій статті (ст. 12 Конвенції – ред.) означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Отже, роялті означає платіж за користування або надання права на користування будь-яким правом, а не самим промисловим, комерційним або науковим обладнанням
Судді зазначили, що в контексті норм Податкового кодексу України та міжнародних договорів йдеться про використання винятково інноваційного обладнання, пов`язаного з авторським правом, а не користування будь-яким обладнанням.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що орендовані позивачем фітингові платформи (вагони) належать до категорії промислового, комерційного або наукового обладнання у розумінні статті 12 Конвенції, охороняються авторським чи патентним правом або містять ознаки об`єктів інтелектуальної чи промислової власності. Відтак, відсутні підстави кваліфікувати плату за користування такими об`єктами як роялті
Таким чином українські суди вже сформували послідовний підхід у спорах щодо оподаткування лізингу. Вони вказують на те, що користування транспортом (літаками, вагонами, локомотивами, сільськогосподарською технікою) не може автоматично прирівнюватися до використання інтелектуальної власності. А отже не може оподатковуватися як роялті.
І хоча податкова служба роками намагалася просувати протилежний підхід, зараз аналогічним шляхом пішло і Бюро економічної безпеки. Суть їх претензій до авіакомпаній залишається тією ж. Слідчі намагаються трактувати стандартні міжнародні лізингові операції як механізм виплати роялті нерезидентам і ставлять під сумнів застосування міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування.
На тлі єдиного підходу судів до вирішення спорів питання поступово виходить за межі окремих податкових спорів і набуває значення для всієї економіки. Адже від підходу держави до дотримання норм міжнародного права напряму залежить інвестиційна привабливість України, стабільність роботи транспортного сектору та здатність українського бізнесу інтегруватися у глобальні ринки.