День боротьби з епілепсією та День домового: що святкує світ 10 лютого
Київ • УНН
10 лютого світ відзначає Міжнародний день боротьби з епілепсією, Всесвітній день зернобобових та слов'янське свято - День домовика. Кожне свято має свою унікальну історію та традиції святкування.

10 лютого світ відзначає одразу кілька важливих дат: Міжнародний день боротьби з епілепсією, присвячений підвищенню обізнаності про це захворювання, Всесвітній день зернобобових, що наголошує на їхній ролі в продовольчій безпеці та екології, а також День домовика – давнє слов’янське свято, пов’язане з духом домашнього затишку. Про це повідомляє УНН.
Міжнародний день боротьби з епілепсією (International Epilepsy Day) відзначається щороку у другий понеділок лютого. Він був започаткований у 2015 році за ініціативи Міжнародного бюро з епілепсії (IBE) та Міжнародної ліги боротьби з епілепсією (ILAE). Основна мета цього дня – підвищення обізнаності про епілепсію, розвіювання міфів про захворювання, а також підтримка людей, які живуть із цим діагнозом.
Хоча багато країн мали власні національні дні боротьби з епілепсією, не було єдиного глобального дня для привернення уваги до цієї хвороби. Тому IBE та ILAE запропонували заснувати єдиний міжнародний день, який би об’єднав зусилля урядів, медичних установ, пацієнтських організацій і громадян у боротьбі зі стигматизацією та для забезпечення кращої якості життя людей з епілепсією.
День домовика, або Свято пригощання домовика – стародавнє слов’янське свято, яке відзначають 10 лютого. Воно пов’язане з віруваннями наших предків у домашнього духа, який оберігав оселю, слідкував за порядком у господарстві та міг як допомагати, так і жартувати над господарями.
Колись люди вірили, що кожен будинок має свого домовика – невидимого духа, який живе біля печі, у коморі або на горищі. Він не просто спостерігав за життям родини, а й впливав на події в домі: якщо господарі були працьовитими й дбайливими, домовик допомагав їм, а якщо вони нехтували порядком чи вели себе сварливо – він міг пустувати, ховати речі або навіть створювати дрібні неприємності.
Щоб заручитися його прихильністю, слов’яни раз на рік влаштовували спеціальний день – пригощали домовика та просили його про заступництво. Вважалося, що саме в лютому він прокидається після зимової сплячки та оцінює, чи добре господарі поводилися впродовж року.
Що робили у цей день?
Свято було сповнене теплих домашніх традицій. Напередодні господині старанно прибирали оселю, адже чистота – запорука гарного настрою домовика. Після заходу сонця залишали для нього частування – трохи каші, шматочок хліба, молоко або навіть ложку меду. Страви клали у затишному місці, наприклад, біля печі чи на підвіконні. Якщо домовик був задоволений, він мав принести у дім спокій, добробут і захист від злих сил.
7 міфів про ремені безпеки, які можуть коштувати вам життя01.02.25, 18:01 • 46986 переглядiв
У цей день намагалися не сваритися – вірили, що домовик не любить галасу та чвар. Натомість у родині панувала особлива атмосфера затишку: запалювали свічки, влаштовували вечері у колі сім’ї, розповідали один одному казки або загадували бажання.
Діти часто грали у гру: намагалися знайти сліди домовика – перевіряли, чи не зникло частування, або шукали маленькі знаки його присутності, як-от переставлені речі.
Щороку 10 лютого у світі відзначають Всесвітній день зернобобових – день, присвячений одній з найдавніших і найцінніших груп рослин, які відіграють важливу роль у харчуванні людей, сільському господарстві та навіть у збереженні навколишнього середовища. Це свято з’явилося з ініціативи Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), яка у 2016 році оголосила Міжнародний рік зернобобових. Кампанія виявилася настільки успішною, що вже у 2018 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила рішення зробити це святкування щорічним.
Зернобобові – це не просто продукти харчування, а справжні рятівники для багатьох країн світу. Вони містять високий рівень рослинного білка, що робить їх чудовою альтернативою м’ясу, особливо для тих, хто не має доступу до тваринних продуктів. Наприклад, у 100 г сочевиці міститься майже стільки ж білка, як у яловичині. До того ж вони багаті на клітковину, вітаміни та мікроелементи, що сприяє здоровому травленню та підтримує серцево-судинну систему.
Але найцікавіше те, що зернобобові корисні не тільки для людей, а й для ґрунту та екології. Вони мають унікальну здатність фіксувати азот у ґрунті, що зменшує потребу у штучних добривах і сприяє збереженню родючості землі. Саме тому ці культури вважаються ключовими у боротьбі зі змінами клімату, адже їх вирощування сприяє зменшенню викидів парникових газів.
У Всесвітній день зернобобових по всьому світу проводяться різноманітні заходи. Однією з головних подій є освітні кампанії, які розповідають про користь нуту, сочевиці, квасолі, гороху та інших бобових культур. У деяких країнах організовують кулінарні фестивалі, де можна скуштувати традиційні страви, такі як індійський дал чи близькосхідний хумус. Фермери та агрономи в цей день діляться досвідом щодо сталого вирощування бобових і обговорюють інновації в аграрному секторі.
Посівний календар на лютий 2025: коли садити, а коли краще зачекати31.01.25, 08:30 • 53944 перегляди
10 лютого православна церква вшановує пам’ять святого мученика Харлампія – одного з найшанованіших ранньохристиянських святих, який став символом стійкості у вірі, милосердя та чудесного зцілення.
Хто такий святий Харлампій?
Святий Харлампій жив у ІІ столітті в Малій Азії, в місті Магнезія (нині територія Туреччини). Він був єпископом, який не лише проповідував християнство, а й відзначався глибокою добротою та співчуттям до людей. Однак у той час імператор Септимій Север (193–211 рр.) жорстоко переслідував християн, і Харлампій став однією з його жертв.

Коли влада дізналася, що єпископ закликає людей поклонятися Христу, його схопили і піддали страшним тортурам. За переказами, йому здерли шкіру з тіла, але він залишався стійким у вірі. Дивлячись на його мужність, навіть кати були вражені – деякі з них навернулися в християнство. Урешті-решт святого стратили у віці 113 років, а його смерть супроводжувалася численними чудесами.
Чудеса та шанування святого
Після смерті Харлампія сталося диво: земля здригнулася, а багато язичників увірували в Христа. Відтоді святого почали вшановувати як захисника від хвороб, епідемій та несподіваної смерті. Особливо його шанують у Греції, на Балканах та в православних країнах.
У багатьох церквах зберігаються частки його мощей, яким приписують чудотворні властивості. Наприклад, у Греції у монастирі Святого Стефана (Метеори) зберігається голова святого Харлампія, а його образи часто зустрічаються в православних храмах.
Як відзначають цей день?
10 лютого віруючі моляться святому Харлампію про здоров’я та захист від хвороб. У народі вірили, що цей святий може вберегти від чумних та холерних епідемій. Тому його ікони часто ставили в будинках і лікарнях.
У цей день у храмах проводять богослужіння, під час яких читають молитви за зцілення. Вважається, що молитва до святого допомагає при важких хворобах, особливо якщо людина довго не може одужати.
Цікаві народні традиції
• У давнину 10 лютого називали "Харлампіїв день" і вірили, що в цей час зима починає поступово втрачати силу.
• Господарі виносили ікону святого на подвір’я, щоб він охороняв худобу від хвороб.
• Також існувало повір’я: якщо в цей день йде сніг – весна буде пізньою, якщо ж сонячно – скоро потеплішає.
Святий Харлампій і сьогодні залишається одним із найбільш шанованих у православ’ї. Його образ нагадує про силу віри, терпіння і милосердя, які можуть перемогти навіть найважчі випробування.