Україна являє собою "складну дилему" у контексті розширення ЄС, з питаннями щодо корупції, незалежності судової влади та інших фундаментальних цінностей блоку з одного боку і визнанням потреби реформи процесу вступу з іншого, ідеться у публікації Financial Times, пише УНН.
Деталі
Комісар ЄС з питань розширення Марта Кос каже, що раніше додавання нових членів розглядалося як економічний компроміс, коли нові члени відкривали свої ринки для існуючих членів в обмін на інвестиції в розвиток, що швидко збільшувало їхній ВВП. Тепер є помітний аспект безпеки та оборони.
НАТО протягом поколінь забезпечувало парасольку безпеки Європи, але ставлення Трампа до альянсу змусило багато столиць ставити під питання трансатлантичний оборонний пакт, пише видання. Хоча мало хто вважає, що пункт ЄС про взаємну оборону аналогічний статті 5 НАТО, блок просуває себе як альтернативну структуру для координації політики безпеки. Країни-кандидати Албанія, Чорногорія, Північна Македонія та Туреччина вже є членами НАТО.
"Розширення - це не лише для того, щоб кандидати наздогнали нас... сьогодні це також політика безпеки. Йдеться все більше про те, як ми, європейці, можемо працювати разом у нових реаліях світу, у якому ми живемо", - каже Кос.
Розширення стосується "переформатування політичної та безпекової архітектури Європи для створення Європи, здатної конкурувати з іншими великими світовими державами", додає вона.
"Ніде це не так очевидно, як в Україні, чиї збройні сили є одними з найбільших, найкраще озброєних і, безумовно, найзагартованіших у боях у Європі. Держави-члени ЄС хочуть бачити Київ та його грізну армію у своїй команді, - ідеться у публікації. - Але ці переваги мають колосальний зворотний бік. Посадовці ЄС визнають, що масштаби занепокоєння щодо корупції, незалежності судової влади та інших фундаментальних цінностей блоку означають, що країна не отримала б офіційного процесу вступу без вторгнення росії".
Це протиріччя та вимога України про "прискорений" вступ наступного року в межах можливої мирної угоди з росією, як зазначає видання, змусили Брюссель серйозно задуматися, чи може знадобитися новий підхід до розширення для відповідності новим політичним реаліям.
Заявлена мета вступу до 1 січня 2027 року була "криком про допомогу", каже високопосадовець ЄС, який брав участь у переговорах з Україною: "[Президент Володимир] Зеленський знав, що це неможливо. Але йому потрібно було послати нам, а також громадянам України, однозначний сигнал, що звичайного порядку денного вступу не буде достатньо".
Високопоставлений дипломат ЄС каже, що "Україна являє собою складну дилему". "Не можна ввести до ЄС країну з 40 мільйонами людей, яка посідає 104-те місце у світовому списку щодо корупції. Це було б глузуванням з усього проєкту. Але також не можна залишати їх напризволяще. Усі бачать, що Україні знадобиться щось від нас, щоб полегшити переживання [довгого очікування повноцінного членства]", - вказав він.
"Попри всі надії та очікування країн-кандидатів, залишається основне питання: чи готовий сам ЄС до нових членів, незалежно від того, чи готові нові члени до блоку?" - зазначається у публікації.
"Найбільший вплив України на дебати щодо розширення, безумовно, полягає в тому, щоб чітко показати, наскільки ми не готові до нових членів", – зазначив високопоставлений чиновник ЄС.
"Нам також потрібні внутрішні зобов’язання щодо реформ", - додав він.
На тлі того, як риторика розширення набирала обертів, столиці вивчали "способи потенційної зміни процесу вступу або навіть кінцевого результату", пише видання.
Франція та Німеччина спочатку поширили пропозиції, які пропонували б поетапну, поступову модель інтеграції, з перевагами членства, що поширюються в обмін на досягнення етапів реформ, замість існуючої системи повного членства після завершення всього процесу.
"Нам потрібно розвиватися, - вказала комісар ЄС Кос. - Ми все ще використовуємо методологію, яка, плюс-мінус, така ж, як і 40 років тому, коли Іспанія та Португалія приєдналися до ЄС".
З огляду на пропозиції Франції та Німеччини, які отримали загалом помірковану реакцію з боку решти ЄС, "Брюссель має намір опублікувати власні пропозиції щодо потенційної реформи розширення, включаючи те, що Кос описує як технічну оцінку впливу більшої кількості членів на операції та політику ЄС, а також пропозиції щодо поступової інтеграції".
"Розширення зараз відбувається зі швидкістю, якої ми не бачили за останні 15 років, - зазначає вона. - Це потребує лідерства та побудови довіри з усіма 27 нашими державами-членами".
"У країнах-кандидатах ставлення до можливого членства на півдорозі неоднозначне. Київ загалом відхилив усе, що окрім повноцінного членства, тоді як Белград сигналізував про свою відкритість до цієї ідеї", - зазначає видання.