Як шукають роботу українські біженці в Молдові

Широкомасштабна війна, розв'язана росією проти України, триває вже більше ніж два роки, і нашу країну продовжують залишати українці, які шукають більш безпечне місце або більш комфортні умови для життя. Велика кількість біженців їдуть у країни Європейського Союзу, деякі шукають притулок в США, Канаді та інших країнах. Ті, хто планував покинути рідну країну ненадовго, – осіли в сусідніх з Україною Польщі, Румунії, Словаччині, а також Молдові, пише УНН.

За даними Верховного комісара ООН у справах біженців, через війну нашу країну покинули близько 6,3 млн українців. З них близько 4,2 млн українців перебувають у країнах ЄС; близько 1,3 млн – у росії або в білорусі; близько 400 тис. громадян виїхали за межі Європи в інші країни.

Багато з тих, хто покинув Україну в перші дні війни, були впевнені, що їдуть лише на кілька тижнів. Однак, через кілька місяців стало зрозуміло, що війна триватиме довше, ніж багато хто припускав. Перед українськими біженцями постало питання облаштування свого побуту в чужій країні і пошуку роботи.

Ті, кого прийняла Молдова, змогли знайти роботу через Національне агентство зайнятості ANOFM.

"Коли почалася війна, я запанікувала, як і всі інші. Я хотіла залишитися в Одесі, але чоловік наполіг, щоб я поїхала в Молдову. Таким чином, разом з нашим 11-річним сином ми приїхали в Бєльці", - розповіла Тетяна.

За її словами, в Україні залишилися її чоловік, дочка і мама. "Моя дочка працює медсестрою і залишилася, щоб надавати таку необхідну медичну допомогу під час війни. Мені важко прийняти, що в такому юному віці їй доводиться переживати такий важкий досвід".

Тетяна розповіла, що після приїзду до Молдови цілими днями читала новини про Україну та її рідну Одесу. "Тоді я зрозуміла, що мені потрібно знайти роботу, щоб знизити рівень стресу", - розповіла вона.

За рекомендацією родичів, які проживають в Молдові, Тетяна звернулася в Національне агентство зайнятості, де отримала кілька пропозицій роботи. Серед них вона обрала посаду лаборанта в групі Trans-Oil бізнесмена Важі Джаші, що володіє заводом з виробництва соняшникової олії Floarea soarelui sa, і вже через два тижні вийшла на нову роботу.

"Мені хотілося якомога швидше вийти на роботу. Я відчувала сильну потребу зробити щось корисне, поки я тут", - розповіла Тетяна.

На заводі вона була не єдиною біженкою з України. Там вона познайомилася з Ганною з Миколаєва.

"Для мене це великий виклик, оскільки раніше я працювала продавцем-консультантом в магазині одягу в моєму рідному місті. Я вдячна за можливість дізнатися щось нове, заробляти на життя і працювати в приємній обстановці з гостинними людьми", - розповіла Ганна.

За словами жінок, на заводі їх вразило, скільки тестів потрібно провести, перш ніж олія отрапить на наші столи.

Тетяна та Ганна зараз є частиною команди, яка налічує понад 600 співробітників.

У перші дні війни 133 молдовських роботодавців запропонували понад 2100 робочих місць для біженців з України в таких сферах, як: інформаційні технології, будівництво, машинобудування, пошиття одягу, охорона здоров'я та інші.

При цьому група Trans-Oil у перший час навіть організувала табір для українських біженців, де волонтери роздавали їжу і допомагали знайти дах.

Попри те, що з моменту широкомасштабного вторгнення пройшло більше ніж два роки, українці продовжують тікати від жахів війни. На чужій землі їм залишається лише сподіватися на допомогу і підтримку таку, як, наприклад, у Молдові.