Політичні переслідування під виглядом антикорупційної боротьби: заяви НАБУ проти ексміністра Сольського правозахисники назвали порушенням презумпції невинуватості
Київ • УНН
Національне антикорупційне бюро України часто оголошує про гучні викриття високопосадовців, але такі справи часто не мають юридичного підґрунтя і закінчуються виправдувальними вироками, завдаючи шкоди репутації та кар'єрі, незважаючи на відсутність обвинувальних вироків.
Національне антикорупційне бюро України практикує заяви про "гучні викриття" топчиновників. Але такі справи далеко не завжди мають юридичне підґрунтя, а подекуди навіть закінчуються виправдувальними вироками. Так було зокрема з ексміністром Володимиром Омеляном, якого НАБУ та САП гучно звинуватили у злочині, а потім суд його повністю виправдав. Так, схоже, буде з ще одним міністром - Миколою Сольського. У квітні його звинуватили у заволодінні землею, якою він не заволодівав, а чим заволодів - НАБУ досі не повідомляє.
Менше з тим, "гучні заяви" НАБУ вже досягли свого результату - Сольський подав у відставку з посту міністра агрополітики, а поляки під цим приводом вийшли з переговорів щодо розблокування кордонів.
Не варто забувати і про справу Георгія Логвінського, коли дії НАБУ були визнані незаконними Пленумом ЄСПЛ.
Скільки ще потрібно виправданих справ, щоб НАБУ перестало піаритися і яка відповідальність має буту у детективів за порушення презумпції невинуватості, УНН розпитав у директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова.
- Як ви ставитеся до дій НАБУ, коли вони гучно заявлять про викриття топчиновників на схемах, в наслідок чого репутація і кар'єра людей страждає, проте потім нерідко ці справи розвалюються у суді?
- Ведення будь-якого гучного кримінального провадження НАБУ, грубо порушуючи презумпцію невинуватості, обов'язково супроводжує викривальною пропагандистською кампанією, вкиданням у публічний простір даних негласних слідчо-розшукових дій. Пояснюється це тим, що, мовляв, інакше побороти вітчизняну корупцію не можна, бо цей спрут шалено чинить опір. Вважається, що суспільство переважно схильне вірити всім повідомленням про незаконне збагачення та інші корупційні дії.
Сьогодні в Україні будь-яку репутацію можна розбити на друзки, якщо поставити собі це метою. Це дуже погана тенденція. Вона посилює рівень загальної недовіри у суспільстві. Це унеможливлює будь-яку позитивну діяльність, спрямовану на зміни.
На мій погляд, було б добре, якби кілька десятків людей захистили б свою честь та гідність у судах, вимагаючи спростування висловлених на їхню адресу звинувачень. Ми потребуємо таких процесів. Суспільство має зрозуміти, що честь, гідність та репутація людини не менш важливі для демократичного суспільства, ніж доступ до інформації та розкриття зловживань.
Успіх боротьби з корупцією вимірюється не кількістю людей, позбавлених волі, а обсягом коштів, що вирвали з тіньового обігу та кількістю зруйнованих корупційних схем, які були закриті внаслідок діяльності правоохоронних органів. Наша корупція – це замінник ринку, якого ми фактично не маємо. Саме тому влада та бізнес у нас пов'язані. Близькість до влади означає всілякі преференції у бізнесі. Звідси й росте буйним цвітом корупція. І вона справді є всеосяжною. Але за таких умов кримінальні антикорупційні справи перетворюються на вибіркове переслідування конкурентів у бізнесі, політичних опонентів та дестабілізують ситуацію. Не можна беззаконня перемогти беззаконням!
- Однією з останніх "гучних" справ НАБУ є справа ексміністра агрополітики Миколи Сольського. Чи не вбачаєте ви ознаки політичного переслідування у цьому кримінальному провадженні?
- На мій погляд, так, вбачаються. Я вважаю, що справжньою причиною переслідування Сольського є бажання припинити його зусилля щодо створення в Україні ринку землі, а не покарати за злочинні дії. Така підміна й свідчить про політичні мотиви кримінального переслідування.
- Як можете прокоментувати те, що НАБУ за основу справи взяло події семирічної давнини, коли він ще не був міністром?
- На мою думку, коли для кримінального переслідування витягують на світ Божий старі події, це, як правило, означає бажання сфальсифікувати кримінальну справу. Не думаю, що ця історія є виключенням.
- Чи може і чи має право НАБУ заявляти дослівно "ексголову агрокомітету - чинного міністра ВИКРИТО на заволодінні державною землею" до рішення суду?
- Я вважаю, що такі дії НАБУ порушують презумпцію невинуватості, яка забороняє передчасний, до рішення суду, осуд.
- Нерідко фігуранти кримінальних проваджень, які розслідують детективи НАБУ, заявляють про намір відстоювати свої права в ЄСПЛ. Яка ситуація зі зверненнями до ЄСПЛ через дії антикорупційного бюро?
З 2019 року до ЄСПЛ подано декілька десятків заяв проти України, в яких стверджується про порушення презумпції невинуватості, права на свободу, права на приватне життя і при цьому підміну легітимної мети кримінального переслідування. Більшість з цих справ комуніковані і очікують на розгляд.
- Чим закінчилася справа ексдепутата Верховної Ради Георгія Логвінського, якого НАБУ підозрює в організації заволодіння компанією "Золотий Мандарин Ойл" ?
- Вона не закінчилася. Після ганебного для України Рішення Пленуму ЄСПЛ, в якому було відзначено незаконні дії НАБУ в цій справі, її призупинили. Але ж "органи не помиляються!". Як тільки імунітет (який йому надавався, оскільки його дружина Ганна Юдківська була суддею ЄСПЛ – ред.) Логвінського сплив, справу поновили, хоча обвинувачення в ній, як на мене, абсурдно.
Нагадаємо
Національне антикорупційне бюро України "відоме" своїм вмінням гучно оголосити про викриття чергової схеми та оголосити про підозру топчиновнику. Проте ці справи нерідко розвалюються у судах або ж навіть не доходять до туди.
Наочним прикладом є кримінальні провадження проти ексміністра інфраструктури Володимира Омеляна. Обидві справи розвалилися у судах.
Як зазначив сам Володимир Омелян в інтерв’ю УНН, кримінальні провадження НАБУ завдали йому суттєвих репутаційних та фінансових збитків. Адже його протягом багатьох років згадували у зведеннях НАБУ як міністра, проти якого відкрите кримінальне провадження, що понесло за собою, зокрема, проблеми з банківськими установами. Однак НАБУ не стало офіційно вибачатися перед ексміністром за незаконне кримінальне переслідування та псування ділової репутації. Це зробили лише окремі детективи у приватних розмовах.
Ще одним прикладом є кримінальні провадження проти колишнього нардепа Дмитра Крючкова, які антикорупціонери розслідують вже майже 10 років. Всі ці роки він живе з суттєвими обмеженнями, які вже негативно наклали відбиток на його спосіб життя та приватний бізнес.
Однією з нещодавніх "гучних" справ НАБУ є справа проти вже колишнього міністра агрополітики Миколи Сольського. У квітні йому оголосили підозру у заволодінні землями у Сумській області. Проте, як згодом з’ясувалося, таких земель ані у нього, ані у його родини чи афілійованих осіб немає. Проте є в учасників АТО, яким держава надала право на їхню приватизацію. Чим саме заволодів Сольський – у НАБУ відмовилися уточнювати. Понад те, детективи намагалися "злити" експертизу, яку самі ж і замовили і яка, вочевидь, мала свідчити про невинуватість Сольського.
Однак, публічні звинувачення зробили своє - поляки скористалися формальною підставою і вийшли з переговорів з Україною щодо розблокування кордонів, а Сольський залишив свою посаду міністра. Деякі експерти схиляють до думки, що такий хід Польщі був задуманим, і справа Сольського не випадково збіглася у часі з демаршем поляків. Окрім того, "гучна" заява про викриття схеми привласнення землі відбулася на фоні скандалу у самому НАБУ про ймовірний витік інформації з бюро.
