Рішення, ухвалені колишнім керівництвом Державної авіаційної служби України – ексголовою Олександром Більчуком та його заступником Ігорем Зелінським, повинні бути перевірені в межах кримінального провадження. Створення перешкод для використання військово-транспортних літаків Іл-76 армією, співпраця з підсанкційними російськими компаніями та використання документів підприємств, повʼязаних з російським ОПК, створили ризики для обороноздатності держави. Як розповів в ексклюзивному коментарі УНН юрист Дмитро Касьяненко, у цій ситуації може йтися не про управлінські помилки, а про можливе пособництво державі-агресору.
Раніше розслідування УНН виявили, що колишнє керівництво Державної авіаційної служби України, зокрема ексголова Олександр Більчук та його заступник Ігор Зелінський, ухвалили низку рішень очевидно в інтересах росії, які могли завдати значної шкоди обороноздатності України.
Під час вивчення ситуації стало очевидним, що ухвалення рішень не на користь державних інтересів було системним, а не якоюсь поодинокою технічною помилкою.
Більчук і Зелінський фактично заклали підходи, за яких регулярно використовувалися документи держави-агресора та російських підсанкційних компаній для ухвалення рішень українським авіарегулятором. Йдеться про рішення щодо льотної придатності, технічної відповідності та допуску до експлуатації повітряних суден.
Рішення на шкоду інтересів України
За даними УНН, саме Зелінський заблокував можливість використання військово-транспортних літаків Іл-76МД Міністерством оборони, що могли суттєво посилити логістику ЗСУ під час повномасштабної війни. Попри наявні ще з 1990-х років правові рішення, що дозволяли експлуатацію таких літаків без зміни їх статусу, Зелінський у 2023 році фактично зупинив їх використання, різко змінивши власну позицію.
Спочатку, у червні 2023 року, Зелінський офіційно визнав відсутність перешкод для експлуатації Іл-76МД в інтересах України, що відповідало позиції авіаринку та Міноборони. Однак уже через пів року, в грудні, він заявив про нібито відсутність у цих літаків цивільних сертифікатів, що унеможливлює їх реєстрацію та використання. Це рішення призвело до створення штучних перешкод для використання критично важливої авіатехніки, додаткових витрат на її утримання та втрати можливостей для виконання військових, гуманітарних і евакуаційних місій у розпал війни.
Історія з Іл-76МД – це лише частина великої історії. За роки роботи Зелінського разом із Більчуком ухвалювалися й інші резонансні рішення, які очевидно підігравали країні агресору.
Наприклад, на початку серпня 2025 року тодішній голова Державіаслужби Олександр Більчук передав супровід ремонтної документації вертольотів типу Ми-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd, що має прямі зв'язки з російським ОПК. Це рішення поставило під загрозу експлуатацію цього типу гелікоптерів усіма складовими сектору безпеки і оборони України
Згодом з'ясувалося, що AAL Group Ltd, зареєстрована в офшорній юрисдикції ОАЕ, має прямі зв'язки з російським ОПК. А як повідомив член комітету ВР з питань нацбезпеки Федір Веніславський, кінцевими бенефіціарами AAL Group Ltd є компанія "Вертольоти Росії" з державного концерну "Ростех".
Рішення Більчука було ухвалене попри те, що Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM ще в 2024 році визнало AAL Group Ltd непридатною для співпраці. Після публічного скандалу Уряд звільнив Більчука з посади голови регулятора.
Крім того, за рішеннями Більчука і його "правої руки" Зелінського понад 20 таких літаків Іл-76 були виключені з державного реєстру і перейшли під контроль росії. Колишнє керівництво Державіаслужби допустило також грубі порушення санкційного законодавства, продовживши співпрацю з підсанкційним російським ПАТ "Іл". Зокрема, за підписом Зелінського були видані сертифікати льотної придатності на підставі рішень цього російського розробника транспортних літаків Іл-76, попри наявність в Україні сертифікованої організації для такого супроводу. Це фактично поставило українських експлуатантів перед вибором між співпрацею з росією або зупинкою експлуатації літаків, а також могло забезпечити росії десятки мільйонів доларів додаткових доходів.
Кримінальна відповідальність замість нового призначення
У лютому цього року віцепрем'єр з питань відбудови Олексій Кулеба звільнив Ігоря Зелінського з посади замголови Державіаслужби. Як вже зазначалося, восени був звільнений й голова регулятора Олександр Більчук. Однак вже в грудні стало відомо, що Кулеба вніс кандидатуру Зелінського на розгляд Кабінету міністрів України для призначення його головою Державної авіаційної служби. Що змусило віцепремʼєра змінити свою позицію поки не відомо. Проте, на думку Юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність втручання правоохоронних органів у ситуацію.
"Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або "технічні обґрунтування". Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф", - пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх посадовців Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови, що рішення приймалось всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці "не перевірили" санкційні обмеження та процедури.
Розслідування таких фактів — компетенція СБУ (у частині нацбезпеки) та ДБР/НАБУ - залежно від суб’єкта і наслідків. Ключове тут — не риторика, а документи: хто підписав, на підставі чого, чи був підсанкційний ланцюг і який юридичний ефект це створило. Саме це визначає відповідальність
Історія із Зелінським і Більчуком – це не лише питання минулого, а прямий виклик сьогодення. Адже частина ухвалених ними рішень досі створює проблеми та фактично знищує українську авіацію. Саме тому публічний і правовий аналіз цих рішень є принципово важливим.
У підсумку йдеться не просто про кадрову відповідальність окремих посадовців, а про необхідність знищення практики, за якої український регулятор в умовах повномасштабної війни фактично визнає технічну та юридичну суб’єктність держави-агресора. Рішення регулятора під керівництвом Зелінського та Більчука суперечать інтересам нацбезпеки, санкційній політиці України, та підривають довіру до авіарегулятора в цілому. І очевидно існує велика ймовірність того, що після повернення в Державіаслужбу Зелінський продовжить цю практику.