Вірусні саджанці made in Europe: чому українські фермери втрачають урожай і гроші

В Україні під загрозою опинилося виробництво якісних саджанців суниці, малини та інших ягід, що може спричинити дефіцит посадкового матеріалу, здорожчання продукції та залежність від імпорту. Причина − ініціатива з вилучення земель у наукових установ НААН, які десятиліттями забезпечують фермерів сертифікованими, адаптованими до українських умов саджанцями, пише УНН.

Деталі

Чи замислювались ви, який шлях проходить ягода, перш ніж опинитися у вашому кошику в супермаркеті чи на ринку? З чого все починається − з насіння, з поля, з праці фермера? Насправді − ще раніше. Ідея висадити нову плантацію починається з вибору посадкового матеріалу. Саме він визначає, якими будуть ягода − солодка чи кисла, стійка до хвороб чи заражена вірусами, з посадкового матеріалу вітчизняного походження чи ввезеного з-за кордону. Але вже незабаром фермери, а за ними і ми − споживачі, можемо залишитися без такого вибору, адже під загрозою припинення діяльності опинилися українські науково-дослідні установи Національної академії аграрних наук України, які спеціалізуються на підготовці сертифікованих вітчизняних посадкових матеріалів, які вирощуються з дотриманням усіх технологічних норм, проходять лабораторний контроль і відповідають кліматичним умовам України.

Ризик втрати цих можливостей зумовлений тим, що Фонд державного майна України системно посягає на землі сільськогосподарського призначення, які знаходяться в користуванні установ і відомств НААН. Для науковців це означає ліквідацію польових полігонів, на яких роками проводяться селекційні дослідження, вирощуються елітні сорти ягідних культур, тестується стійкість рослин до захворювань та кліматичних умов. Втрата цих земель фактично зупиняє відповідну діяльність та приводить Україну до залежності від дорогого й часто неякісного імпорту. Проте європейський посадковий матеріал не лише дорожчий, а й нерідко менш стійкий до українських умов.

Ціни на саджанці малини в Україні та ЄС залежать від сорту, якості та обсягу закупівлі. Наприклад орієнтовна цінова політика на саджанець малини українського виробництва в системі НААН складає близько 60 грн, а в ЄС ціни стартують від 5 євро (238,83 грн за курсом НБУ), в середньому 10-11 євро (477,65–525,42 грн за курсом НБУ). Тобто імпортні саджанці можуть бути в 8-9 разів дорожчими порівняно з вітчизняними. Крім того, до ціни варто буде додати логістику, митні збори та адаптацію рослин до місцевих умов вирощування та інші витрати, що суттєво впливає на собівартість продукції та економічну ефективність вирощування.

Ще одним важливим аргументом на користь вітчизняного виробництва саджанців є контроль якості та фітосанітарна безпека. Наприклад дослідження, проведені науковцями Інституту садівництва НААН, показали, що вірус кущистої карликовості малини, який часто трапляється у імпортному посадковому матеріалі, значно знижує посухостійкість рослин. У результаті експериментів, описаних у журналі "Садівництво" (2024), встановлено: інфіковані рослини сорту "Джоан Джей" втрачали на 35,6% більше води, ніж здорові, а рівень водного дефіциту зростав на 81%. Це означає, що заражені саджанці не тільки дають гірший урожай, а й значно вразливіші до посухи − критичного чинника за умов змін клімату.

Таким чином, використання імпортних саджанців, які часто бувають несертифіковані,  − це не просто ризик наявності вірусів,  а й реальна загроза для врожаю, якості ягід і стабільності всього аграрного сектору. Натомість українські науково-дослідні установи НААН забезпечують повний цикл вирощування: від створення нових сортів до лабораторної перевірки та пристосування рослин до наших кліматичних умов. У випадку з імпортом такого контролю часто немає. Будуть збережені ці наукові й виробничі потужності, чи знищаться − залежить від рішень сьогодення.

Нагадаємо

Раніше експерти попереджали, що вилучення земель у НААН може призвести до повного занепаду прикладної аграрної науки. Під загрозою опиняються не лише дослідні господарства, а й унікальні наукові бази, селекційні колекції, польові полігони та лабораторії, де роками виводили нові сорти сільськогосподарських культур, зокрема ягід.

Втрата цих потужностей означатиме залежність України від дорогого імпорту та втрату здатності самостійно забезпечувати себе якісним посадковим матеріалом. Це напряму впливає на продовольчу безпеку країни, розвиток ягідництва і конкурентоспроможність вітчизняного агросектору.