Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) днями відзначило своє 10-річчя. Подія мала назву "Від запиту до результату", і як зазначили в бюро, повністю була профінансована посольством США в Україні. Однак, на відміну від міжнародних донорів, більшість українців висловили недовіру антикорупціонерам, про що також днями повідомила соціологічна група "Рейтинг", повідомляє УНН.
Як зазначено у пості НАБУ з нагоди святкування 10-річчя, антикорупціонери "пройшли довгий і складний шлях" від запиту до справедливості. За словами директора бюро Семена Кривоноса, НАБУ продемонструвало свою ефективність у цифрах - за цей час до відповідальності притягнуто 1500 осіб (150 на рік). Щоправда, окрім цифр результативність боротьби з корупцією в країні залишається малопомітною. Про це зокрема коментатори зауважили і під постом НАБУ, однак, у бюро вирішили не дискутувати на цю тему і просто видалити небажані для них відгуки.
Під постом НАБУ є всього 40 коментарів і ще близько 80% були видалені.
Критика НАБУ з роками тільки зростає, недовіра поглиблюється. Крайні соцопитування соціологічної групи "Рейтинг" підтверджують, що більшість українців (майже 60% опитаних) не довіряють діям Національного антикорупційного бюро.
Нагадаємо, НАБУ було створене в 2014 році як частина системи антикорупційних органів для боротьби з корупцією серед високопосадовців, у контексті виконання зобов'язань України перед ЄС та Міжнародним валютним фондом. Проте досі корупція в Україні залишається однією з головних проблем. Ключовими факторами, які підривають довіру українців до НАБУ залишаються:
- Низька результативність (кількість обвинувальних вироків критично низька порівняно з кількістю розслідуваних справ). На думку експертів, НАБУ "захлинулося" у своїх справах, бо розслідує непріоритетні, а подекуди піарно-політичні справи, чим паралізує свою роботу.
- Політичний тиск: НАБУ часто опиняється під політичним тиском, що ускладнює незалежну роботу. З останніх випадків: конфлікт Семена Кривоноса і Гізо Углави, який звинуватив НАБУ у втраті незалежності і політичних ігрищах.
- Фінансові витрати: робота НАБУ потребує значних фінансових ресурсів з державного бюджету. Критики ставлять питання про співвідношення витрат на НАБУ і його реальної ефективності у зменшенні корупції.
- Виправдовувальні вироки: гучні звинувачення НАБУ та САП нерідко завершуються виправдовувальними вироками. Це означає, що антикорупціонери незаконно притягують людей до кримінальної відповідальності. Так, зокрема, було з екс-міністром інфраструктури Володимиром Омеляном, якого детективи публічно звинуватили у злочинах, але не змогли довести його вину у суді.
- Маніпулятивні розслідування: детективи НАБУ та прокурори САП порушують принципи незалежного та обʼєктивного розслідування, особливо це стосується судових експертиз, які вони замовляють для підтвердження своїх обвинувальних гіпотез. Зокрема детективи НАБУ не гребують замовляти такі експертизи у дружніх приватних структурах, як, наприклад, ТОВ "ЕС ЕНД ДІ". Або намагатися анулювати експертизи, якщо їх результати не відповідають їх очікуванням. Так, зокрема, було у справі ексміністра аграрної політики Миколи Сольського, де детективи хотіли приховати результати судової експертизи, яку самі ж і замовили.
Тож, з одного боку, результати роботи органу поки не відповідають сподіванням багатьох громадян, оскільки рівень корупції в Україні залишається високим, а кількість обвинувальних вироків є низькою. З іншого боку, сам факт існування незалежного антикорупційного органу є важливим для міжнародної підтримки України та її інтеграції в ЄС.
Зважаючи на результати за 10 років, ефективність НАБУ залишається дискусійною та система, вочевидь, потребує реформи, яка підвищить результативність боротьби з корупцією і при цьому знизить політичну та піар-складову роботи органу.
Не менш важливим є персональна відповідальність детективів НАБУ та прокурорів САП за незаконне притягнення людей до відповідальності. Адже у справі виправданого екс-міністра Володимира Омеляна жоден детектив чи прокурор так і не поніс відповідальність.