Національне антикорупційне бюро України "відоме" своїм вмінням гучно оголосити про викриття чергової схеми та оголосити про підозру топчиновнику. Проте ці справи нерідко розвалюються у судах або ж навіть не доходять до туди.
Наочним прикладом є кримінальні провадження проти ексміністра інфраструктури Володимира Омеляна. Одне провадження детективи відкрили через можливе незаконне збагачення і декларування недостовірної інформації, а інше - за зменшення портових зборів у 2017 році.
Проте обидві справи розвалилися у судах. Першу Вищий антикорупційний суд закрив у зв’язку з закінченням строків давності, а по другій – ексміністра виправдали.
Однак НАБУ не стало офіційно вибачатися перед ексміністром за незаконне кримінальне переслідування та псування ділової репутації. Це зробили лише самі детективи у приватних розмовах, розповів Володимир Омелян в ексклюзивному інтерв’ю УНН.
- Обидві справи НАБУ проти вас провалилися. Чи вибачилося перед вами НАБУ або, можливо, виплатило компенсацію за репутаційні збитки?
- Не зважаючи на певне упереджене ставлення до мене з боку НАБУ, я для себе схвалив рішення не подавати в суд на компенсацію. Особливо після того, як вони програли повністю всі інстанції спільно з САП про моїй другій справі, яка стосувалася портових тарифів і зборів. І я керувався тут єдиною логікою – щоб ще більше не нашкодити НАБУ. Бо, скажімо так, попри явні проблеми з керівництвом і окремих непорядних співробітників, більшість детективів, яких я знаю - це високопрофесійні і вмотивовані люди, які щиро намагаються виконати мандат свого бюро. І я розумію, що такий судовий позов завдасть ще одного удару по репутації НАБУ. Хоча безумовно я мав би право на це, бо саме мене протягом багатьох років згадували у зведеннях НАБУ як міністра, проти якого відкрите кримінальне провадження. Дійсно було завдано суттєвих репутаційних збитків для мене. Це не просто публікації в медіа, це проблеми з банківськими установами, ділова репутація і безумовно фінансові витрати з мого боку. Бо скажу вам відверто вартість адвокатських послуг була для мене дуже відчутною.Однак, у мене була розмова з детективами НАБУ, які брали участь у моїй першій і другій справі. Вони особисто принесли вибачення, на рівні детективів. Я сподіваюсь НАБУ так само не мають жодних претензій до мене, і розуміють, що перша і друга справа були програшними з самого початку. На превеликий жаль тут мав місце політичний вплив і керівництво НАБУ не змогло захистити своїх співробітників від цього впливу і виконання незаконних вказівок.
- Через "піарні" справи, які потім розвалюються в судах, НАБУ вже почали порівнювати з нквд. Знищують репутацію, забирають кар’єру і таким чином майбутнє людини, яка потім виявляється невинною.
- Під час мого спілкування і формального, і не формального із САП, вони наголошують на тому, що відкриття кримінального провадження немає якогось значення для людини, яка перебуває під підозрою. Що лише суд може встановити правильність або ні цього розслідування. З одного боку воно так, але насправді будь-яке повідомлення про розслідування щодо тієї чи іншої особи з боку НАБУ, чи САП, структур, які донедавна мали високий авторитет серед українського суспільства, має грандіозні репутаційні втрати для людини, проти якої таке розслідування здійснюється. Тому це не просто – відкрили і закрили провадження, це дуже серйозна річ. Я б хотів, щоб у детективів і прокурорів була теж персональна відповідальність за свої дії. Тобто, якщо вони відкривають якесь провадження, не доводять його до суду, але вручають підозру чи в суді провалюються – то вони мають бути звільнені з роботи.
Окрім того, дійсно на початку роботи НАБУ було багато неприємних публічних інцидентів, коли окремі матеріали справи висвітлювалися публічно, що заборонено. На жаль, те саме ми мали нещодавно – коли побачили, що є політичне втручання в роботу НАБУ, і за політичною доцільністю окремі справи розслідуються, інші ні. Але головна трагедія в тому, що за 10 років існування НАБУ, САП і трохи менше ВАКС, ми так і не маємо жодних серйозних розслідувань про знищення ключових корупційних схем, ми не маємо притягнутих до відповідальності чиновників категорії А. Хто б що не розповідав, але судді районного рівня чи якісь директори департаментів – це не показник роботи. Пройшло 10 років – це дуже багато. Якби ми так воювали чи так реформували як працює НАБУ – то ми б уже були на рівні відсталої африканської країни.
- Однією з нещодавніх "гучних" справ НАБУ є справа проти вже колишнього міністра агрополітики Миколи Сольського. До неї у суспільства виникло багато запитань, адже в основу справи НАБУ взяло події семирічної давнини, ще задовго до того, як він став міністром, а відкриття провадження збігло у часі з демаршем поляків. Як ви вважаєте, чи могла такі дії НАБУ бути умисними?
- У випадку справи Сольського я не є глибоко в матеріалі, але для мене, як колишнього міністра, було дуже дивно, що береться справа ще тих часів, коли він не очолював Міністерство агрополітики, і по ньому вручається підозра. Чи НАБУ може бути залучене до якоїсь зовнішньополітичної діяльності – ну, скажімо, в мене особисто були такі підозри, коли розглядалася друга моя справа щодо зниження портових тарифів і зборів. Ми тоді пояснювали ВАКС і Верховному суду, що насправді українські порти вони є експортоорієнтованими. Наша логіка цих дій з знижування портових тарифів і зборів полягала в тому, щоб збільшити конкурентну можливість українських портів у сфері імпорту і транзиту.
На превеликий жаль так співпало, або можливо так склалося, що у випадку наших дій ми серйозно почали конкурувати з російськими портами. І власне дії НАБУ, те, що вони намагалися зробити, інкримінуючи мені незаконність моїх рішень, були спрямовані на посилення конкурентоздатності саме російських портів.
У випадку Сольського мені здається, що політично це рішення вручити йому підозру, вибити його і його ключового заступника, який займався переговорами з поляками, це не мудре рішення. Але тут ідеться виключно про кримінальну складову і для мене теж велике питання, чому немає жодних претензій до роботи його як міністра, а притягується стара справа.
- У Раді анонсували, що найближчим часом антикорупційний комітет заслухає звіт про роботу НАБУ через "піарні" справи. На вашу думку, чи є доцільним таке рішення?
- Я не думаю, що у народних депутатів є достатній рівень компетентності для того, щоб оцінювати роботу НАБУ від моменту його створення. Це має бути в руках незалежного аудиту, який проведе розгорнутий аналіз: що відбувалося, як відбувалося, на підставі чого схвалювалися ті чи інші рішення. Я б хотів бачити саме такий документ, щоб йому не закидували політичну ангажованість. Нардепи – у деяких з них, а може у багатьох – може бути природний конфлікт інтересів, бо вони є підозрюваними з боку НАБУ щодо корупції чи зловживань владаю, чи інших речей, тому я не вірю, що ми можемо отримати об’єктивну оцінку саме в стінах парламенту. Це має бути покладено на незалежний орган, репутації якого ми можемо довіряти.
Я дуже сподіваюся, що всі зроблять належні висновки, що НАБУ і антикорупційна структура після очищення вистоїть, але для нас як для держави і платників податків стоїть ключове питання функціонування в подальшому цих правоохоронних органів, які ми наплодили. Це вижирає величезний державний ресурс, це відриває від економіки масу людей. Тому, я вважаю, що це дорога в нікуди, краще це робити під час війни, не чекаючи – зайнятися реформою всього правоохоронного блоку. Бо такий як він існує – він не має права на подальшу роботу.
Додамо
НАБУ і САП у квітні оголосили підозру Миколі Сольському за події семирічної давнини, коли він ані міністром, ані депутатом ВР ще не був. Справа антикорупціонерів стосується спору за земельні ділянки у Сумській області, які, за версією слідства, начебто належали Національній аграрній академії, проте були приватизовані учасниками АТО, правову допомогу яким начебто надавав Сольський. Для того, аби звинувачення антикорупціонерів підтвердилися, їм для початку треба довести, що ця земля дійсно належала НААН - але наразі таких даних і офіційних документів немає.
Справа, як-то кажуть, "шита білими нитками", детективи НАБУ та прокурори САП не можуть надати доказів своєї версії. Понад те, стало відомо, що слідство намагалося "злити" експертизу, яка, вочевидь, свідчила про невинуватість Сольського. Однак, публічні звинувачення зробили своє - поляки скористалися формальною підставою і вийшли з переговорів з Україною щодо розблокування кордонів, а Сольський залишив свій пост міністра. Деякі експерти схиляють до думки, що такий хід Польщі був задуманим і справа Сольського не випадково збігла у часі з демаршем поляків, які тим часом стрімко нарощують свій експорт у білорусь.