Прем'єр-міністр Сергій Корецький пояснив необхідність перегляду правил бронювання військовозобов'язаних боротьбою зі зловживаннями та потребою посилити мобілізацію. Він переконує, що ОПК та енергетиці це рішення не загрожує. Водночас запропоноване урядом скорочення лімітів бронювання може створити додаткові проблеми для стратегічних галузей, які забезпечують функціонування економіки під час війни. Представники бізнесу попереджають, що непродумані обмеження загрожують відтоком кваліфікованих кадрів, скороченням виробництва та зривом виконання державних замовлень, пише УНН.
Боротьба зі зловживаннями чи загроза для підприємств: що заявив прем'єр
Прем'єр-міністр Сергій Корецький в інтерв'ю BBC Україна заявив, що урядова ініціатива щодо перегляду правил бронювання військовозобов'язаних працівників, викликана зростанням кількості заброньованих громадян та потребою Збройних сил України в особовому складі.
Попри те, що Корецький говорить про системний діалог із підприємцями і мало не щотижневі зустрічі, глава уряду визнав, що широких консультацій із бізнесом перед підготовкою відповідних змін не проводили. Свою позицію він пояснив 25-річним досвідом роботи у бізнес-середовищі та переконанням, що добре розуміє потреби компаній.
Зважаючи на те, що я точно по одній землі ходжу з бізнесом, відчуваю його не гірше, ніж він сам, то великих дискусій і консультацій (щодо зміни правил бронювання – ред.) ні, не було. Певні були, але широкі формати, круглі столи ми не збирали
Це наводить на думку, що або обговорення велись "зі своїми", або ж його взагалі не було.
Водночас саме відсутність повноцінного діалогу з бізнесом, на який поширюватимуться нові обмеження, ставить під сумнів обґрунтованість запропонованого підходу. Адже рішення, яке безпосередньо впливає на кадрову спроможність підприємств, потребує не лише політичної волі, а й обʼєктивної оцінки його наслідків галузей економіки.
Прем'єр наголосив, що уряд прагне насамперед запобігти зловживанням, коли компанії використовують статус критично важливих для бронювання працівників без відповідного внеску в обороноздатність держави.
Переживати є тим, хто створив компанію, яка виробляє умовно два дрони на рік, але забронювала у себе як працівників сотні людей
Такий підхід викликає закономірне питання: якщо проблема полягає у зловживаннях окремих підприємств, чому її пропонують вирішувати через загальне скорочення лімітів бронювання, яке може зачепити й добросовісних виробників, замість того аби проводити адресні перевірки у випадках, коли є обґрунтовані підозри?
Замість контролю конкретних підприємств, які використовують бронювання не за призначенням, урядова ініціатива передбачала обмеження для цілих секторів економіки. Передбачалося скорочення лімітів для підприємств оборонно-промислового комплексу та енергетики зі 100% до 85%, а для комунальної сфери – із 75% до 60%. А перегляд правил надання критичності ставить під удар підприємства супутніх з ОПК секторів, які мають стратегічне значення.
Втрата інженерів та технологічне відставання
Сучасне виробництво озброєння залежить не лише від наявності фінансування та обладнання, а й від вузькоспеціалізованих фахівців, яких неможливо швидко замінити. Про це заявиляють як представники бізнесу, так і розуміє Міністерство оборони, яке категорично проти скорочення лімітів бронювання.
Засновник Petcube та оборонно-технологічної компанії The Fourth Law Ярослав Ажнюк звернув увагу на те, що українські виробники вже працюють в умовах гострого кадрового дефіциту, а попит військових на їхню продукцію часто перевищує виробничі можливості.
Нам катастрофічно не вистачає людей. Запит на нашу продукцію є значно більшим, ніж ми можемо забезпечити. І це при тому, що компанія кожні пів року зростає в кілька разів
За словами підприємця, сама поява ініціативи щодо скорочення бронювання вже негативно позначилася на кадровій ситуації. Потенційні працівники відмовляються від працевлаштування, а ті, хто вже працює, шукають гарантії збереження відстрочки.
85% бронювання – це не мінус 15%. Це мінус 100% горизонту планування. Невизначеність діє не на меншість, а на всіх одночасно
Він також застеріг, що виведення частини працівників з-під бронювання не обов'язково забезпечить очікуване поповнення війська. Натомість висококваліфіковані інженери можуть переходити до інших компаній, де зможуть отримати бронювання.
Держава не отримує солдата, а фронт втрачає зброю. Це не прогноз: це вже видно на співбесідах, ще до ухвалення рішення
Ще один, але чи не найважливіший ризик – уповільнення розробки нових технологій. Українські оборонні компанії змушені постійно вдосконалювати продукцію, реагуючи на зміну тактики противника та розвиток його озброєння.
Втрата навіть кількох ключових спеціалістів може зупинити цілий напрям розробок, оскільки підготовка інженерів машинного навчання, комп'ютерного зору, вбудованих систем та інших спеціалістів потребує місяців, а інколи й років.
Ротація військовослужбовців, про яку говорить Премʼєр, важлива і держава повинна регулювати бронювання, проте рішення мають враховувати реальні потреби фронту.
Але зброя не з'являється сама по собі. Її має хтось розробляти, а потім виробляти. І якщо забрати цих людей, то фронт отримає менше зброї, і в гіршій якості
Запропоновані зміни можуть створити парадоксальну ситуацію: намагаючись посилити обороноздатність шляхом розширення мобілізаційного ресурсу, держава ризикує послабити власні можливості з виробництва озброєння.
За межами оборонки: які стратегічні галузі залишаються поза увагою уряду
У своїй заяві прем'єр-міністр визначив два головні критерії критичності підприємств – обороноздатність та життєзабезпечення держави.
Тепер про критичність. Критичність – це два основних пункти: обороноздатність і життєзабезпечення держави
Однак таке формулювання залишає відкритим питання щодо майбутнього підприємств, які не виробляють зброю безпосередньо і не належать до енергетичного чи комунального секторів, проте які виконують інші держзамовлення, повʼязані із забезпеченням армії, забезпечують роботу стратегічних галузей, податкові надходження та економічну стійкість держави.
Обороноздатність не обмежується виробництвом дронів, ракет чи бронетехніки. Для роботи оборонної промисловості потрібні металургія, машинобудування, хімічна промисловість, транспорт, логістика, зв'язок, ремонтні підприємства та постачальники комплектуючих.
Наприклад, виробник озброєння може мати статус критично важливого підприємства, але водночас залежати від десятків підрядників, які виготовляють електроніку, металеві конструкції, спеціалізоване обладнання або забезпечують перевезення. Чи наприклад, підприємство може спеціалізуватися на ремонті військової техніки.
Наприклад цивільна авіація навіть після закриття українського повітряного простору продовжує працювати, зокрема за кордоном, чим зберігає зайнятість українських фахівців та надходження валюти до бюджету. Ремонтні підприємства галузі переорієнтувалися на ремонт суден військової авіації.
За даними, які раніше наводили представники авіагалузі, у 2022–2025 роках авіапідприємства сплатили до українського бюджету майже 27 млрд грн податків і зборів. Це відбувається попри релокацію, обмеження польотів, високі витрати на утримання повітряних суден та додаткові регуляторні проблеми.
Авіаційна галузь залежить від дефіцитних спеціалістів – пілотів, авіаційних інженерів, техніків, фахівців із технічного обслуговування та забезпечення безпеки польотів. Їхня підготовка потребує значних коштів і часу, а втрата кадрового потенціалу може ускладнити відновлення цивільного авіасполучення після відкриття українського неба.
Після зміни правил, компанії можуть припинити свою діяльність.
Не менш важливими є транспортно-логістичні компанії, підприємства аграрного сектору, добувної промисловості та виробники промислової продукції, які також забезпечують експорт і валютні надходження.
Тому питання полягає не лише в тому, які підприємства уряд визнає критично важливими, а й у тому, чи враховуватиме він їхню роль у загальній економічній системі. Адже на практиці навіть підприємство, яке безпосередньо не виконує оборонних контрактів, може бути незамінною ланкою у виробництві озброєння або забезпечувати значні податкові надходження, з яких фінансується армія.
Дискусія навколо бронювання не повинна зводитися до протиставлення потреб армії та інтересів бізнесу. Без належного мобілізаційного ресурсу неможливо забезпечити оборону держави, однак без працюючої економіки, оборонної промисловості, енергетики, транспорту та інших стратегічних галузей неможливо тривалий час фінансувати й забезпечувати військо.
У нинішньому вигляді урядова ініціатива виглядає надто ризикованою. Премʼєр обіцяє допрацювати її протягом тижня і для цього уряд планує провести додаткові консультації з бізнесом. Та чи почують посадовці голос підприємців поки не зрозуміло.