Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура у листі на Прем’єр-міністра Юлію Свириденко виклали свої пропозиції з "підвищення інституційної спроможності" НАБУ та САП. УНН проаналізував цей лист.
Лист був спрямований на ім’я Свириденко 20 листопада 2025 року нібито як результат наради керівників цих органів, представників уряду з послами ЄС щодо виконання заходів з реалізації Дорожньої карти з питань верховенства права.
Керівники НАБУ і САП Семен Кривонос та Олександр Клименко виклали у листі пропозиції, що, на їхню думку, підвищать ефективність роботи антикорупційних органів. Ідеться про усунення процесуальних перешкод для ефективної діяльності; підвищення інституційної спроможності, створення незалежної експертної установи та запобігання витокам інформації.
Окреслені напрямки на перший погляд можуть видатися цілком логічними, однак, прискіпливіший аналіз кожного із запропонованих кроків породжує запитання.
Наприклад, створення незалежної експертної установи для проведення експертиз у кримінальних провадженнях, які розслідує НАБУ. Тобто пропонується створення чергової за рахунком установи судових експертів, які працюватимуть виключно на НАБУ. Питання фінансування такої установи НАБУ, схоже, мало турбує.
Також НАБУ і САП невдоволені чинним порядком продовження строків досудового розслідування.
"Чинна редакція Кримінального процесуального кодексу України у частині обчислення, продовження та закінчення строків досудового розслідування істотно ускладнює ефективне виконання завдань кримінального провадження", - йдеться у листі.
Кривонос та Клименко пропонують передати право на продовження строків розслідування прокуророві – таким чином прибравши "перешкоду" у вигляді слідчого судді. Також вони наголошують на недоцільності судового контролю за продовженням строків досудового розслідування. Тобто, НАБУ і САП прагнуть повної самостійності у визначенні розумних строків розслідування. Це може породити ще більше затягування процесу розслідування, коли підозрювані, у гірших випадках, роками перебуватимуть у СІЗО без доведеної вини. А це може породити хвилю скарг до ЄСПЛ з боку таких "заручників" антикорупційних органів. І, як свідчить практика, Європейський суд з прав людини охоче задовольняє скарги на умови утримання та надмірний час перебування в українських слідчих ізоляторах, призначаючи компенсації, які мають виплачуватися з українського бюджету.
Не влаштовують НАБУ і САП і строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. За загальним правилом, встановленим у статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені цією статтею строки (від 2 до 15 років залежно від тяжкості кримінального правопорушення). Ця норма цілком відповідає загальноєвропейській практиці, де для деяких корупційних злочинів строк давності не перевищує 5 років.
Серед інших "новацій", запропонованих керівництвом антикорупційних органів, є пропозиція суттєвого обмеження публікації у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал та рішень у межах проваджень, які вони розслідують. Деталі, як саме має це обмежуватися, у листі не наводяться, вказується лише, що деякі рішення мають оприлюднюватися у певні строки, а деякі повинні мати обмежений доступ.
Невдоволені Кривонос та Клименко і недостатньою широтою своїх повноважень. Наприклад, вони вбачають недостатніми процесуальні повноваження керівника САП у провадженнях щодо нардепів. Пропонується фактично усунути Генерального прокурора від процесу запуску розслідування щодо нардепів, наділивши керівника САП правом вносити до ЄРДР відповідні відомості. На думку представників антикорупційних органів, саме відсутність у головного антикорупційного прокурора таких можливостей затягує досудові розслідування щодо членів парламенту.
У НАБУ, своєю чергою, прагнуть незалежного врегулювання підслідності і розширення кола посадовців, які підпадають під їхню підслідність. А як же топ-корупція – саме з нею Національне бюро та САП покликані боротися? Цей пункт також породжує зауваження в розрізі не надто високої ефективності роботи антикорупційних органів, яка була підтверджена проведеним у 2025 році аудитом, дані в якому прямо свідчать про те, що справи хоч і відкриваються, але часто застрягають на стадії досудового розслідування, де перебувають роками. Також у звіті вказувалось, що кількість підозрюваних в секторі оборони зменшилася з 25 (9,7% підозрюваних) у 2023 році до 7 (3% підозрюваних) у 2024 році. Кількість обвинувачених в секторі оборони зменшилася з 19 (8% обвинувачених) у 2023 році до 15 (6% обвинувачених) у 2024 році. Чи не дивна статистика для країни у стані війни? Такі показники наштовхують на думку, що НАБУ слід не розширювати коло тих, хто підпадає під підслідність, а переглянути пріоритети. Окрім того, попрацювати над власною ефективністю, адже неодноразово вказувалось, що саме співробітники антикорорганів пропускають та порушують строки досудових розслідувань.
Ще один цікавий момент – Бюро та Антикорупційна прокуратура дуже переймаються фінансовим забезпеченням суддів Вищого антикорупційного суду. Вони пропонують скасувати обмеження розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді Вищого антикорупційного суду. На сьогодні такий "фіксований" прожитковий мінімум становить 2102 гривні, саме від нього обчислюється заробітна плата суддів. За даними 2025 року, вона перевищувала 155 тисяч гривень на місяць.
Прослідковується очевидне прагнення зменшити контроль за своєю діяльністю, що може призвести до дисбалансу між слідством, прокуратурою та судом. А ще суттєво зменшити прозорість роботи "антикорупційної тріади", яка вже і без того стала ледь не закритим клубом обраних. Звісно, можна сперечатися і наполягати на необхідності ефективного забезпечення незалежності цих органів. Але – чи варта неефективна і розбалансована незалежність створення ризиків порушення прав людини? І ще одне, про що очевидно забули у НАБУ і САП, - чинний Кримінальний процесуальний кодекс ухвалений на вимогу Ради Європи та міжнародних партнерів. А отже - норми, закладені у ньому, можливо, і не ідеально, але відповідають загальноєвропейським.