Боротьба з корупцією обходиться Україні дорожче, ніж сама корупція? Цифри і кейси зі звіту НАБУ

Фінансування антикорупційного блоку — НАБУ, НАЗК, САП і ВАКС — обходиться Україні майже у 4 млрд грн на рік, і ці видатки стабільно зростають. Натомість реальний економічний ефект у 2024 році становив менш як 1 млрд грн. Про це свідчать офіційні дані НАБУ, передає УНН.

Деталі

За звітом НАБУ, за 2024 рік внаслідок діяльності Бюро вдалося повернути до бюджету близько 960 млн грн (звіт НАБУ). Водночас сукупні витрати на утримання НАБУ, САП, НАЗК і ВАКС за цей же період склали близько 4 млрд грн. Тобто витрати вчетверо перевищують економічний результат.

До розрахунків НАБУ також включає арештовані активи, однак арешт — це лише проміжна стадія процесу, а не реальне повернення коштів державі. Тому об’єктивною оцінкою є лише фактичне надходження коштів, втрачених через корупцію, до бюджету.

Контроверсійні кейси

Журналістські розслідування показують, що значна частина вироків стосується дрібних правопорушень, а не топкорупції. Один із прикладів — справа проти члена ВККС за незаконне нарахування надбавок до зарплати. Експерти звертають увагу на потенційний конфлікт інтересів, оскільки НАБУ та САП мають інституційний вплив на формування ВККС, що ставить під сумнів неупередженість слідства. Аналогічна ситуація раніше спостерігалася із Вищою радою правосуддя.

Питання до майна детективів

За даними НАЗК, окремі детективи НАБУ за останні роки задекларували мільйони гривень готівкою, елітне нерухоме майно і автомобілі. В розслідуваннях також згадуються факти використання криптогаманців для приховування доходів.

Йдеться зокрема про старшого детектива НАБУ Олександра Риковцева, детектива Станіслава Бравермана та Олександра Мойсеєва. Однак НАЗК офіційно не перевіряло декларації детективів і керівництва НАБУ. Відсутність будь-якої реакції на скандали викликає питання щодо прозорості самої системи антикорупційного контролю.

Контекст

НАБУ, САП і ВАКС були створені у 2015 році за активної участі США та міжнародних донорів для боротьби з топкорупцією. Однак за останні роки їхня ефективність суттєво знизилася: гучні справи роками не доходять до суду або завершуються умовними вироками. Один із яскравих прикладів — справа бізнесмена Едуарда Самоткала, оголошеного у розшук ще у 2017 році. Вона досі залишається без фіналу, що породжує питання, зокрема через зв’язки Самоткала з родиною директора НАБУ Семена Кривоноса. Або справа екс-міністра Володимира Омеляна, якого НАБУ звинуватило у збитках держави, а ВАКС виправдав.

За оцінкою експертів, саме Вищий антикорупційний суд (ВАКС) залишається найбільш вразливою ланкою антикорупційного блоку. Фахівці звертають увагу на те, що судді ВАКС часто змушені розглядати справи, навколо яких ще до початку судового розгляду формується потужний інформаційний тиск. Активісти, а також самі представники НАБУ та САП публічно коментують провадження, припускаючи винуватість фігурантів, що потенційно порушує принцип презумпції невинуватості.

На думку правників, саме цим можна пояснити значну кількість виправдувальних вироків ВАКС. У подібних випадках, за словами експертів, обсяг процесуальних порушень і недопустимих доказів настільки суттєвий, що суд фактично не має підстав для винесення обвинувальних рішень. При тому, що у ВАКС наразі спостерігається кадрова криза: перша інстанція має третину вакантних посад суддів, а апеляція - майже половину.

Втручання в незалежність суддів ВАКС: приклад судді Ткаченка

Останнім часом почастішали випадки публічного тиску на суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС) з боку громадських організацій, наближених до антикорупційного блоку. Особливо це стало помітно у випадках, коли рішення суду не збігаються з очікуваннями НАБУ, САП або окремих активістів. Прикладом може слугувати ситуація навколо судді ВАКС Олега Ткаченка.

У публічному просторі на його адресу пролунала критика через рішення, які, на думку опонентів, є "сумнівними". Йдеться, зокрема, про: часткове скасування підозри народному депутату Олександру Одарченку, якого згодом ВАКС заочно засудив до 8 років ув’язнення; відмову застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо екснардепа Максима Микитася; зміну рішення щодо строків слідства у справі Ігоря Коломойського; звільнення з-під варти Ярослава Лугового у тій самій справі.

Крім рішень у конкретних справах, окремі активісти публічно закидали судді Ткаченку нібито недотримання стандартів суддівської етики через його особисті висловлювання поза межами судового засідання.

У лютому 2025 року друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя (та сама, вплив на яку має антикорупційний блок) застосувала до судді Ткаченка стягнення у вигляді попередження на підставі скарги Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Претензії стосувалися, зокрема, уповільнення розгляду низки кримінальних проваджень. Проте предметом дисциплінарного розгляду стали лише 19 справ із понад 70, про які заявляли прокурори. При цьому варто враховувати, що затримки у розгляді справ мають об’єктивні причини: через кадровий дефіцит і надмірне навантаження на суддів ВАКС, які змушені розглядати велику кількість проваджень, часто підготовлених із процесуальними вадами детективами та прокурорами, що зокрема констатували міжнародні аудитори.

Варто зазначити, що чинне законодавство гарантує суддям незалежність у прийнятті рішень і забороняє будь-який тиск на них. Ухвалення виправдувальних вироків або зміна запобіжних заходів є законною судовою практикою, яка має оцінюватися у правовому полі, а не через призму політичних чи громадських очікувань. Критика судових рішень є допустимою у демократичному суспільстві. Однак системне інформаційне переслідування суддів за ухвалення "неугодних" рішень становить загрозу для принципу верховенства права та незалежності судової гілки влади.

Міжнародний аспект

НАБУ було створене за прямого політичного і фінансового тиску адміністрації Барака Обами (демократ) і підтримки проєктів USAID, NDI та інших. Це частина стратегії "м’якої сили" США. Водночас Дональд Трамп і республіканці традиційно скептично ставляться до таких проектів і можуть суттєво переглянути політику підтримки України.

Зокрема, вже припинено фінансування антикорупційних органів через USAID, а також очікується призначення нового посла США в Україні. Без міжнародного фінансування НАБУ буде змушене або реформуватися, або втратити свій вплив. Наразі система демонструє ознаки узурпації правосуддя: слідство, прокуратура і суди фактично діють як єдиний блок, до якого намагаються додати органи адвокатури та суддівського самоврядування.

Аудит НАБУ: ще один невизначений підсумок

У 2024 році в Україні стартував зовнішній аудит діяльності НАБУ, ініційований міжнародними експертами за участі уряду. Аудит мав охопити період з березня 2023 року до листопада 2024 року. Однак станом на квітень 2025 року остаточний звіт аудиту не оприлюднений.

Затримка викликала критику з боку юридичної спільноти і громадськості, адже аудит обмежувався лише окремим періодом, тоді як частина експертів наполягає на повній перевірці діяльності НАБУ з моменту його створення у 2015 році.

Комісія затвердила методику оцінки за п’ятьма напрямами: виявлення і розслідування високопосадової корупції, доброчесність, підзвітність, управління ресурсами і міжнародне співробітництво. Проте реальних результатів досі немає. Це ще більше посилює сумніви в ефективності і прозорості діяльності НАБУ та підживлює дискусії про необхідність глибокої реформи або повного перезапуску антикорупційного блоку.

Висновок

Якщо уявити державу як бізнес, а НАБУ — як відділ внутрішньої безпеки, то витрати на нього вже вчетверо перевищують реальну користь. У бізнесі таку структуру ліквідували б без вагань.

В Україні ж утримання антикорупційного блоку триває понад 10 років за умов зростання видатків, падіння довіри громадян та спроби узурпації правосуддя. І якщо раніше фінансування підтримувалося ззовні, USAID, то сьогодні бюджети анти корупціонерів вимушені оплачувати лише українці. Але соціологічні опитування показують, що більшість українців не довіряють НАБУ і сумніваються у його ефективності, а сам антикорупційний блок в лідерах антидовіри.