40 років аваії на ЧАЕС: як зона відчуження адаптується до нових реалій

26 квітня 2026 року виповнюється 40 років з дня аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, яка сколихнула весь світ. У нинішніх реаліях Чорнобиль знову опиняється у фокусі уваги і тепер уже не лише як символ найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, а й як територія, що переживає війну, кліматичні зміни та нові екологічні виклики. Детальніше про те, що відбувається у зоні відчуження зараз, як військові дії вплинули на екосистему Чорнобиля та які загрози є найбільш критичними, розповів журналістці УНН завідувач наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський.

Деталі

Катастрофа, яка сталася у ніч на 26 квітня 1986 року вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики. Внаслідок вибуху 4 енергоблоку на ЧАЕС сталося виверження потужністю у зоо Хіросім. Загалом у ліквідації аварії взяли участь понад 600 тисяч людей, а точна кількість жертв та постраждалих невідома й досі. 

Після аварії територію навколо станції ізолювали, створивши 30-кілометрову зону відчуження, а із небезпечної місцевості евакуювали понад 90 тисяч людей – так спорожніли Прип’ять і десятки довколишніх сіл та містечок.

Згодом, у 2012 році над зруйнованим реактором звели захисне укриття, а сама зона отримала статус біосферного заповідника. Попри трагічну історію, вона поступово перетворилася і на місце наукових досліджень, і на популярний напрямок для відвідувачів. 

Однак, росія принесла Чорнобилю нові виклики: у 2022 році зону окупували російські військові. Вони рили окопи в найзабрудненіший ділянці зони - у Рудому лісі, а також, захопили в полон близько двох сотень людей, серед яких  були військовослужбовці Нацгвардії, які тоді охороняли об’єкт. Крім того, 14 лютого 2025 року російський ударний дрон з фугасною частиною влучив у захисне укриття на ЧАЕС, завдавши суттєвих ушкоджень.

Сьогодні Чорнобильська зона – це не лише місце історичної трагедії, а й унікальна природна територія, яка живе за своїми законами. Водночас через війну та зміну клімату зростає інтерес до того, чи  змінилася радіаційна ситуація в зоні відчуження за останні роки. Щодо цього, Денис Вишневський пояснив, що оцінювати ситуацію потрібно в межах компетенцій різних служб, адже система контролю в Україні багаторівнева.

"Заповідник займається охороною природи. А радіаційним контролем займаються інші структури – це і ДСП, і Інститут проблем безпеки атомних електростанцій. Я не повноважений відповідати на це питання як фахівець. Можу сказати одне: система контролю настільки якісна, що будь-які відхилення не залишаться непоміченими. Це наслідок Чорнобильської катастрофи, і в Україні сформована дуже потужна система радіаційного моніторингу", – каже Вишневський.

Одним із факторів впливу на зону відчуження сьогодні є війна. Північні території України, включно з Чорнобилем, зазнали як прямого впливу окупації, так і подальшого укріплення кордону. Це не могло не позначитися на природних екосистемах, хоча не всі зміни є критичними.

"У нас згоріло декілька тисяч гектарів лісу – це була велика пожежа. Є окопи, інші сліди військової діяльності, хоча вони вже частково заросли. Будівництво оборонних споруд також впливає на природу, адже Полісся – це дуже лісистий регіон. Якщо говорити про тварин, ми не зафіксували різкого зниження чисельності. Ми використовуємо фотопастки, візуальні спостереження і бачимо, що популяції залишаються стабільними", – каже експерт.

Серед найбільших екологічних загроз у зоні експерти виділяють пожежі. Саме вони становлять реальний ризик, особливо з урахуванням кліматичних змін, які роблять регіон сухішим. Крім того, поступово змінюється і сам склад екосистем.

"Якщо брати екологічні загрози, то це насамперед лісові пожежі. Клімат стає сухішим, менше опадів, і це створює умови для загорянь. Друга проблема – інвазійні види. Рослини, яких тут раніше не було, починають активно поширюватися і змінюють екосистему. Частково цьому сприяє і війна – техніка, переміщення, усе це розносить насіння і спори", – пояснює завідувач наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Попри поширені страхи, пов’язані з радіацією, Денис Вишневський пояснює, що навіть під час масштабних пожеж ризики для великих міст залишаються контрольованими, а система моніторингу дозволяє оперативно фіксувати будь-які відхилення.

"Навіть під час пожеж 2020 року в Києві не було перевищення радіаційного фону. Пилових бур у зоні відчуження немає – вона давно заросла. Якщо раптом буде якась небезпека, про це одразу стане відомо. Системи контролю незалежні, і інформація не може бути прихована. За 25 років я не бачив ситуації, яка вимагала б якихось надзвичайних заходів для населення", – наголошує Вишневський.

У довгостроковій перспективі Чорнобиль залишається територією, непридатною для проживання людини, каже експерт. Це триватиме тисячоліттями, однак він уже фактично перетворився на природний заповідник і наукову лабораторію світового рівня.

"Територія забруднена радіонуклідами, і для повного очищення потрібні сотні, а інколи й тисячі років. Але вже зараз це де-факто заповідник. Тут не можна вести сільське господарство, зате можна "вирощувати" біорізноманіття, екологічні послуги, проводити наукові дослідження. Це унікальна лабораторія, і саме так її варто сприймати – як ресурс для науки і природи", – пояснив експерт.

Чорнобиль сьогодні – це не лише про небезпеку, а й про адаптацію. Людство не може змінити минуле, але може навчитися жити з його наслідками. І зона відчуження стає прикладом того, як навіть після катастрофи природа знаходить спосіб відновлюватися.