Україна може стати ключовим партнером для забезпечення стратегічної автономії Європейського Союзу, зменшуючи його залежність від геополітичних конкурентів у сферах критичних матеріалів, промисловості та продовольства.
Про це йдеться у дослідженні "Стратегічні орієнтири поглиблення торговельно-економічних відносин України з країнами Європейського Союзу", представлене 26 лютого на спільних слуханнях комітету Ради з питань економічного розвитку та комітету з питань аграрної та земельної політики, повідомляє УНН.
Дослідження провели на замовлення Федерації роботодавців України за підтримки Міністерства закордонних справ Данії.
На слуханнях автори дослідження наголосили, що з 2014 року, відколи Україна підписала Угоду про асоціацію з Євросоюзом, частка ЄС у зовнішньоторговельному обороті України постійно зростала – з 30% у 2013 році до 56% у 2023 році. А експорт товарів до ЄС у 2023 році сягнув $23,4 млрд, що становить 64,6% загального експорту товарів Україною. Ці показники свідчать про переорієнтацію української економіки з ринків СНД на європейські.
Водночас, як зазначив під час слухань голова комітету з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха, співпраця залишається асиметричною. "Проблема експорту України в тому, що його структура залишається сировинною. 48% агропродукції – це зернові і олії, курятина, 22% – чорні метали і руда, 13% – продукти хімічної промисловості і машинобудування. Імпорт полярно відрізняється. Він містить значно більше продукції з високою доданою вартістю. І відповідно, ця співпраця поки що не є збалансована", – наголосив він. За словами Дмитра Наталухи, такий дисбаланс створює структурний дефіцит у торгівлі, який у 2023 році склав $9,1 млрд.
Гендиректор Федерації роботодавців України Руслан Іллічов наголосив, що напрацьований у дослідженні варіант поглиблення торговельних відносин враховує інтереси європейського бізнесу та ЄС в цілому. "Ми дуже хочемо донести до європейських партнерів, що український бізнес не є загрозою для європейського ринку та їхніх виробників. Ми не лише можемо стати надійними партнерами, а й бути дуже вигідними партнерами з точки зору інтеграції виробництва, спільної кооперації і спільних взаємовигідних інтеграцій", – наголосив він.
Дослідження визначило три ключові напрямки, де Україна може на взаємовигідних засадах посприяти ЄС у досягненні його стратегічної автономії.
Першим напрямком є забезпечення ЄС критичними та стратегічними матеріалами. В Україні наявні поклади 24 з 34 видів мінералів, які ЄС визначив як незамінні для розвитку передових галузей та цілей зеленого переходу. За оцінками Європейського інституту геополітичних досліджень, у разі подальшого розширення переробки стратегічної сировини в Україні, частка постачання критичних матеріалів до ЄС може зрости з 12% у 2023 році до 25% у 2030 році. Це сприятиме скороченню залежності ЄС від поставок з Китаю та інших геополітично нестабільних регіонів.
Другим напрямком є посилення промислового потенціалу і конкурентоспроможності ЄС. Україна зберігає значний технологічний та кадровий потенціал для розвитку стратегічних галузей. Це, зокрема, оборонно-промисловий комплекс, інформаційно-комунікаційні технології та аерокосмічна галузь, у яких ЄС поступився лідерськими позиціями на світовому ринку. Дослідження виділило конкретні продукти, які українські виробники можуть замінити на європейських ринках: металургійна продукція, хімічні добрива, вироби деревообробної промисловості, меблі, трактори, автобуси, електротехнічна продукція тощо.
Третім напрямком є забезпечення продовольчої безпеки ЄС. Україна зарекомендувала себе як надійний постачальник аграрної продукції, маючи частку 7-8% у сільськогосподарському імпорті ЄС і третю позицію в переліку найбільших постачальників (попереду такі країни як Бразилія та Велика Британія). У перспективі членства в ЄС Україна зможе запропонувати співтовариству нову модель аграрного виробництва, орієнтовану на розвиток конкурентоспроможності та інновацій, а також допомогти йому зменшити залежність від імпорту продовольства з третіх країн. В умовах негативних наслідків кліматичних змін та деградації довкілля у багатьох країнах Глобального Півдня, український аграрний потенціал у майбутньому виступатиму ключовим стабілізатором продовольчого ринку ЄС та світу в цілому.
"Ми вже є одними з найбільших постачальників агропродукцій в ЄС і можемо стати набагато потужнішими в цьому", – підкреслив Дмитро Наталуха.
Голова комітету з питань аграрної та земельної політики Олександр Гайду додав, що саме агросектор є сьогодні головним джерелом експорту України. За його словами, держава активно працює над реформуванням сільського господарства у відповідності до політики ЄС.
Заступник виконавчого директора компанії МХП Юрій Мельник, коментуючи дослідження, наголосив на важливості співпраці на основі прозорості та взаємної довіри: "Інтеграція економічних систем ЄС і України має відбуватися на прозорій, взаємовигідній і чесній основі. Ми, як бізнес, сповідуємо принципи прозорості та чесності. Останнім часом ми налагодили співпрацю з дипломатичним корпусом – зустрічі з дипломатами, поїздки разом із ними на наші виробничі потужності, щоб підтвердити твердження, що в Україні дотримуються технологічних вимог та застосовують технології, які відповідають європейським стандартам".
За розрахунками Інституту німецької економіки 2023 року, у разі вступу України до ЄС протягом 2025 року, політика згуртованості щодо неї коштувала б країнам-донорам 50-90 млрд євро фінансування протягом п'яти років. Але активна інтеграція української промисловості й аграрного сектора в господарський комплекс ЄС сприятиме зменшенню різниці у рівні доходів в Україні та в середньому по ЄС. Це, наголошують автори дослідження, значно полегшить ЄС тягар політики згуртованості після набуття Україною повноправного членства в Союзі.
"Отримавши статус кандидата на вступ України в ЄС, ми чітко усвідомлювали, що в майбутньому Україна стане країною-членом ЄС, що надасть нам не лише переваги у здійсненні торгівлі, а й створить, що дуже важливо для нас сьогодні, сталі виробничі ланцюги та кооперацію. Ми будемо більше інтегровані і в систему публічних закупівель ЄС", – зазначив Руслан Іллічов.
Згідно з економічним моделюванням, представленим на слуханнях, ефективна інтеграція України в європейську економіку може принести значні результати, наголошують автори дослідження. Зокрема, дасть змогу за 10 років подвоїти ВВП України і докорінно змінити структуру виробництва й зовнішньої торгівлі. Інвестиції у розмірі $90 млрд у будівництво 570 заводів в Україні забезпечать зростання випуску товарів і послуг на 152,8%, у тому числі продукції переробної промисловості – на 168,9%. Завдяки чому частка переробної промисловості у ВВП країни зросте з 7,6% до 20,4%. Загалом може бути створено близько 815 тисяч нових робочих місць.
Автори дослідження наголосили, що така співпраця матиме переваги й для ЄС. Перш за все, це суттєве скорочення розриву за показниками валового національного доходу (ВНД) на душу населення між Україною та ЄС – з 7,1 до 3,2 разів. Це значно зменшить витрати бюджету ЄС на політику згуртованості після майбутнього членства України в Союзі.
Ключовий меседж, який українська влада і ділова спільнота мають донести до європейських партнерів, полягає у тому, підкреслюють автори дослідження, що для подолання новітніх геополітичних викликів та повернення собі лідерських позицій на міжнародній арені ЄС потребує України не менше, ніж українська економіка потребує підтримки в умовах ведення війни.