В українській системі охорони здоров’я держава дедалі активніше делегує частину медичних послуг приватним клінікам. Сам по собі цей підхід відповідає логіці медичної реформи: пацієнт отримує право обирати лікарню, а кошти "йдуть за пацієнтом". Однак у такій моделі виникає важливе питання: чи достатньо ретельно держава перевіряє тих, кому фактично довіряє бюджетні гроші і здоров’я громадян? Про критерії відбору партнерів Національної служби здоров’я України, репутаційні ризики та безпеку пацієнтів, читайте в матеріалі УНН.
У моделі, де держава закуповує медичні послуги у приватних і комунальних закладів, питання вибору партнерів стає не лише технічним, а й безпековим. Адже йдеться не просто про фінансові контракти, а фактично про довіру держави до конкретного приватного медичного закладу і рекомендацію для пацієнтів звертатися саме туди.
Вимоги до таких партнерів досить формальні: наявність ліцензії, обладнання, медичного персоналу та відповідної інфраструктури. Однак у багатьох країнах світу до цього додається ще один важливий критерій – репутація медичного закладу та історія його взаємодії з пацієнтами.
Державні контракти та репутаційні ризики
Оцінка репутації потенційних партнерів давно застосовується у сферах, де на кону стоять великі фінансові ресурси або суспільна довіра. Йдеться, зокрема, про систему комплаєнсу, яка стала стандартом для міжнародного бізнесу та фінансових установ.
Так, міжнародні банки перед співпрацею перевіряють партнерів не тільки з юридичного боку, а й з огляду на репутаційні ризики. Причина проста: навіть формально законна операція з партнером, навколо якого є підозри чи скандали, може створити системні ризики для цілої компанії.
Схожий принцип є актуальним і для медицини. Особливо важливо це в умовах війни, коли українська система охорони здоров’я і без того працює в умовах значного навантаження.
Як зазначав в коментарі для УНН колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій, українська система охорони здоровʼя досі не має чітких механізмів, які дозволяли б оцінювати якість роботи медзакладів і реагувати на можливі порушення.
Контролю якості практично не існує, тому що не існує критеріїв оцінки, досі вони ніким не запроваджені. Ніким: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, одне із болісних тем і місць, яких поки що в нашій системі належним чином, так це мало б бути, нема
Контракти НСЗУ з клінікою Odrex
Одним із прикладів ризикованої співпраці є контракти НСЗУ зі скандальною одеською приватною клінікою Odrex. Як раніше повідомляв УНН, клініка фігурує у 10 кримінальних провадженнях, пов’язаних з підозрами у шахрайстві та неналежному виконанні медичних обов’язків.
Крім того, в публічному просторі регулярно з’являються історії пацієнтів, які заявляють про можливі проблеми під час лікування у цьому медзакладі. Частина таких історій публікується на Telegram-каналі StopOdrex. Який після багаторазових блокувань сайту за позовами Odrex, створили родини померлих в клініці пацієнтів і люди, які вважають себе постраждалими від лікування там.
Водночас важливо зазначити, що сам факт наявності кримінальних проваджень не означає встановлення вини медичного закладу або його співробітників, оскільки остаточні висновки у таких справах може робити лише суд.
Проте сам масштаб суспільної дискусії довкола клініки актуалізує питання, щодо підходів держави до вибору партнерів. Зараз, попри публічні скандали, Odrex залишається одним із найбільших приватних партнерів НСЗУ. За даними самої служби, лише у 2023 році клініка отримала понад 53 млн грн бюджетного фінансування у межах Програми медичних гарантій.
А у 2026 році клініка Odrex працює одразу за кількома пакетами державної програми медичних гарантій: первинна допомога, лікування інсультів та інфарктів, реабілітація.
Вочевидь, формально така співпраця не суперечить чинним правилам Програми медичних гарантій. Проте сама ситуація ставить ширше питання: чи достатньо державі перевіряти лише технічну відповідність медзакладів вимогам, якщо навколо одного з найбільших партнерів виникають кримінальні розслідування, публічні скарги пацієнтів і суспільні дискусії щодо якості надання допомоги.