За останні п’ять років в українських школах більш ніж вдвічі зросла кількість інклюзивних класів для дітей з особливими освітніми потребами. Зростає кількість таких груп і в дитячих садочках. Відповідно, все більше дітей з особливими освітніми потребами мають змогу відвідувати навчальні заклади і не тільки здобувати знання, але спілкуватися зі своїми однолітками. У рамках створення для таких дітей ще більш комфортних умов напередодні повномасштабного вторгнення вступив у силу наказ Мінсоцполітики про державний стандарт соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання, а в Україні запроваджувався інститут "асистент дитини (учня)", пише УНН.
За даними Міносвіти, станом на початок 2024 року в закладах дошкільної освіти України нараховувалося 6158 інклюзивних груп, які відвідували 11,3 тисяч дітей з особливими освітніми потребами, 29,3 інклюзивних класів у школах, які відвідували майже 40,5 тисяч дітей, а також 807 спеціальних класів у школах, які відвідували трохи більше семи тисяч дітей.
При цьому, за даними деяких громадських організацій, в Україні близько 700 тисяч хлопців та дівчат віком до 18 років можна віднести до категорії дітей з особливими освітніми потребами.
Для того, щоб ці потреби максимально задовольнялися їх вирішили розділити на освітні та побутові. На початку лютого 2022 року набув чинності державний стандарт соціальної послуги з супроводу під час інклюзивного навчання. Він передбачає, що за навчання дитини відповідає асистент вчителя, а за побутові потреби – асистент дитини, який не має права втручатися у навчальний процес. Його основне завдання: допомогти дитині з особливими потребами під час прийому їжі, миття рук, перевдягання, відвідування туалету, супровід під час пересування навчальним закладом тощо.
Через повномасштабне російське вторгнення запровадження цієї послуги довелося відкласти. Але по мірі того, як дитячі садочки та школи почали повертатися до офлайн навчання, це питання знову стало актуальним. І в цій ситуації важливо, наскільки громади готові до запровадження цієї послуги, адже для батьків вона безкоштовна і фінансується з місцевих бюджетів.
"Коли держава делегує повноваження місцевим радам, то так - це децентралізація. Але, окрім того, держава має і делегувати кошти для виконання цієї дуже важливої соціальної функції. Це справді європейський і світовий досвід, який ми маємо впроваджувати, і тут важливо щоб діти з особливими потребами мали можливість з одного боку мати рівний доступ до знань, а з іншого боку вони максимально комфортно почували себе в навчальних закладах, як у шкільних так і в дошкільних
Це соціальна складова і навіть в цей непростий час, коли сектор безпеки і оборони на першому місці, ми маємо пам’ятати, що ці діти і так відчувають на собі в тому числі і війну, на якій би території вони не знаходилися", - зазначив коментарі УНН перший заступник голови комітету з питань соцполітики Верховної Ради України Михайло Цимбалюк.
У різних громадах обрали свої підходи до запровадження цієї послуги. Зокрема, у таких великих містах як Київ та Дніпро її централізовано закуповують у громадських організацій. У свою чергу, в Броварах під це збільшують штат соціальних робітників у Міському центрі соціальних служб.
"Нині у нашій громаді є 142 дитини з особливими освітніми потребами. Відвідувати вони можуть, у принципі, усі навчальні заклади громади. У дитсадочках та школах є інклюзивні групи та класи. Ми докладаємо максимум зусиль, щоб у навчальних закладах вони почувалися максимально комфортно. Щоб у них були усі умови для навчання та задоволення інших їхніх потреб. Бачимо, що ця послуга потрібна цим дітям, є люди, які готові її надавати, то на попередній сесії міськради ми збільшили штат соціальних робітників при Центрі соціальних служб до 15 осіб", - розповів міський голова Броварів Ігор Сапожко в коментарі УНН.
Водночас, за словами керівника Броварського центру соціальних служб Людмили Мардар, при запровадженні цієї послуги необхідно враховувати декілька моментів.
"Надавати цю послугу можуть як родичі дітей, так і сторонні особи, яких ми зараховуємо в штат та виплачуємо мінімальну зарплату. Один соціальний робітник супроводжує одну дитину. Важливо зрозуміти, що родичі дитини, якщо вони не пройшли відповідне навчання та не отримали сертифікат, то вони не мають права перебувати з дитиною в навчальному закладі під час освітнього процесу. Ми розуміємо, що постійна турбота про дитину з особливими потребами - це інколи психологічно важко для батьків та інших близьких людей. Тому, за задумом, стандарт виписаний так, щоб соціальний робітник якоюсь мірою розвантажував батьків. Але поки що сторонніх осіб, які б цікавилися цією діяльністю, небагато. Тому більшість заяв у нас знову ж таки від мам, бабусь", - пояснила Людмила Мардар.