Мовний закон: тотальна українізація чи справжній захист державної мови

Верховна Рада схвалила у другому читанні та в цілому Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Ухваленню документу передувала тривала робота з розгляду та внесенню правок.

4 жовтня 2018 року законопроект 5670-д було схвалено в першому читанні та за основу. Під час підготовки до другого читання депутатами були внесені близько 2,5 тис. правок. Правки розглядалися кілька пленарних днів.

Як йдеться у пояснювальній записці, що була подана до законопроекту, документ “спрямований на регулювання порядку застосування української мови як державної у публічних сферах суспільного життя. Дія цього Закону не поширюватиметься на мову релігійних обрядів та на сферу приватного спілкування між особами”.

Закон регулюватиме, зокрема: 

застосування української мови як мови громадянства України;

застосування української мови у діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в Україні, державних і комунальних підприємств, установ та організацій, інших суб’єктів господарювання державної і комунальної форм власності;

застосування української мови в публічних сферах (зокрема освіта та наука, сфера обслуговування, культура, ЗМІ, діяльність політпартій та ін.);

застосування державної мови у власних назвах та іменах;

визначення стандартів державної мови;

порядок захисту державної мови.

Що це означає?

Кожен громадяни України повинен володіти українською мовою, а держава повинна допомогти йому в цьому, гарантуючи право на освіту державною мовою.

Особам, які належать до корінних народів, нацменшин, іноземцям та особам без громадянства створюють належні умови для вивчення державної мови. Держава гарантує всім громадянам, які належать до нацменшин та корінних народів, право на навчання мовою нацменшини чи відповідного корінного народу поряд з українською.

Керівництво держави, а також голови міністерств та усіх державних установ, депутати, держслужбовці, посадові особи органів місцевої влади, судді та адвокати, викладачі та медпрацівники — повинні вільно володіти українською мовою.

Основні межі дії закону

Українською мають проводитись засідання, слухання, вестись документація.

У випадку проведення різноманітних заходів іншою мовою обов’язково слід забезпечити переклад.
Також українська мова має знайти своє поширення на комп’ютерні програми, які повинні будуть мати інтерфейс державною мовою та/або англійською мовою або мовами Євросоюзу.

Театральні постановки, кінофільми повинні дублюватися українською мовою. Також Інтернет, електронні та друковані ЗМІ підпадають під дію закону. Водночас ЗМі мають право виходити кількома мовами. У кожному місці розповсюдження друкованих ЗМІ україномовних газет та журналів має бути не менше 50 % назв друкованих ЗМІ. Що стосується сайтів, то головною версію повинна бути українська.

Все це не поширюється на мову приватного спілкування та релігійних обрядів. Крім того, в сфері обслуговування діє правило задоволення вимоги клієнта обслуговувати його як державною та і іншою мовою, якщо це можливо забезпечити.

Контроль за дотриманням норм закону

Законом запроваджуються штрафи за порушення норм.

Порушення вимог закону про мову щодо застосування державної мови під час засідань, заходів, зустрічей і робочого спілкування, в актах, діловодстві та документообігу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим і органах місцевого самоврядування, на державних і комунальних підприємствах, в установах та організаціях, у судочинстві та діловодстві у судах України, у Збройних силах України та інших військових формуваннях, тощо тягне за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог закону щодо застосування державної мови у сфері освіти, науки, культури, книговидання, у користувацьких інтерфейсах комп’ютерних програм та сайтів, у сфері інформації для загального ознайомлення, публічних заходів, технічної і проектної документації, реклами, охорони здоров’я, спорту, телекомунікацій та поштового зв’язку, транспорту тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог закону щодо застосування державної мови друкованими засобами масової інформації тягнуть за собою накладення штрафу розміром від чотирьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Інші порушення закону щодо порядку застосування державної мови тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Але Ради відтермінувала запровадження штрафів на три роки.

Також спроби ввести двомовність чи багатомовність, або надати офіційний статус будь-якій іншій мові в усій країні або в окремому регіоні — прирівнюються до повалення конституційного ладу. А це вже стаття 109 Кримінального кодексу, санкція якої передбаає покарання строком до 10 років позбавлення волі.

Нові “мовні” органи

Якщо чинним президент підпише ухвалену редакцію закону то в Україні створять Нацкомісію зі стандартів української мови, яка опрацьовуватиме та затверджуватиме стандарти державної мови (правопис, стандарти термінології, підручники та посібники — цим всім займатиметься комісія). Крім того з’явиться посада Уповноваженого із захисту української мови, для захисту української мови. Уповноваженому можна буде поскажитися на порушення мовного закону.

Що далі?

“За” закон всього проголосувало 280 народних депутатів, водночас нардепи Вілкул та Новинський одразу зареєстрували Проект Постанови про скасування рішення Верховної Ради України від 25 квітня 2019 року про прийняття в цілому проекту Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”

Чинний Президент України Петро Порошенко пообіцяв підписати закон якнайшвидше. Та свою позицію висловив і Володимир Зеленський, який набрав більшість голосів виборців на повторному голосуванні на виборах президента України. Він заявив, що проаналізує закон, як тільке вступить на посаду глави держави. У Зеленського також додали, що "Законопроект про державну мову розглядався під час виборчого циклу, що зробило його заручником політичної риторики. Закон був ухвалений без попереднього достатньо широкого обговорення із громадськістю. До проекту закону було внесено понад 2 тисячі поправок, що свідчить про відсутність згоди щодо окремих його положень навіть у Верховній Раді".