Гонкурівську премію здобув роман про вбивство паризької натурниці у 1949 році

Літературне розслідування в жанрі "true crime" (документальна проза про реальні злочини), що має на меті розкрити справу 77-річної давнини, а натомість відновлює добре ім’я жертви — натурниці, — здобуло найпрестижнішу літературну премію Франції, передає УНН із посиланням на The Guardian.

Деталі

У вівторок удень було оголошено, що лауреатом Гонкурівської премії став Філіп Жаенада. Нагороду він отримав за свою книгу "Незнайомка з набережної Жавель" (L’Inconnue du quai de Javel) — реконструкцію вбивства 29-річної уродженки Бретані на ім’я Луїза Кансо.

Луїзу Кансо, яку називали "жінкою зі ста портретами" через величезну популярність серед художників Монпарнасу, знайшли мертвою 7 вересня 1949 року. Поліції так і не вдалося встановити особу вбивці.

Цьогорічне вручення Гонкурівської премії було затьмарене скандалом: з’явилися твердження, що одна з книг, яка увійшла до довгого списку — "Або це, або смерть" (C’était ça ou mourir) канадсько-гаїтянського автора Телісона Орелієна, — була "майже повністю" написана штучним інтелектом.

У Франції започаткували премію для книжок, написаних із ШІ21.10.26, 18:42 • 22029 переглядiв

Гонкурівська академія — літературна організація, що базується в Парижі, — виключила книгу Орелієна з довгого списку, а його канадське видавництво "Бореаль" (Boréal) після проведення внутрішнього розслідування розірвало з ним співпрацю. Сам Орелієн заперечує використання штучного інтелекту під час написання роману.

Додамо

Філіп Жаенада, який раніше чотири рази потрапляв до короткого списку претендентів на цю премію, нарешті здобув перемогу зі своїм тринадцятим романом.

Письменник, уродженець регіону Іль-де-Франс, зробив розслідування давніх кримінальних історій своєю візитівкою. Це почалося ще з книги "Сулак" (Sulak), опублікованої у 2013 році, — історії про відомого й харизматичного грабіжника та майстра втеч, який у 1980-х роках скоював напади на ювелірні крамниці.

Героїня книги "Незнайомка з набережної Жавель", Луїза Кансо, покинула Бретань у 16 ​​років, щоб працювати служницею, але згодом почала позувати художнику Жану-Луї Буссенго. Саме він познайомив її з іншими паризькими живописцями та скульпторами. В оригінальному поліцейському звіті про вбивство Кансо, що налічував 300 сторінок, вона була охарактеризована як жінка "сумнівної репутації", а тогочасна преса припускала, що вона могла бути секс-працівницею або наркозалежною.

У своїй книжці обсягом 530 сторінок Хаенада докладає значних зусиль, щоб виправити хибні висновки первинного розслідування: він не лише називає ймовірного вбивцю, а й зі співчуттям змальовує образ жертви. "Автор не шкодує зусиль, намагаючись зрозуміти свою героїню", — пише газета Le Monde, відзначаючи також гумор твору та притаманну йому "нотку буркотливої ​​ніжності".

Натхнення для своєї книжки автор черпав, перечитуючи 74 із 75 романів Жоржа Сіменона про комісара Мегре — керівника відділу кримінальної поліції в Парижі 1940-х років.