Всього одне покоління тому фінансова свобода для жінок була радше винятком, ніж нормою. Сьогодні ситуація суттєво змінилася – хоча й не однаково в усіх частинах світу. У більшості демократичних країн, жінки все активніше беруть участь у створенні власного капіталу: будують кар’єру в технологічних сферах, відкривають бізнес, працюють у глобальних компаніях і виходять на новий рівень економічної незалежності.
Тому головне питання вже давно звучить не як "чи може жінка інвестувати?", а як "у що і навіщо жінка інвестує сьогодні?".
Жіночий інвестиційний портфель – це цілий всесвіт. Він емоційний, структурований, інтуїтивний і водночас математично точний. Раніше я писала про інвестиції в сумки, про те яке дорогоцінне каміння варто купувати, про примноження капіталу завдяки цінним паперам і про інвестиції у власний розвиток. Цього разу пропоную проаналізувати фінансову діяльність жінок, які є частиною глобального інвестиційного ландшафту.
Одна з найвизначніших для мене особисто – Терезія Ґоу. Це одна з найвідоміших венчурних інвесторок Кремнієвої долини. Вона народилася в Індонезії, здобула освіту у Браунівському університеті, а згодом стала першою жінкою-партнеркою в легендарному фонді Accel.
Саме там вона була частиною інвестиційної команди, яка працювала з ранніми технологічними компаніями, наприклад Facebook. А через кілька років під її керівництвом у фондах Acrew Capital уже оберталися півтора мільярда доларів. Крім того, вона стала однією з тих, хто першими почав вкладати гроші у технологічні проєкти, що змінюють фінанси та кібербезпеку: Chime – цифровий банк, що спрощує повсякденні фінансові операції; Gusto – сервіс, який автоматизує зарплати та HR-процеси для малого бізнесу; Coinbase – одна з провідних криптобірж у світі. Серед інших інвестицій – Bilt Rewards, що винагороджує витрати на оренду, Vanta, який забезпечує автоматизацію безпеки для компаній, та Klar, фінтех-платформа для цифрового банкінгу поза США.
Крім того, Acrew активно підтримує компанії, які працюють із захистом мереж Cato Networks, криптобезпекою CipherTrace чи новими моделями страхування, як Pie Insurance.
Особисто я вважаю, що найбільший капітал Терезії Ґоу – це здатність бачити, яким буде наше щоденне життя через п’ять чи десять років. Адже вона інвестує не в ринок, а в потреби людей майбутнього. Тож діяльність компанії, в якій працює Терезія, може стати класною підказкою про те куди вкладати гроші та який напрям дільності обирати для стабільного розвитку.
Ще одна жінка, діяльність якої не може не надихати, – Кармен Бускетс. Її дії напряму показують наскільки нестандартно вона мислить. Там, де інвестори бачать цифри, вона бачить настрій покоління. Там, де ринок рахує маржу, вона відчуває, як змінюється естетика епохи.
Тільки уявіть, на початку 2000-х, коли більшість модних домів ще боялися навіть слово "онлайн", а інтернет працював повільно та був радше виключенням в користуванні, ніж правилом для пересічної людини, з’явився сайт Net-a-Porter. Цей проєкт створений редакторкою модних журналів Наталі Масненет, спочатку нагадував сміливу фантазію, а не бізнес-модель.
Наталі Масненет ще чверть сторіччя тому вважала, що жінка повинна мати можливість купити сукню так само легко, як перегорнути сторінку глянцю. У своїй лондонській квартирі вона запустила сайт, що поєднав розкіш і технологію, зі стартовим капіталом £1,3 млн. Ці кошти Наталі Маснет залучила завдяки своєму чоловікові, французькому менеджеру хедж-фонду Арно Маснету.
Кармен Бускет побачила у цій ідеї майбутнє. За плечима Бускетс уже був досвід створення fashion-простору в Каракасі – першої в Латинській Америці галереї-дизайн-бутика, яка існувала на перетині мистецтва та бізнесу. Вона прекрасно розуміла, що мода – це не тільки тканини й силуети, це мова, якою суспільство говорить про себе. І коли Наталі Масненет запропонувала їй підтримати Net-a-Porter, Кармен стала не просто інвесторкою, а співзасновницею у сенсі ідеї: вона принесла не лише гроші, а й переконання, що розкіш готова перейти у цифровий світ.
Сучасний Net-a-Porter це набагато більше, ніж онлайн-магазин. Він став новою екосистемою моди, поєднав редакційний підхід Vogue, високий рівень сервісу і технологічну інфраструктуру.
Net-a-Porter ніколи не була публічною "біржевою" компанією, тому не має класичної ринкової капіталізації. Однак її ріст можна оцінити виходячи з вартості компанії в різні етапи.
Наприклад, коли швейцарський холдинг Richemont у 2010 році запропонував викупити її за приблизно £350 млн, це вже була значна вартість для молодого цифрового ритейлера, який починався з £1,3 млн.
А ще через кілька років, після злиття з Yoox у YOOX Net-a-Porter Group, аналітики оцінювали тільки сам Net-a-Porter приблизно в €1,5 млрд, що для онлайн-ринку luxury було дуже вагомою цифрою.
І хоча сьогодні Net-a-Porter працює в складі великого холдингу, подібні оцінки яскраво демонструють, як ідея купувати розкіш онлайн, яка колись здавалася фантазією, перетворилася на мільярдний бізнес з реальними глобальними оборотами.
І остання на сьогодні, але не в моєму серці – Венді Ю. Вона виросла в провінції Чжецзян у Китаї в родині підприємців і з дитинства бачила, як працює бізнес зсередини. Освіту здобувала у Великій Британії – у London College of Fashion, а бізнесові дисципліни вивчала в Кембриджі та Колумбійському університеті. Така комбінація: китайська практичність і британсько-американська школа стала її особистим інвестиційним "капіталом", ще до появи перших реальних мільйонів.
Донька заможних батьків, що здобула освіту в престижних університетах, у 2015 році заснувала компанію Yu Capital. Яка згодом виросла у Yu Holdings – інвестиційну платформу, що працює на перетині технологій, моди, культури та креативної економіки. Це не фонд у класичному сенсі: це приватний інвестиційний холдинг, який Ю розвиває на власні кошти та сімейний капітал.
Першими її інвестиціями стали модні бренди, які вміли працювати з ідеями, а не тільки з тканинами. Вона вклала кошти у Mary Katrantzou – лондонський бренд, який спирався на цифрові принти і нове бачення естетики. Паралельно вона інвестувала у ASAP54 – пошукову платформу моди, що згодом стала частиною Farfetch. Це були не хаотичні проєкти, а точні ставки на бренди, здатні формувати нові культурні коди.
Поступово Ю розширила портфель і в бік технологій. У Китаї вона підтримала такі компанії, як DiDi – найбільша мобільна транспортна платформа країни та Tujia – китайський аналог Airbnb. Її інвестиції демонструють здатність бачити не окремі продукти, а зміни у поведінці мільйонів людей – у тому, як вони пересуваються, живуть, споживають досвід.
Ю не обмежилася комерційними проєктами. Вона стала редактором у Vogue China, а згодом – одним із ключових приватних меценатів світової модної індустрії. Спільно з Пекінською асоціацією моди та Fédération de la Haute Couture et de la Mode вона заснувала Yu Prize – премію, яка відкриває китайським дизайнерам шлях на світові подіуми. Переможці не лише отримують фінансування, а й потрапляють у міжнародні шоу та колаборації, що раніше були доступні лише великим модним домам.
Жінки, про яких я розповіла вам сьогодні, дуже різні, але їхні інвестиції схожі в одному: вони не будують стіни, вони будують горизонти. Вкладають у технології, які змінюють спосіб мислення. У бренди, які задають культурні напрямки. У мистецтво, яке з часом набуває вартості.
Дорогі читачки, памʼятайте, фінансова незалежність нового покоління жінок – це не боротьба за виживання і не спроба наздогнати когось. Це вміння створювати власну систему координат, власний темп, власний портфель. Бо зрештою жінка інвестує не лише в активи. Вона інвестує в життя, яке хоче прожити. І ця стратегія завжди має найкращу прибутковість.