Українські пацієнти заручники системи: чому МОЗ має оновити медичні протоколи вже зараз

Українські пацієнти заручники системи: чому МОЗ має оновити медичні протоколи вже зараз

Київ  •  УНН

 • 177714 перегляди

Read in English

Українська система охорони здоров'я використовує застарілі медичні протоколи, які не оновлювались роками. Особливо гостро проблема стоїть у лікуванні бульозного епідермолізу, де шведська компанія зберігає монополію.

Українська система охорони здоров’я потребує швидкого оновлення медичних настанов і протоколів. Деякі з документів, які використовуються у практиці, морально застаріли і не враховують сучасних досягнень медичної науки та інновацій. Це не лише знижує якість лікування, а й ставить під загрозу життя та здоров’я пацієнтів, пише УНН.

Настанови і протоколи, які потребують оновлення

Ще у 2016 році спеціальна комісія затвердила адаптовану клінічну настанову, яка рекомендує використовувати для обробки ран "людей-метеликів" виключно продукцію шведської компанії Molnlycke Health Care. Цей документ був складений на основі рекомендацій та висновків, зібраних у 2012 році. Він мав бути переглянутий ще у 2019 році, проте цього не сталося. Комісія понад пʼять років не оновлювала рекомендацій попри існуючий новітній досвід міжнародних колег, що дозволяє припустити наявність корупційних мотивів у її бездіяльності. Ця настанова у 2017 році лягла в основу медичного протоколу з лікування пацієнтів з бульозним епідермолізом. Таким чином "людей-метеликів" в Україні позбавили права вибору медичних засобів для обробки ран, адже жодного аналогу шведським повʼязками в документації вказано не було.

Європейський консенсус щодо практичних порад з лікування бульозного епідермолізу від 2021 року, опублікований Європейською академією дерматології та венерології радить лікарям використовувати індивідуальний підхід у лікуванні "людей-метеликів". "Вибір стратегії лікування рани повинен враховувати ефективність, уподобання пацієнта та економічну ефективність", - йдеться у документі. 

Економічна доцільність зокрема повʼязана з тим, що пацієнтам з бульозним епідермолізом протягом життя доводиться використовувати безліч повʼязок для обробки ран, і у деяких виробників, як от наприклад у Molnlycke Health Care, вони дуже дорогі. 

Водночас європейські лікарі у настанові вказали цілу низку виробників повʼязок, які можуть використовуватись при обробці ран пацієнтів з бульозним епідермолізом. Тобто вони дають можливість пацієнтам обрати той медичний засіб, який їм найбільше підходить. Ба більше, європейці радять лікарям у випадку, якщо немає можливості використовувати спеціалізовані повʼязки, застосовувати марлю. Настанова з клінічної практики лікування бульозного епідермолізу новонароджених від 2024 року, опублікована у British Journal of Dermatology, пропонує аналогічний підхід для запобігання травмування шкіри у дітей, які носять підгузки.

Але в Україні міжнародні рекомендації ігнорують і вперто говорять про те, що виключно шведські повʼязки можна застосовувати пацієнтам з бульозним епідермолізом.

Схожа ситуація склалася й злікуванням деяких видів раку. Як розповів УНН член комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Валерій Зуб, є деякі протоколи щодо лікування раку, які діють ще з 2007 року та з 2015 року. "Ми практично зараз 30 нозологій, найбільш частих локалізацій раку, опрацювали. Далі в нас близько 80 форм раку, які ми плануємо ще доповнити. І ми ініціювали, що в принципі, якщо відбулися великі конференції ESMO тощо, якщо проводилися якісь клінічні дослідження, які точно є доказовою базою щодо ефективності нового виду лікування, чи нового препарату, щоб ми вносили так, як зараз робиться в більшості країн розвинутих. Буквально зразу протягом 3-6 місяців вносяться всі зміни одразу в наші національні протоколи", - розповів Зуб.

За його словами, фахівці державного підприємства "Експертний центр Міністерства охорони здоровʼя" повинні раз на 5 років переглядати медичні настанови відповідно до діючого законодавства.

Він додав, що зараз комітет працює над тим, щоб національні медичні протоколи можна було змінювати не раз на 5 років, а постійно. "І встановити таку норму: якщо протокол зміняється більше, ніж на 50 відсотків, практично повністю міняється підхід до лікування, наприклад, раку шлунку, то тоді створюється новий протокол. Якщо менше, ніж на 50 відсотків, то тоді можна вносити правки. Вносити їх в примітках, щоб додати якийсь новий препарат…", - пояснив Зуб.

Він нагадав, що по всіх медичних напрямках створені відповідні робочі групи за наказом МОЗ, які повинні відслідковувати зміни в міжнародних протоколах.

Зазначимо, що оновлення протоколів — це не просто формальність, це питання ефективності лікування. Кожен медичний працівник має працювати за чіткими та сучасними правилами, щоб пацієнти отримували найкращий можливий догляд.

Яна Зінкевич, відома волонтерка та член профільного комітету Верховної Ради, яка багато років працює з військовими та постраждалими від війни, також наголошує на важливості актуальних протоколів у наданні медичної допомоги.

"Якщо загалом говорити, то це виглядає як логічна ідея. Тому що протокол ТССС (Tactical Combat Casualty Care - протокол, який описує порядок, вимоги та положення, що регулюють надання медичної допомоги пораненим бійцям безпосередньо на полі бою – ред.) оновлюється раз в рік. Тобто, цілком доречно оновлювати наші протоколи тоді, коли з’являються нові міжнародні рекомендації, а не раз на 5 років, як зараз", - зазначила Яна Зінкевич в коментарі УНН.

Очевидно, часто лікарі змушені діяти на власний розсуд через відсутність чітких рекомендацій. Це створює ризики для пацієнтів і водночас демотивує медиків, які не можуть опиратися на офіційні документи, адаптовані до нових реалій.

Співпраця з профільними організаціями

Важливо, щоб Міністерство охорони здоровʼя співпрацювало з українськими міжнародними організаціями, які можуть надати технічну та методичну підтримку в розробці нових протоколів. Відомство також має самостійно тримати "руку на пульсі" й відслідковувати зміни в міжнароднійпрактиці лікування, зокрема й бульозного епідермолізу.

"Якщо є якась ініціатива оновити клінічний протокол і вже є більш сучасні підходи, відкриття, наука пішла вперед – МОЗ це робить за ініціативою профільних організацій або за власною ініціативою", - зазначив член профільного комітету Верховної Ради Дмитро Гурін.

Він також пояснив алгоритм внесення змін до медичної документації, який зараз діє в Україні. "За процедурою все робиться так: обирається низка визнаних в світі клінічних протоколів і на їх основі спеціальна мультидисциплінарна група спеціалістів розробляє новий уніфікований клінічний протокол, який стає обов'язковим для всіх українських лікарів", - пояснив Гурін.

У випадку з бульозним епідермолізом, за словами нардепа, в першу чергу на оновлення настанов повинна звертати увагу громадська організація, яка займається орфанними хворими. Адже, за його словами, МОЗ навряд протидіє оновленню медичних протоколів.

Проблеми на шляху до змін

Раніше УНН отримав інформацію, яка вказує на те, що шведська компанія Molnlycke Health Care, яка займає монопольне становище на українському ринку медичних пов’язок для пацієнтів з бульозним епідермолізом, може бути причетною до фінансування громадської спілки "Орфанні захворювання України", яку очолює Тетяна Кулеша. Спілка фактично стала рупором  компанії, що допомагає зберігати монополію Molnlycke на ринку медичних пов’язок в Україні, та лобіює її інтереси.

У своїх публічних виступах Кулеша постійно наголошує, що альтернативи шведським пов’язкам немає, і захищає продукцію Molnlycke, попри наявність якісних та в рази дешевших аналогів, які успішно використовуються в інших країнах.

Експерти, опитані УНН, зазначають, що ситуація навколо Molnlycke Health Care має явні ознаки конфлікту інтересів і корупційної складової. Водночас спроби інших виробників запропонувати альтернативні пов’язки для державних тендерів блокуються завдяки впливу "Орфанних захворювань України" та її лідерки.

Колишня міністерка з охорони здоров’я Зоряна Скалецька наголосила, що Міністерство охорони здоров’я має обов’язково розібратися у ситуації та зробити все необхідне для забезпечення інтересів пацієнтів. Вона підкреслила, що орфанні захворювання потребують особливої уваги, адже через рідкість цих хвороб у державних органів може бути недостатньо інформації для швидкого реагування.