Череп 5-річної дівчинки, знахідка віком 140 тисяч років, виявлена у печері Схул на горі Кармель, ймовірно, належить гібридній дитині неандертальця та Homo sapiens. Про це свідчать результати нового дослідження міжнародної групи вчених, яке може змінити наше розуміння міжвидових контактів давніх людей, а також першого організованого поховання в історії. Про це повідомляє New Scientist, передає УНН.
Деталі
Рештки дитини були виявлені ще у 1929 році під час археологічних розкопок групового поховання, у межах яких знайшли сімох дорослих, трьох дітей та кістки, що належать загалом 16 особинам, пізніше віднесеним до виду Homo sapiens. Проте походження черепа дитини викликало суперечки майже століття, зокрема, через незвичну для сапієнсів будову нижньої щелепи.
Нове дослідження, проведене науковицею Анн Дамбрикур-Малассé з Інституту палеонтології людини у Франції та її колегами, ґрунтується на КТ-скануванні черепа та його порівнянні з рештками неандертальських дітей. Вчені виявили чіткі неандертальські риси у щелепі, тоді як решта черепа демонструє типову анатомію Homo sapiens.
Це дослідження вперше забезпечило наукову основу для аналізу решток дитини зі Схул. Раніші реконструкції були зроблені в гіпсі й не дозволяли адекватно порівнювати цю дитину з іншими
Комбінація перелічених ознак свідчить про гібридне походження дитини, хоча вона прожила лише 5 років. Раніше вважалося, що гібридизації були нежиттєздатними.
Проте не всі науковці готові зробити остаточні висновки без аналізу ДНК, який наразі неможливо провести. Скептики ереконують, що людські популяції мають велику внутрішню варіативність. Тож зовнішні риси можуть бути оманливими без генетичного підтвердження.
Сучасні генетичні дослідження підтверджують численні випадки обміну генами між Homo sapiens і неандертальцями упродовж останніх 200 тисяч років. Так, у 2018 році було ідентифіковано кістковий фрагмент 90-тисячної давнини з росії, що належав гібриду неандертальця і денісівця.
Регіон Леванту, де було знайдено череп, ймовірно, був важливим місцем зустрічей різних видів через своє географічне розташування між Африкою, Азією та Європою. Дослідники не виключають, що саме тут могли виникати міжвидові контакти, спільноти та навіть обряди.
Ми не знаємо, хто саме поховав цю дитину, одна спільнота чи представники кількох ліній, які співіснували, контактували та, можливо, об’єднувалися. Але ми бачимо, що емоції й ритуали вже тоді були частиною людського досвіду
Нові результати змушують науковців переглянути традиційне приписування найдавнішого поховання виключно Homo sapiens, залишаючи відкритим питання, хто саме започаткував перші ритуали пам’яті.