Незалежність суду є однією з фундаментальних засад демократичної держави та гарантією справедливого правосуддя. Водночас саме судова влада нерідко стає об'єктом системної критики та впливу з боку учасників процесу, політиків, медіа та громадських активістів. Сучасний тиск на суд дедалі рідше має форму прямих погроз чи спроб підкупу. Значно частіше він здійснюється через інформаційні кампанії, маніпуляції громадською думкою, масові скарги на суддів та дискредитацію суду у соціальних мережах, пише УНН.
Попри те, що Конституція України гарантує незалежність суддів, а будь-який незаконний вплив на них заборонений, на практиці межа між законною критикою судової системи та незаконним втручанням у здійснення правосуддя нерідко стає предметом дискусій.
Що вважається тиском на суд
Конституція України прямо гарантує незалежність і недоторканність суддів, а будь-який вплив на суддю забороняється на законодавчому рівні. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно від будь-якого незаконного впливу, тиску чи втручання.
Однак закон не містить вичерпного переліку способів такого впливу, що дещо ускладнює кваліфікацію. Саме тому до тиску можуть належати будь-які дії, спрямовані на спонукання судді ухвалити певне рішення або створення умов, за яких суддя відчуває психологічний, політичний чи суспільний тиск.
Умовно всі способи впливу можна поділити на кілька категорій.
Один із них – інформаційний тиск. Останніми роками саме інформаційний тиск став одним із найпоширеніших інструментів впливу на суд.
Йдеться зокрема про дискредитаційні кампанії через замовні публікації у ЗМІ проти суддів, поширення неперевіреної і фейкової інформації про них, маніпулятивні відео, а також публікації, які ще до винесення рішення формують у суспільства уявлення про те, яким воно повинно бути.
За словами судді у відставці Олександра Ситникова, сьогодні саме цей механізм використовується дедалі частіше.
"Інший тиск — це можуть бути замовні матеріали в засобах масової інформації. Це дуже часто останнім часом застосовується. І інколи доволі таки ефективно виходить для когось. Зараз розповсюджені замовні матеріали, які впливають певним чином на думку суддів і на думку суспільства. Це наразі розповсюджено", – зазначає юрист.
Але не завжди тиск на суддів є публічним. Маніпуляція аргументами та доказами – це ще одна форма впливу
За словами Олександра Ситникова, одним із найпоширеніших способів впливу на суд під час самого процесу є маніпулювання доказами та аргументами та їх підміна.
Йдеться не про процесуальне відстоювання власної позиції, що є нормальним елементом судового процесу, а про свідоме спотворення фактів або нав'язування суду викривленої картини подій.
Окремим видом сучасного тиску на суд стали кампанії у соціальних мережах.
Поширення бездоказових звинувачень щодо упередженості судді, створення образу "заангажованого суду", публікація образливих мемів або відео, які дискредитують суддю, можуть використовуватися як спосіб формування негативного суспільного ставлення ще до ухвалення рішення.
На думку Ситникова, якщо такі твердження не підкріплені доказами, їх можна розглядати як форму тиску.
"Безумовно це можна вважати (тиском – ред.), якщо це необґрунтовано. Якщо у вас є такі підозри – будь ласка, заявляйте відвід. Але для цього мають бути не суб'єктивні, а об'єктивні підстави", - пояснив суддя у відставці.
Юрист наголошує, що закон надає сторонам процесу процесуальні механізми захисту – насамперед інститут відводу судді. Використання замість цього інформаційних кампаній свідчить не про бажання захистити свої права, а про спробу вплинути на суд позапроцесуальними методами.
Одним із таких прикладів може слугувати лікар одеської приватної клініки Odrex Віталій Русаков, який обвинувачується в медичній недбалості, що призвела до смерті пацієнта. Він активно веде свій блог у соцмережах, де створює меми на суддю і прокурорів, а також подає інформацію у вигідному для себе світлі. Очевидно таким чином обвинувачений намагається створити у суспільному сприйнятті картинку про переслідування невинуватої людини і сформувати сприйняття судового процесу, за якого єдиним прийнятним вироком може бути лише виправдувальний.
Масові скарги до Вищої ради правосуддя
Ще одним інструментом тиску можуть бути скарги до Вищої ради правосуддя на суддів.
Саме по собі таке звернення до ВРП є законним правом кожної особи. Якщо поведінка судді дійсно містить ознаки дисциплінарного проступку, така скарга є цілком виправданою. Однак ситуація змінюється, коли подання скарг стає елементом організованої кампанії впливу.
Особливо небезпечними є випадки, коли одна зі сторін процесу через соціальні мережі закликає своїх прихильників масово надсилати скарги на конкретного суддю. Наприклад, вже згаданий обвинувачений лікар Русаков у Facebook після відсторонення його з посад закликав людей скаржитися на суддю через те, що начебто таким чином їх позбавили доступу до медицини. Крім того, він кілька разів відмічав сторінку ВРП у своїх оцінювальних дописах про судовий процес.
"Шановні пацієнти, всі, хто очікував моєї допомоги як хірурга та ендоскопіста в Медичний дім Odrex, наразі я ще не зможу вам допомогти по цім спеціальностям, і це не моє рішення. Ви, за бажанням, маєте право оскаржити порушення свого права на медичну допомогу до Вищої ради правосуддя", - написав Русаков.
На думку Ситникова, такий підхід можна розцінювати як психологічний тиск.
"Я це проходив ще у 2014–2015 роках. У мене за рік з'явилося 15 скарг. До цього я працював майже 20 років і майже не мав скарг. Це безумовно тиск", - зазначив суддя у відставці.
За словами Ситникова, навіть якщо всі такі звернення виявляються безпідставними, суддя змушений витрачати значний час на підготовку пояснень, відповідей та участь у засіданнях ВРП.
"Це напрягає психологічно. Треба постійно писати пояснення, відповідати. І ти розумієш, що це не різні люди", – додав він.
Де проходить межа між свободою слова та тиском
Свобода слова гарантується Конституцією України та Європейською конвенцією з прав людини. Водночас Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що свобода висловлювань не є абсолютною і може бути обмежена, якщо такі висловлювання створюють загрозу авторитету та неупередженості судової влади. Саме тому критика судового рішення після його ухвалення є допустимою.
Натомість інформаційні кампанії, спрямовані на формування бажаного результату ще до завершення розгляду справи по суті, можуть розцінюватися як спроба незаконного впливу на суд.
Українське законодавство встановлює як кримінальну, так і адміністративну відповідальність за втручання у діяльність судових органів.
Зокрема, стаття 376 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за втручання в діяльність судових органів. Йдеться про будь-який незаконний вплив на суд чи суддю з метою перешкодити виконанню службових обов'язків або домогтися ухвалення неправосудного рішення.
Незалежність судової влади сьогодні залежить не лише від законодавчих гарантій, а й від готовності держави ефективно реагувати на нові форми втручання у здійснення правосуддя. Адже право сторін на захист своїх інтересів не може перетворюватися на право впливати на суд поза межами процесу, а свобода слова не повинна ставати інструментом тиску на правосуддя ні в рамках процесу, ні поза ним.