Службова перевірка щодо тимчасово відстороненого голови Державної авіаційної служби України Олександра Більчука триватиме до 10 листопада. Кабінет міністрів вже більш ніж 2 місяці скрупульозно вивчає всі факти та документацію стосовно його рішення про передачу ремонтної документації вертольотів Ми-8МТ(МТВ) компанії, повʼязаній з російським оборонно-промисловим комплексом, пише УНН.
Зареєстрована в офшорній юрисдикції компанія AAL Group Ltd має прямий звʼязок з "Ростєхом" та, завдяки Олександру Більчуку, може отримати доступ до чутливої інформації щодо стану українських вертольотів Ми-8МТ(МТВ). Зазвичай подібні службові перевірки тривають до місяця. Однак, як зазначив у коментарі УНН суддя у відставці Олександр Ситник, у випадках, коли їх терміни подовжують – це може означати виявлення серйозних правопорушень.
Якщо Кабмін продовжує службову перевірку – це може свідчити і про серйозні ознаки правопорушень, і про те, що треба більше часу на саму перевірку. Можливо, потрібен додатковий час для перевірки інших документів. Коли комісія, що проводить службову перевірку, вивчила всі можливі документи та факти – вона надає рекомендації подальших рішень
Кабмін взяв овертайм на перевірку рішення Олександра Більчука, в якому можуть бути ознаки серйозного правопорушення. Адже, як УНН писав раніше, компанія викликає занепокоєння не тільки в України, а й США. Адже ще у 2024 році Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM ветувало будь-яку співпрацю з компанією, визнавши її непридатною.
Тож, рішення Олександра Більчука, фактично, є антидержавним й потребує ретельної перевірки правоохоронцями. Як зазначив юрист Олег Шрам, рішення Більчука створює ризики для національної безпеки України, що виходять за межі адміністративної помилки.
Якщо представники країни-агресора дійсно отримали доступ до чутливої інформації – то це питання ознак злочинів проти основ національної безпеки. Службове розслідування може стати підставою для початку кримінального провадження. Або ж кримінальне провадження може бути паралельно зі службовим розслідуванням
У причинах прийняття такого рішення Більчуком можлива корупційна складова. Як зазначив в ексклюзивному коментарі УНН політолог Сергій Шабовта – достатній рівень перевірки компанії на російський слід чи будь-яку іншу загрозу міг не цікавити чиновників, натомість в підписанні контракту могла бути грошова приманка чи будь-яка інша вигода. Завдяки якій небезпечна співпраця стала можливою.
Я розумію, що це (підписання небезпечних контрактів з компаніями з російським слідом - ред.) абсолютно природній, на жаль, результат для наших чиновників і бізнесменів, які залучені до таких контрактів. Бо це обмежене коло людей, які, в першу чергу, рахують не корисні умови для держави, не прораховують можливі безпекові якісь моменти – вони заточені тільки на те, щоб здобути гроші
Ухвалення такого сумнівного рішення набуває ще більшої неоднозначності після перегляду декларацій Олександра Більчука, який протягом дев’яти років очолював Державну авіаційну службу України.
Фінансова історія Більчука демонструє стабільне зростання, яке складно пояснити лише його офіційною зарплатою. Аналіз декларацій чиновника формує доволі нетипову картину для родини, де чоловік – державний службовець, а дружина – викладач Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства.
Уже на старті його керівництва Державіаслужбою, у 2016 році, сім’я володіла суттєвими активами: понад 200 тис. грн, 83 тис. доларів та близько 5 тис. євро готівкових заощаджень, двома квартирами (29,3 м² та 92,1 м²), гаражем (38,5 м²) і двома автомобілями – Volkswagen Tiguan (2011 р.в.) та Honda Jazz (2010 р.в.). За ринковими цінами тих років вартість таких авто становила щонайменше 23 тис. і 15 тис. доларів відповідно. Отже, навіть початковий рівень матеріального забезпечення родини суттєво перевищував типовий для посад державного службовця та викладача.
У подальшому, фінансові потоки родини підтримувалися зарплатою Більчука – в середньому на рівні 100 тис. грн і доходами його дружини – близько 17 тис. грн на місяць.
Однак саме операції з нерухомістю викликають головні запитання. У 2018 році родина продала меншу квартиру площею 29,3 м² за 694 843 грн (~25 тис. дол.), а вже у 2020-му придбала більшу – 47,4 м² за 1,35 млн грн (~50 тис. дол.). Таким чином, для нової покупки потрібно було додати приблизно 25 тис. доларів із заощаджень.
У 2021 році Більчук задекларував передачу 2 млн грн готівкою (~73 тис. дол.) своєму синові. Того ж року у декларації з’явився об’єкт незавершеного будівництва – квартира площею 65 м², власником якої був зазначений син Андрій, але вже у деклараціях за 2022–2024 роки про неї не згадується.
Не менш показовими є і придбання автомобілів. У 2019 році Honda Jazz замінили на Honda HR-V за 756 тис. грн (~26,4 тис. дол.), а Volkswagen Tiguan було продано за 285 тис. грн (~28,6 тис. дол.). Проте у 2024 році відбувається найбільш дивна угода: Більчук купує Infiniti Q50 2019 р.в. лише за 200 тис. грн (~5 тис. дол.), хоча, за даними AUTO.RIA, мінімальна ринкова вартість такого авто становила 15–16 тис. доларів.
Знайти подібне авто за третину ринкової ціни – удача, на яку годі сподіватися навіть найвезучішому покупцеві. Така розбіжність у вартості породжує обґрунтовані сумніви щодо реальної ціни угоди.
Водночас, попри витрати на житло, передачу великих сум сину та регулярні оновлення автопарку – задекларовані валютні заощадження родини Більчуків лише зростали. Така фінансова стабільність на тлі державної служби виглядає радше як феномен, що вимагає окремої уваги НАЗК і ретельної перевірки джерел походження коштів.
• 9250 переглядiв
• 20124 переглядiв
• 22345 переглядiв
• 62783 переглядiв
• 2921 переглядiв