Парламент з другої спроби ухвалив закон №13646 про соціальний захист військовослужбовців. Документ є одним із найскладніших і найчутливіших за весь період повномасштабної війни, адже він безпосередньо зачіпає родини зниклих безвісти та загиблих захисників. Йдеться не лише про гроші, а про мораль, довіру до держави і сприйняття справедливості в умовах затяжної війни.
Що саме змінилося і чому навколо цього закону стільки дискусій - УНН розбирає детально.
Як працювала система виплат до ухвалення закону
До ухвалення змін держава застосовувала дві різні логіки підтримки. Якщо військовослужбовець зникав безвісти, його родина отримувала грошове забезпечення в середньому близько 100–120 тисяч гривень щомісяця. Ці виплати тривали доти, доки статус не змінювався – на повернення, полон або загибель.
У разі офіційного визнання загибелі родина додатково отримувала 15 мільйонів гривень одноразової допомоги. Виплата здійснювалася поетапно: спочатку близько 3 мільйонів, а решта - рівними частинами протягом наступних місяців.
Таким чином, родини зниклих безвісти фактично могли роками отримувати повне грошове забезпечення, а згодом - ще й повний пакет компенсації за загибель.
Ключова зміна: 15 мільйонів як гранична сума
Новий закон змінює сам принцип. Тепер 15 мільйонів гривень - це максимальна сума всієї допомоги від держави в разі загибелі військового. У цю суму включаються і ті виплати, які родина отримувала під час статусу зниклого безвісти.
Інакше кажучи, якщо сім’я кілька років отримувала щомісячні виплати, то після визнання загибелі держава доплатить лише різницю до граничних 15 мільйонів гривень.
Як тепер працюють виплати для зниклих безвісти
Сам механізм виплат для зниклих безвісти також збережено, але з уточненнями. Частина грошового забезпечення ділиться порівну між родичами, які подали документи, а 50% утримується військовою частиною або державою до моменту з’ясування долі військового. Якщо захисник повертається з полону або знаходиться живим - ці кошти виплачуються йому. Якщо визнається загиблим - родині.
Додаткові соціальні гарантії для військовослужбовців
Окремо закон розширює перелік соціальних гарантій для військових. Під час служби держава гарантує грошове, медичне, продовольче та речове забезпечення, лікування і реабілітацію за рішенням ВЛК, відпустки за сімейними обставинами, проживання, безоплатний проїзд і поштовий зв’язок. Після повернення зі служби військові мають право поновитися на роботі не нижче попередньої посади, отримати допомогу в розмірі середньої зарплати, повноцінний страховий і трудовий стаж, право на професійну адаптацію, щорічну відпустку вже в перший рік роботи, збереження черги на житло та поновлення навчання.
Як зниклого безвісти можуть визнати загиблим без тіла
Окремий і дуже болючий блок - це питання, як зниклий безвісти може бути визнаний загиблим, якщо тіла немає. Українське законодавство передбачає лише кілька шляхів.
Перший - судове рішення за наявності щонайменше трьох свідків і матеріалів розслідування від військової частини, де зафіксовані обставини зникнення. На практиці це найскладніший шлях: свідків часто немає, вони можуть перебувати на фронті або загинути, а судові процеси тривають роками.
Другий - автоматичне визнання загиблим через два роки після завершення бойових дій. В умовах, коли про кінець війни навіть не йдеться, цей механізм фактично не працює.
Третій - ідентифікація тіла або решток за ДНК. Але пошук тіл у зоні бойових дій часто неможливий роками, доки тривають бої або територія залишається окупованою.
У результаті родини зниклих безвісти роками живуть у підвішеному стані - між надією і фактичним усвідомленням втрати.
Аргументи держави на користь нових правил
Держава пояснює нові правила кількома аргументами. По-перше, це має усунути фінансову нерівність між родинами загиблих і зниклих безвісти. По-друге, зменшити спокусу затягувати юридичне визнання загибелі. По-третє, розвантажити бюджет у ситуації, коли війна триває значно довше, ніж планувалося у 2022 році.
Офіційна позиція Міністерства оборони зводиться до єдиного принципу: родини загиблих і зниклих безвісти мають отримувати допомогу за прозорою, зрозумілою та однаковою логікою, а загальний обсяг державної підтримки не повинен перевищувати 15 мільйонів гривень.
Критика закону з боку родин і правозахисників
Водночас родини військових і правозахисники бачать у законі серйозні ризики. Судові процедури можуть ще більше затягуватися, адже визнання загибелі автоматично зменшує фінансове навантаження на державу. Багато сімей роками не можуть зібрати необхідні докази, а моральний аспект рішення зводиться до питання: чи можна взагалі вимірювати втрату людського життя фінансовими лімітами.
Проблема сімей загиблих до 24 лютого 2022 року
Окрема болюча тема - сім’ї військових, які загинули до 24 лютого 2022 року. Вони не підпадають під дію нинішніх компенсацій, хоча війна для них почалася значно раніше і забрала життя так само. Цей штучний поділ держава фактично визнає, але виправляти його вже не планує.
Підсумок: що насправді означає цей закон
У підсумку закон №13646 - це сигнал про реальний фінансовий стан держави. Рішення, ухвалені у 2022 році в умовах шоку та віри в коротку війну, більше не відповідають реальності. Держава намагається зберегти баланс між підтримкою родин загиблих, допомогою живим і можливістю продовжувати війну.
Чи є це справедливим - питання відкрите. Для одних це крок до системності та чесності, для інших - болісне скорочення підтримки під прикриттям реформ. Очевидно лише одне: ці рішення ухвалюються не в умовах достатку, а в умовах виживання країни, яка четвертий рік веде війну на виснаження.
Нагадаємо
Верховна Рада ухвалила законопроєкт, що регулює соціальні, трудові та пенсійні права військовослужбовців. Закон забезпечує повернення на роботу, грошову допомогу після призову та додаткові гарантії для звільнених з полону.