У середу, 10 грудня, у світі відзначається Міжнародний день прав людини, започаткований у 1950 році Генеральною Асамблеєю ООН, що є нагадуванням про рівність, свободу, справедливість та мир, які починаються з визнання гідності кожної людини, пише УНН.
Міжнародний день прав людини
Саме цього дня у 1948 році було прийнято Загальну декларацію прав людини - документ, який став основою для створення міжнародних стандартів прав і свобод.
Крім основних прав людини, Декларація перелічує політичні, громадянські права і свободи людини, а також права в економічній, соціальній та культурній сферах.
У Декларації визначено важливі права кожного, зокрема:
- право на працю в гідних умовах та вільний вибір роботи;
- захист від безробіття та справедливу оплату праці;
- можливість для відпочинку, дозвілля та оплачуваної відпустки;
- розумне обмеження робочого часу й захист трудових прав.
Цей день нагадує нам, що кожна людина має невід’ємні права, які необхідно поважати та захищати.
Права людини в Україні: що порушується найчастіше
Права людини в Україні закріплені в Конституції та міжнародних актах, охоплюючи невід’ємні права на життя, гідність, свободу, а також громадянські, політичні, соціально-економічні та культурні права.
Відповідно до статті 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод
У зв’язку з введенням на території воєнного стану, військове комендування може обмежувати право людей на вільне пересування. Це і введення комендантської години, і заборона або обмеження вільного вибору місця проживання.Також може бути встановлений особливий режим в'їзду та виїзду з населених пунктів тощо.
Під час воєнного стану людина може бути позбавлена права на майно. Примусове відчуження майна допускається в установленому законом порядку за умови подальшої компенсації.
Воєнний стан передбачає можливість втручання у приватне життя осіб. Зокрема, контроль засобів зв'язку, перевірка речей, документів, житла тощо.
Також воєнний стан може обмежувати права людей на вільний вибір праці, громадяни під час війни можуть залучатися до суспільно-корисних робіт. Впровадження трудової повинності також регламентується законом.
Під час війни заборонено проводити вибори та референдуми, що обмежує права громадян на участь в управлінні державними справами. Під забороною і масові збори та акції.
Водночас, під час війни не можуть бути обмежені право на життя, захист від катувань, рівність, повага до гідності, право на віросповідання, право на справедливий суд.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у листопаді повідомляв, що до нього надійшло 12 276 звернень від громадян.
Більшість - 8 407 - про громадянські права. Люди приходять, коли стикаються з несправедливістю, коли влада чинить неправильно, і вони не знають, що їм робити.
Ще 1 264 звернення були про економічні права про пенсії, допомогу ВПО, соцвиплати.
1 182 звернення стосувалися соціальних прав: проблем з освітою, медициною, житлом чи доступом до соцпослуг - речей, які насправді дуже впливають на життя людей.
414 випадків стосувалися прав дітей.
Також в Офісі Омбудсамана повідомляли, що упродовж 2024 року до Уповноваженого надійшло 123 221 звернення, із них 1509 – колективних (34 510 осіб) і 121 712 – індивідуальних, що на 28,6% більше, ніж у 2023 році.
Найчастіше до Уповноваженого зверталися жінки – 63.1%, звернення від чоловіків становили 35,5%. Найбільше Секретаріат Уповноваженого фіксував повідомлення про ймовірні порушення громадянських прав – у кожному другому зверненні. Із соціальних та економічних прав питання порушено в кожному шостому зверненні.
Частина звернень до Уповноваженого 2024 року стосувалася ймовірних порушень прав громадян під час мобілізаційних процесів. Найбільш поширені випадки порушення прав: незаконне обмеження свободи пересування під час затримання, неправомірне застосування сили групами оповіщення, призов на військову службу осіб, які не підлягають призову, недопуск адвокатів і навіть працівників Секретаріату Уповноваженого до приміщення ТЦК та СП та ін.
В Українській Гельсінській спілці з прав людини повідомляють, що загалом звернення стосуються невиплат компенсацій військовим та проблем переселенців.
За юридичною допомогою звертаються військові, ветерани, внутрішньо переміщені особи, родини постраждалих, жертви катувань та українці, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Військовослужбовці та ветерани стикаються з не виплатами додаткової винагороди під час тривалого лікування, проблемами при звільненні зі служби, отриманням грошового забезпечення в повному обсязі. Родини зниклих безвісти потребують юридичного супроводу для встановлення статусу, оформлення виплат та пошуку інформації про зниклих близьких. Окремою перепоною стає відсутність оперативної комунікації і взаємодії з військовими частинами
Також зазначається, що люди з тимчасово окупованих територій часто повідомляють про порушення своїх прав, зокрема про обмеження доступу до медичної допомоги та незаконні переслідування.
Але справедливо буде назвати основним порушником прав людини в Україні - росію. Адже саме російська агресія спричинила запровадження воєнного стану. Також держава-агресорка щодня вбиває українців, депортує дітей, незаконно утримує цивільних, катує їх, страчує військовополонених та піддає тортурам.
Міжнародні стандарти: конвенція про захист прав людин
Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - це міжнародна угода, завдяки якій держави - члени Ради Європи намагаються забезпечити кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, окремі права людини та основні свободи.
Вона була прийнята в Римі 4 листопада 1950 року та набрала чинності в 1953 році англійською і французькою мовами, обидва тексти Конвенції є однаково автентичними, кожен існує лише в одному примірнику, і зберігається в архіві Ради Європи.
Після її ухвалення було створено два незалежних органи: Європейська комісія з прав людини (1954) та Європейський суд з прав людини (1959). Вони повинні були слідкувати за дотриманням прав людини, що гарантувались Конвенцією.
Під час Віденського саміту у 1993 році було ухвалено рішення про створення нового Європейського суду з прав людини.
Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію 17 липня 1997 року, а набрала чинності Конвенція для України з 11 вересня 1997 року.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод складається з преамбули та 59 статей. Крім того, основний текст Конвенції доповнюють протоколи, які поступово розширюють перелік прав та свобод або вносять зміни до Конвенції.
Особливістю Конвенції є те, що вона забезпечує права і основоположні свободи на національному рівні та гарантує дієву та ефективну систему їх захисту на наднаціональному (міжнародному) рівні. Так, приєднавшись до Конвенції наша держава зробила її положення частиною національного законодавства і взяла на себе зобов’язання гарантувати та захищати передбачені Конвенцією права і свободи.
Хто відповідає за захист прав людини в Україні
Відповідно до статті 101 Конституції України парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
З липня 2022 року Уповноваженим ВРУ з прав людини є Дмитро Лубінець.
До завдань Омбудсмена входять:
- захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;
- дотримання та повага до прав і свобод людини і громадянина
- запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;
- сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;
- поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;
- запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;
- сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.