17 жовтня у світі відзначають Міжнародний день боротьби з бідністю. Його мета - привернути увагу до людей, які не можуть забезпечити базові потреби, та до їхніх прав. Для України, де повномасштабна війна позбавила мільйони людей стабільних доходів і домівок, ця тема має особливе значення.
Про історію дати, глобальну ситуацію та українські реалії розповідає УНН.
Чому та як виник Міжнародний день боротьби з бідністю
Історія пам’ятної дати почалася 17 жовтня 1987 року. Тоді близько 100 тисяч людей зібралися на площі Трокадеро в Парижі, щоб вшанувати жертв крайньої бідності, голоду та насильства. Учасники наголосили, що злидні порушують права людини, а подолати їх можна лише спільними зусиллями.
А 22 грудня 1992 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, якою офіційно проголосила 17 жовтня Міжнародним днем боротьби за ліквідацію злиднів. Відтоді цю дату присвячують обговоренню соціальної нерівності й підтримки найуразливіших.
Що таке бідність та скільки людей із нею стикаються
Бідність - означає також неможливість повноцінно харчуватися, отримувати необхідне лікування, навчатися, жити в безпечних умовах або планувати майбутнє. Людина може мати роботу, але залишатися бідною, якщо заробітку не вистачає на основні потреби.
Для міжнародних порівнянь Світовий банк використовує поріг крайньої бідності - менш як 3 долари на людину на день з урахуванням купівельної спроможності у цінах 2021 року. Але цей показник враховує різницю у вартості життя між країнами, а не поточний обмінний курс.
За оновленими у вересні 2026 року оцінками Світового банку, у 2024 році в умовах крайньої бідності жили понад 824 мільйони людей, або 10,1% населення планети. На 2026 рік прогнозується незначне зниження частки до 9,8%. Найскладнішою ситуація залишається у країнах, що потерпають від конфліктів, економічної нестабільності та браку доступу до базових послуг.
Чому у 2026 році особливу увагу приділяють житлу
За даними ООН, понад 2,8 мільярда людей у світі стикаються з тією чи іншою формою житлової незахищеності. Серед них - мешканці перенаселених або небезпечних осель, неформальних поселень і люди, які не мають постійного місця проживання. Нестабільне житло ускладнює пошук роботи, навчання і лікування. Тому міжнародна організація закликає уряди розробляти житлові програми за участі самих людей, які постраждали від бідності, а не ухвалювати рішення без урахування їхніх потреб.
Там наголошують, що наявність даху над головою ще не гарантує гідних умов: будинок має бути безпечним, доступним за ціною та забезпеченим необхідними послугами.
Бідність в Україні: як на ситуацію вплинула війна
Для України причинами зростання бідності стали насамперед втрата роботи, вимушене переселення, руйнування житла та подорожчання повсякденного життя. Найбільше ризикують родини з дітьми, люди з інвалідністю, пенсіонери та домогосподарства, які втратили основного годувальника.
У весняному дослідженні 2026 року Світовий банк оцінив частку населення України за національною межею бідності у 2025 році в 41,6%. Для порівняння, оцінка за 2024 рік становила 37%. Ці показники отримані за допомогою моделювання на основі обстежень, а не є результатом повноцінного загальнонаціонального перепису. Дослідження також свідчить, що наприкінці 2025 року близько 17% українських домогосподарств позичали гроші, щоб покрити базові потреби. Зростання цін на продукти, ліки й комунальні послуги зменшує можливості родин заощаджувати та відновлювати фінансову стійкість.
Що допомагає зменшувати бідність
Здолати бідність не можна лише одноразовими грошовими виплатами для найбільш незахищених. Серед важливих інструментів, що допомагають розв'язати проблему, міжнародні економічні аналітики виділяють:
- доступні робочі місця з гідною оплатою;
- підтримку сімей із дітьми;
- якісну освіту;
- медичну допомогу;
- соціальні послуги;
- доступне житло.
Окреме значення має допомога людям, які через війну втратили здоров’я, майно або можливість працювати.
Нагадаємо
Раніше ми писали про те, що ефективно боротися з бідністю можна лише тоді, коли у країні спостерігається економічне зростання від 5% у рік.