Модернізувати – недостатньо: як підтримують льотну придатність гвинтокрила впродовж життєвого циклу
Київ • УНН
Безпечність модернізованого гелікоптера потребує постійного обслуговування, контролю агрегатів і документації. Техніку адаптують і до протидії Shahed.

Встановлення сучасного обладнання дозволяє розширити можливості гелікоптера, однак модернізація не завершується останнім випробувальним польотом. Щоб повітряне судно залишалося безпечним і придатним до виконання завдань протягом багатьох років, необхідні постійний технічний супровід, контроль стану агрегатів, належне документування змін і дотримання авіаційних правил. Як організована ця робота та хто відповідає за безпечність модернізованої техніки, УНН розпитав у заступника директора з льотної придатності науково-виробничої фірми МС "Авіа-Грейд" Олександра Нагапетяна.
Деталі
Модернізація авіаційної техніки дозволяє продовжувати її ефективне використання, адаптувати до нових завдань і впроваджувати технології, яких не існувало на момент виготовлення повітряного судна. Цей підхід особливо актуальний для гелікоптерів, базова конструкція яких була розроблена десятиліття тому, але й досі зберігає експлуатаційний потенціал.
Водночас встановлення нового обладнання - лише один з етапів роботи з вертольотами. Після модернізації гелікоптер потребує регулярного технічного обслуговування, перевірок, ремонту та своєчасної заміни компонентів. Окремий напрям роботи - сумісність сучасних систем із уже встановленим обладнанням і документальне підтвердження кожної зміни.
Модернізація гелікоптера не означає, що після встановлення нового обладнання та проходження випробувань усі технічні питання зникають. Підтримання льотної придатності - це безперервний процес, який супроводжує повітряне судно протягом усього періоду його експлуатації
Що відбувається з вертольотом через кілька років після модернізації
Під час експлуатації будь-якого повітряного судна поступово вичерпується ресурс окремих агрегатів, виникає потреба в їхньому ремонті або заміні. Ці процеси не обов'язково пов'язані з модернізацією, адже навіть новітнє обладнання потребує контролю технічного стану.
За словами Олександра Нагапетяна, принципово важливо розмежовувати модернізацію та подальше підтримання льотної придатності. Перша передбачає впровадження нових технічних рішень, а друге – комплекс заходів, необхідних для безпечної експлуатації повітряного судна протягом усього життєвого циклу.
У самому процесі модернізації ми не стикаємося з проблемами, які обов’язково мають проявитися через кілька років. Але під час експлуатації будь-якого гелікоптера можуть виникати технічні питання, незалежно від того, проходив він модернізацію чи ні. Це може бути відсутність необхідних запасних частин, вихід з ладу певних агрегатів, необхідність ремонту або заміни компонентів, які мають обмежений ресурс
Зокрема, постійного контролю потребують агрегати трансмісії, елементи систем управління та інші вузли, які мають обмежений ресурс. Їхній стан має перевірятися відповідно до визначених процедур, а ремонт або заміна - виконуватися у встановлені строки.
Сучасні технології для вертольотів попередніх поколінь
Однією з переваг модернізації є можливість оснащувати повітряні судна попередніх поколінь сучасними системами без необхідності повністю змінювати їхню базову конструкцію.
За словами представника МС "Авіа-Грейд", компанії, що виконує ремонт та модернізацію вертольотів, рік виготовлення гелікоптера сам собою не визначає можливості інтеграції нового обладнання. Значно важливішими є конструктивні особливості конкретної моделі, технічні характеристики систем і здатність забезпечити їхню коректну взаємодію.
Треба розуміти, що основа гелікоптера залишається незмінною. Не має принципового значення, чи був він виготовлений у 1980 році, чи у 2001-му: базова конструкція зберігається, а основні зміни стосуються саме внутрішнього обладнання та систем
За десятиліття розвитку авіації аналогові прилади поступово доповнювалися або замінювалися цифровими системами. Водночас склад бортового обладнання завжди залежав від завдань, для яких призначався конкретний гелікоптер.
Наприклад, повітряні судна морського базування можуть оснащуватися спеціалізованими системами для навігації над водою та контролю висоти. Натомість для інших умов експлуатації важливішими можуть бути метеорадіолокаційні станції, які дозволяють екіпажу оцінювати погодну обстановку на маршруті та завчасно виявляти небезпечні погодні умови.
Сучасний ринок авіаційного обладнання пропонує рішення, які можуть адаптуватися до різних типів повітряних суден. Серед прикладів в МС "Авіа-Грейд" називають оптико-електронні системи канадської компанії WESCAM, що можуть інтегруватися в різні авіаційні платформи.
Така модернізація дуже важлива в умовах війни, коли наявну техніку необхідно адаптувати до нових загроз.
Водночас важливо розуміти, що сама модернізація відкриває перед гелікоптерами нові можливості. Зокрема, сучасне обладнання дозволило значно ефективніше використовувати їх для виконання завдань із протидії ударним безпілотникам типу Shahed. Це один із прикладів того, як модернізація наявної техніки може змінювати її функціональні можливості та розширювати сфери застосування
За його словами, сучасні гелікоптери можуть одночасно використовувати радіостанції, навігаційні прилади, цифрові дисплеї, системи зв'язку та інші електронні компоненти. Встановлення додаткового обладнання або прокладання нових кабельних мереж потенційно може впливати на роботу вже наявних систем. Тому інженери оцінюють, чи не створюватиме новий пристрій перешкод роботі систем і чи не зазнаватиме він сам негативного впливу від бортового обладнання.
Наприклад, на нашому підприємстві працюють конструктори й технологи, які виконують відповідні теоретичні та практичні розрахунки. Якщо під час модернізації ми втручаємося в бортову кабельну мережу, прокладаємо нові кабелі та з’єднуємо їх з іншими агрегатами, потрібно перевірити електромагнітну сумісність усіх компонентів
Для підтвердження безпечності проводяться інженерні розрахунки, перевірки та, за необхідності, практичні вимірювання безпосередньо на повітряному судні. Це, за його словами, дозволяє виявляти потенційні технічні ризики ще до того, як модернізований вертоліт повернеться до виконання завдань.
Чому заміна одного приладу може потребувати доопрацювання інших систем
Одним із найскладніших етапів модернізації є забезпечення сумісності нового обладнання із вже наявними системами.
На перший погляд, заміна кількох застарілих пристроїв одним сучасним може здаватися відносно простим технічним рішенням. Однак авіаційне обладнання працює не ізольовано: окремі прилади обмінюються даними, взаємодіють з іншими системами та можуть бути пов'язані з бортовою реєстрацією параметрів польоту.
Як приклад Нагапетян наводить модернізацію радіообладнання гелікоптера 1985 року випуску. Якщо раніше на борту радянського гвинтокрила використовувалися три окремі радіостанції, то сучасні системи, зокрема обладнання Becker, можуть дозволяти об'єднати частину їхніх функцій.
Але тут виникає важливий момент: якщо ми замінюємо три радіостанції однією сучасною, потрібно врахувати не лише сам факт її встановлення. Необхідно перевірити, як вона взаємодіятиме з усіма іншими системами гелікоптера
Зміни можуть стосуватися каналів передавання інформації до бортової системи реєстрації параметрів польоту. Якщо раніше вона отримувала дані від кількох окремих пристроїв, після модернізації необхідно забезпечити правильне отримання та реєстрацію інформації від нового пристрою.
Крім того, інженери повинні враховувати питання дублювання критично важливих функцій. Наприклад, встановлення двох сучасних радіостанцій може забезпечити можливість резервного зв'язку в разі відмови однієї з них.
Таким чином забезпечується додатковий рівень надійності системи. Але всі ці рішення повинні бути належним чином прораховані, перевірені та підтверджені
Хто відповідає за безпечність модернізації
Не менш важливою складовою модернізації є документування виконаних робіт.
Для авіації недостатньо встановити обладнання та підтвердити його працездатність під час випробувань. Кожне доопрацювання повинно мати відповідне технічне обґрунтування, бути виконаним за належною документацією та відображатися в експлуатаційних записах повітряного судна. Підприємство не може самостійно змінювати конфігурацію вертольота без відповідних повноважень, технічного обґрунтування та погодження.
Як пояснює представник МС "Авіа-Грейд", для виконання робіт із розроблення та впровадження змін компанія повинна мати відповідний статус, кваліфікований персонал, організаційну структуру та систему контролю якості.
У нашій сфері йдеться, зокрема, про так зване правило Part 21. Для військової авіації в Україні діє відповідний порядок схвалення розробників за правилом 21УВ, який контролюється Головним управлінням державної авіації України. У цивільній авіації застосовується Part 21, а компетентним регуляторним органом є Державна авіаційна служба України
Такий підхід забезпечує контроль за розробленням змін, їхнім технічним обґрунтуванням і підтвердженням відповідності встановленим вимогам. Організація-розробник відповідає за належне проєктування та обґрунтування схвалених змін. Підприємство з технічного обслуговування виконує відповідні роботи згідно з документацією та наданими повноваженнями. Експлуатант, своєю чергою, повинен забезпечувати належний технічний стан повітряного судна та дотримання встановлених вимог під час його використання.
Саме тому взаємодія між ними не повинна завершуватися передачею модернізованого гелікоптера. Інформація про виконані зміни, технічні обмеження та вимоги до подальшого обслуговування має залишатися доступною відповідальним фахівцям протягом експлуатації.
Документація дозволяє фахівцям, які обслуговуватимуть модернізований вертоліт у майбутньому, розуміти його актуальну конфігурацію, особливості встановлених систем і вимоги до їхнього технічного супроводу. Усі відомості вносяться до формуляра повітряного судна.
Там зазначається, яке саме доопрацювання було виконане, відповідно до якого бюлетеня, якою компанією та на підставі якого договору
Для України модернізація наявного парку вертольотів, який в умовах війни є дуже обмеженим, має стратегічне значення, адже дозволяє не лише продовжувати термін ефективної експлуатації техніки, а й адаптувати її до нових викликів, зокрема завдань із протидії ворожим БпЛА. Розвиток вітчизняних підприємств, здатних забезпечувати повний цикл модернізації та подальший технічний супровід повітряних суден посилює обороноздатність держави, зменшує залежність від іноземних постачальників і сприяє збереженню авіаційної галузі в цілому.