Мистецтво бачити життя: професор Сергій Риков про те, як зберегти зір в умовах ковіду, любов до тварин та вміння відпочивати

КИЇВ. 6 вересня. УНН. Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри офтальмології НМАПО ім. П.Л. Шупика та просто друг редакції УНН Сергій Риков погодився поговорити про роботу офтольмологів в умовах епідемії коронавірусу, дати нашим читачам кілька порад зі збереження зору та розповісти, як за щоденними турботами не втрачати відчуття прекрасного та смаку до життя.

- Давайте поговоримо з вами про університет післядипломної освіти для лікарів. У зв’язку з ковідом виникло дуже багато платформ онлайн навчання. Як щодо вашого університету і чи є взагалі якісь напрацювання та інструменти, які б свідчили про необхідність його діяльності?

По-перше, наш університет охорони здоров’я України імені Платона Лукича Шупика. Тобто, ми маємо післядипломну освіту, тобто безперервну освіту і це надзвичайно важливо, адже саме в нашому університеті сконцентрована максимальна кількість наукових кадрів. Уявіть собі, у нас 350 докторів медичних наук і професорів, у нас багато доцентів, викладачів. Це люди, які вміють навчати. А кого нам навчати треба? Ми не навчаємо студентів. Ми навчаємо уже лікарів новим технологіям і таке інше.

Потреба надзвичайно велика на сьогодні підготовки фахівців. Коронавірус трошки вніс свої корективи в саму систему підготовки. Ми готуємо онлайн і офлайн. Людям зручно онлайн, знаходячись вдома, бо частина практичної підготовки – це начитка лекцій. А частина - практичні заняття. І от ту частину онлайн підготовки, тобто лекції, з задоволенням слухають. Що стосується практичної частини, то якщо немає у нас локдауна, якихось обмежень, то ми звичайно запрошуємо. Ми маємо вісім баз клінічних на сьогодні. Це в основному в усіх провідних офтальмологічних приватних клініках і відомчих закладах. І там ми можемо показати всі технології.

Інтерни на сьогодні навчаються дуже складно, тому, що все таки більше навчання онлайн. Але ми бачимо, хто хоче навчатися, ким хоче стати. Я завжди проводжу бесіду з кожним інтерном. І якщо людина бажає практично навчитися необхідним технологіям, то ми знаходимо варіанти. Ми домовляємося з кожним головним лікарем приватних клінік про те, що наші інтерни, навіть у локдаун, можуть працювати як волонтери. Тобто ми знайшли вихід з положення. Треба сказати у нас дуже короткострокові курси - це два тижні. Тиждень у нас лекцій, тиждень практичних занять. У нас 8 баз. Ви уявляєте як легко нам це все розподілити тому, що на кожній базі є чудове обладнання, там є хороші операційні і кожен викладач нашої кафедри сам хірург. Він бере з собою в операційну інтернів або слухачів, які приїжджають на підвищення кваліфікації і ті отримують нові знання та практичні навички.

- Лікар – прикладна професія. Я так розумію, що без прямої участі лікаря саме в процесі лікування про якісь додаткові знання говорити дуже важко? І чим саме відрізняється онлайн від офлайн, тобто наскільки гірше і складніше навчати саме в таких умовах?

Знаєте, вже існує такий анекдот коли запитують, а якого року випуску лікар. Тобто, якщо до коронавірусу, то це хороші знання. Насправді й тоді навчалися по-різному, і сьогодні по-різному. З 50 інтернів, які навчалися за два роки, ми зуміли вибрати трьох собі для роботи. Чому? Це люди, які мріяли стати офтальмологом. Якщо людина хоче бути офтальмологом, то вона починає це робити зі студентської лави. Тобто, ходити на гурток з 1 курсу, цікавитися, і тоді, закінчуючи інститут обирає собі інтернатуру по офтальмології, - це одна річ. А тепер вибір інтернатури вільний. Людина вчилася, не знала ким вона буде, ніколи не займалася офтальмологією, а після того як закінчила - отримала диплом і вирішила піти в інтернатуру. Розумієте, це неправильний підхід, бо треба прагнути, готуватися. Оці глибокі знання починаються з цеглинки, як будинок – треба будувати ці знання, має бути багаж. І я тільки за те, щоб діти займалися в інституті офтальмології, їх видно було на конференціях, виступали з доповідями, брали участь в практичних підготовках. Тоді дійсно цих дітей хочеться підняти, допомогти.

Нажаль, основна кількість офтальмологів, які закінчують інтернатуру, ідуть працювати в оптики лікарями-офтальмологами, щоб прожити. А провідних офтальмологічних клінік не так багато. Через те якраз отієї кількості бажаючих, у яких світяться очі, нам якраз достатньо для того, щоб забезпечити мережу офтальмологічних клінік.

- Covid зараз популярна тема, яка витиснула на другий-третій план інші хвороби, але ми розуміємо, що люди хворіти не перестали. Якщо звернутися саме до офтальмології, які проблеми зараз є актуальними? Чим частіше люди хворіють і яка ситуація зараз?

Під час карантину ми лікували пацієнтів по телефону в основному. Або вони зверталися в поліклініку, чекали в черзі і їх окремо приймали. І саме ковід показав, що нам не потрібно кидати нашу планову допомогу. Якщо говорити про педіатричну офтальмологію, то що відбувається: за два роки карантину дитина народилася, а потім ми визначаємо, що у неї в два роки є астигматизм, міопія - понижений зір, і ми можемо дитину лікувати, призначати контактні лінзи, окуляри і займатися спеціальними апаратами для розвитку зору. Всю планову роботу, яку ми робили – не кидати.

Що змінилося під час ковіду? У нас зменшилась кількість пацієнтів у державних клініках, бо, в основному, вони були закриті. У приватних клініках кількість пацієнтів збільшилася. Днями була конференція і ми говорили про глаукоми. Так ось глаукоми, оперовані в державних клініках, - це десь 4,5 тисячі, а у приватних – 6,5 тисяч. Катаракта - раніше 80% було у державних клініках, а 20% у приватних. На сьогодні - 45 на 55. Можливо це не ковід нам допоміг, але ми йдемо по європейському стандарту: 70-85% очної хірургічної патології проводиться в приватних клініках і тільки 20-25% забезпечуються як соціальна допомога. Через те не можу сказати, що корективи погані. Я, як організатор офтальмологічної служби, можливо б раніше хотів би так само зробити. Розумієте, не може держава брати на себе такі затрати з високотехнологічної допомоги. В усьому світі це робить індивідуально кожна людина, правда там є страхова медицина, тобто там набагато простіше. Як ви бачите змінилася структура пацієнтів і змінився об’єм пацієнтів у державних і приватних клініках.

- Ви сказали таку фразу, що під час ковіду ми почали більшість питань вирішувати по телефону, тобто така консультаційна допомога. Наскільки вона ефективна, якісна і виключає необхідність прямого контакту?

Американська академія офтальмології рекомендувала певну патологію віднести до онлайн, теле- консультацій. Сюди відноситься кон’юктивіт – закисає око. Друге – коли у нас з’являються якісь дрібні скарги, якісь залози збільшилися, ще щось таке. До прикладу, якщо в людини катаракта – це не термінове захворювання, можна відкласти. А якщо у людини глаукома, гострий напад, симптом червоного ока. Симптом червоного ока є прямим показом щоби їхати в стаціонар. Як і травма ока. Інша патологія може бути відкладена. Я чесно скажу, достатньо часто консультую і прошу, будь ласка, відтягніть нижню повіку подивіться високо догори – крововилив у кон’юктиву. У людини гіпертонічна хвороба – гіпертонічний криз. Прошу поміряти тиск, а людина каже 210 на 120 і ти чітко їй говориш - прийміть таблетки від тиску, сходіть до свого сімейного лікаря. А якщо людина втрачає зір на око треба негайно йти до лікаря-офтальмолога. Це може бути цукровий діабет і його ускладнення, тобто крововиливи, може бути пухлина ока, якщо людина втрачає зір або втрачає різко різкість, тобто змінюється форма букв. Наприклад, це при вологій формі макулодистрофії. Такі речі, я ще раз підкреслюю, як травма ока, якщо пропав зір – потрібно звертатися негайно по швидкій допомозі або через сімейного лікаря для діагностики.

- Більше стало у нас знань про ковід, про методи його лікування. Який саме негативний вплив може коронавірус спричинити для зору?

По-перше, це слизова оболонка ока може бути вхідними воротами коронавірусу. Потрібно профілактувати: закапувати око і носити окуляри, щоб не попав коронавірус прямо в кон’юнктиву. І мити потім не тільки очі, а й окуляри, тому що на них можуть залишатися залишки. Симптоми, які під час хвороби коронавірусу... Я сам перехворів і можу сказати, що дуже сильний біль м‘язова, коли ви повертаєте око направо, наліво, догори, донизу внаслідок токсичного впливу на м’язи ока. Може бути короткочасне помутніння зору під час високої температури. Коронавірус, частіше за все, супроводжується високою температурою, пневмонією і прийомом одного-трьох антибіотиків. Потрібно не забувати, що всі ці препарати спрямовані на порятунок життя, але ми не думаємо в той час, як воно впливає на око. А це дуже важливо особливо у пацієнтів, які мають хронічні захворювання такі як цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, захворювання щитовидної залози, тобто це обмінні процеси, частіше всього. Під час коронавірусу, за рахунок змін проникливості судин, відбувається крововилив прямо на очне дно. Це вже говорить про те, що людина втрачає зір або бачить плаваючі помутніння, які наростають, або бачить світло і тінь, і світло. Це говорить про те, що стався крововилив на очне дно, якщо це різко. Крім того, може бути емболія центральної артерії сітківки за рахунок запального процесу. Може бути дистрофічний процес сітківки. Це вже ми говоримо про високотехнологічні методи діагностики самого стану очного дна. Для цього є оптично-когерентна томографія, а також дослідження судин і зорового нерву очного дна. Тут уже потрібно звертатися.

Ми відмітили дуже багато крововиливів на очне дно - через місяць після закінчення хвороби. От коли вже немає коронавірусу і чомусь саме через місяць починаються такі ускладнення. Через те я наголошую на тому, що якщо ви вже перехворіли на коронавірус, якщо у вас тест негативний, будь ласка, ще дуже спокійно поводьтеся: ніяких саун, бань, спортивного залу і таке інше, тому що це може впливати на підвищення тиску. Судини ще хворі, і можуть лопатися, і з’являтися багато змін на очному дні, які можуть привести до інвалідності.

- Наскільки розповсюджені наразі факти необхідності оперативного втручання після виникнення певних проблем із зором після коронавірусу?

Якщо ускладнення при коронавірусі - крововилив на очне дно, ми також робимо вітроретинальне втручання. Ми заходимо спеціальним інструментом в око, дуже делікатно відсмоктуємо цю кров і замінюємо на штучне скловидне тіло. Крім того, що частіше за все - це дірка в сітківці. Ми під час оперативного втручання зашиваємо одразу лазером, і потім потрібен диспансерний нагляд. Інших якихось патологій, які потрібно оперувати терміново при коронавірусі, практично немає, але планові - це відшарування сітківки, глаукома і травма ока.

- Давайте відійдемо з вами від теми коронавірусу. Зараз вже почався навчальний рік. У батьків проблема - як захистити дитину під час навчання від втрати зору, від виникнення якихось проблем із зором. Ви, як професіонал, розкажіть, будь ласка, що потрібно робити, які проблеми і як з ними впоратися?

Батьки приводять дітей достатньо часто, особливо у вересні. От приходить мама з дитиною, якій десять років. Я запитую: "Чого прийшов?" і відповіді немає. Привели. Тобто діти не мають ініціативи йти до лікаря. Але прогресування патології такої як короткозорість - це дуже важлива річ. От в перших класах такої патології, як короткозорість майже немає. Є астигматизм, є косоокість. А от в старших класах, коли йде навантаження, то прогресує короткозорість. Коли вона прогресує? Тоді, коли в сім’ї є короткозорість. Це найчастіше. Це генетично обумовлене захворювання, яке дає можливість після восьми років стимулюватися під час зорового навантаження. І тут важливо, при прогресуючій короткозорості дитину обов’язково потрібно приводити один раз на рік до лікаря-офтальмолога на огляд. Багато лікарів рекомендують тренування резервів акомодації (акомодація – здатність очей фокусуватися однаково добре на предметах, які знаходяться на різних відстанях – ред.). Є спеціальні кабінети. Я за те, щоб це робили поки росте дитина. Адже коли ми тренуємо м’яз, прогресування короткозорості не так швидко відбувається.

Лікарі-офтальмологи всього світу спочатку боролися з тим, щоб діти менше займалися за гаджетами: комп’ютери, телефони, а потім прийшли до висновку, що все це зовсім без пуття. Ми прийшли до висновку, що будемо робити рекомендації. Не забороняти, а рекомендувати. Рекомендувати формулу 20-20-20. 20 хвилин дитина займається за гаджетом і рівно 20 секунд вона дивиться на відстань 20 футів - приблизно 6 метрів і далі в далину. 20 хвилин працюємо, 20 секунд дивимося на відстань 6 метрів через вікно і далі. Все. Більше нічого ми не могли придумати і це дало можливість нам зменшити астенопічні явища (слабкість, швидка втомлюваність м’язів очей – ред.). Пацієнт не втрачає зір. У нього просто болить голова, напружуються очі. Дитина втомлюється, розумієте. Дитина не стане інвалідом від того, що вона займається за гаджетом. Вона просто перевтомлюється. Тому формулу 20-20-20 повинні всі пам’ятати і її потрібно використовувати. Ми, офтальмологи, не можемо заборонити навчатися дітям.

- Якщо порівнювати гаджети і книжки чи зошити. Тобто, я наскільки розумію, проблема у фіксуванні вашого зору на певну відстань. Так? Що гірше? Гаджети чи книжки і зошити? Чи різниці немає?

У гаджеті текст постійно рухається. Треба не тільки слідкувати по довжині, але і треба ще слідкувати по вертикалі як воно рухається. Напруження удвічі більше. Звичайно, коли йде друкований текст, дитина закінчує рядок і переводить буквально на пів міліметра вниз і читає наступну. А тут дитина повинна спіймати, а акомодаційний апарат, він же не вічний.
Він також перенапружується, починається біль в оці, відчуття піску, тому що з'являється синдром сухого ока. Коли біжить текст, дитина повинна зосередитися і спіймати його, а коли дитина зосереджується, вона відкриває очі і не кліпає, не встигає кліпати, а потрібно кліпати 18 разів на одну хвилину для того, щоб око не пересихало, щоб не було відчуття втоми і піску в оці. Через те, звичайно, друкований матеріал - це ідеальний варіант для навчання і взагалі тут немає ніяких проти показів, розумієте. Кажуть, що під ковдрою читають діти і таке інше, ну і нехай собі читають, тільки книжки, а не гаджети.

- Якщо брати зараз сучасні школи, сучасні умови, як там ситуація взагалі з проблемами зору. Можливо якісь сучасні методики навчання дозволяють зменшити негативний валив на око? Чи ситуація не змінилася?

Чим менше займаються діти, тим краще для ока. Але цього неможливо зробити, через те офтальмологи світу рекомендують найкращий варіант фізичного розвитку і відпочинку для дитини - це плавання. І там вологе середовище, там попадає вода в око, дитина кліпає частіше, а око захищається, воно виділяє 20 мл сльози на одну хвилину, якщо в око щось потрапляє. Тобто оновлюється сльозами. Коли дитина плаває, вона гармонійно розвивається все тіло – ви погляньте на ватерполістів. Коли дитина плаває, вирівнюється сам хребет, покращується кровообіг, тобто кровонаповнення ока. А там де кров, там кисень, там поживні речовини і через те є покращення. Через те, що діти, дійсно, багато займаються, до батьків звернення може бути таке: два рази, якщо є можливість, три рази на тиждень відвідуйте басейн. Цього буде достатньо для профілактики будь-якого очного захворювання.

- Ймовірно ви бачили, що в деяких торгових центрах поставили зараз автомати з кольоровими лінзами, які можна абсолютно неконтрольовано, без рецепту придбати. Наскільки це небезпечно саме для дітей та дорослих, які в тому не розбираються? Наскільки це небезпечно і що можна зробити, порекомендувати?

Оптометристи світу рекомендують робити підбір контактних лінз або оптометристами, або офтальмологами. Чому? Тому що кожне око має свої параметри, має свій діаметр, свою кривизну. Наприклад, рогівка може бути 12 міліметрів, 14, 16 і таке інше. Кольорові лінзи - ще пів біди, а склеральні лінзи, де різні м’ячі футбольні, фіолетові і такі інше, які заходять прямо на склеру, то це дуже небезпечно. Тому що відтікає внутрішньо очна речовина саме біля лімба, а ми його притискаємо. І якби обстежитися і сказати, що ця дитина здорова по зору і немає ніяких протипоказань, будь ласка, нехай на вечірку одягне ту лінзу і не буде нічого страшного. Але коли люди міняють зовнішність, коли користуються постійно контактними лінзами для того, щоб мати якийсь певний імідж і якщо вони не звертаються до офтальмологів - це небезпечно. Чим? Може бути алергійний кон’юнктивіт. Крім того, контактні лінзи дуже часто не знімають своєчасно. Коли своєчасно не знімається контактна лінза, а вона має пористу структуру, туди попадає сльоза, в сльозі є білок, а білок - це харчування для мікробів і розвивається кон’юнктивіт. Він призводить до почервоніння ока, а потім може розвинутися навіть виразка рогівки і може бути більмо рогівки і перфорація. Через те я категорично проти, щоб носили такі речі.

Кондомат, так. Кондоми повинні продаватися кругом безкоштовно і без рецепта лікаря, а от що стосується контактних лінз, вони повинні продаватися виключно за рецептом лікаря. Повинен бути підбір. Коли підбираються контактні лінзи, то ми на дві години відпускаємо людину, щоб вона походила, адаптувалася, а потім приходить і ми навчаємо як правильно одягати і даємо свої рекомендації. Не можна в інтернеті купувати такі речі і, тим паче, в автоматах.

- У нас є МОЗ, ВР. Чому такі небезпечні речі є в широкому доступі? Що можна з цим робити? Куди вони дивляться?

Не знаю. Це певний бізнес. Думаю, що МОЗ на сьогодні не до того. Розумієте? Думаю, що цивілізовані країни повинні ухвалювати рішення і не дозволяти такі речі робити. Це вже небезпечна річ. Тому що повинен бути індивідуальний підбір. Або біля того автомата треба посадити оптометриста або лікаря-офтальмолога з обладнанням, який буде рекомендувати якусь лінзу. Я впевнений, що якщо воно продається в державі, то там якісний матеріал, але підбір повинен бути індивідуальний. У нас достатньо хороша мережа оптик в Україні. Хоча, між іншим, у нас не вистачає 2,5 тисячі оптик за європейським розрахунком. Наша кафедра готує оптометристів. Це медик середньої ланки, який вміє перевірити зір, підібрати окуляри, підібрати контактні лінзи, зробити вимірювання внутрішньоочного тиску. Це дуже важливо, що оптометристи з’явилися у нас в Україні. Підбір окулярів можна провести уже не на розкладках на базарі. Це дуже важливо. Подивіться, що ви бачите там: бере людина собі окуляри і все.

А потім людина втомлюється, у неї немає правильної відстані між зіничками, а її треба виміряти, визначити центр, що може бути зовсім не по центру скла. А люди беруть що є. Через те з'являється астенопія. Навіть нудота, блювота може бути, головний біль, підвищення загального тиску від того, що неправильна дистанція. Якщо в людини, наприклад, 62 - дистанція, а вона купила 68, то буде розбіжна косоокість, буде впливати як нервовий фактор і на акомодаційний апарат і таке інше. У нашій державі є можливість звернутися до лікаря. Це так важливо і не так складно. Поважайте своє здоров’я, тому що очі - це лімітуючий фактор вашого життя. Тобто це ваша робота, це ваше життя. Для цього потрібно звертатися до спеціаліста.

- Зараз у нас за вікном осінь, трохи вітряна погода, волога. Які ваші рекомендації в осінньо-зимовий період, щоб зменшити негативний вплив на очі?

Дуже важливо - одягатися за сезоном. Влітку – блайзер, щоб сонце не потрапляло в очі. Взимку - шуба з коміром для того, щоб не було протягу. Це дуже важливо. Але найчастіші скарги пацієнтів, особливо старшого віку, про те, що "я як виходжу на вулицю, в мене починаються сльози". Так і чудово! Ми радіємо, коли у пацієнтів виділяються сльози. Я пояснюю. Наприклад, якщо в хаті у нас плюс 20, а ви виходите на вулицю і там мінус 10 - різниця дуже велика. Ви одягнули шубку на тіло, а на рогівку ви ж нічого не одягнули. Так от, саме густа сльоза і є "шубою" для вашого ока. І тому воно не замерзає, на вулиці в мінус. Потрібно знати фізіологію, що через 15 хвилин, якщо ви вийшли на вулицю, буде бігти сльоза, а через 15 хвилин охолоджується носослізний канал, тому що він був гарячий і був спазм, а потім він охолоджується, розширяється і такими чином сльоза нормально проходить. Якщо у вас вдома не біжить сльоза, а на вулиці перші 15 хвилин, то ви здорова людина. Щоб не було протягів - дуже важлива річ, тому що якщо буде швидке повітря проходити, то око буде пересихати і знову будуть якісь симптоми.

- Якщо ми плачемо в мінус 10, як ви сказали, то чи не буде у нас якогось переохолодження для ока? Чи не може у нас виникнути якесь запалення? Чи не замерзне сльоза?

Не замерзне. Для цього ж є хустинка і перші 15 хвилин можна витерти. В принципі є холодова алергія. Є набряк і можливо сльоза буде від холодвої алергії і починається почервоніння ока. Крім того, не забувайте, що багато мікробів літає в повітрі, а якщо швидкість вітру більша, то значить їх більше буде. Крім того, дуже багато пилу на вулиці і коли попадає пил в око, воно починає захищатися, починає кліпати і починає виділяти сльозу. У нас же сльозовий апарат, якщо він нормально працює то це і є захист практично від усіх ускладнень. Крім того, в сльозі є лізоцим, який нейтралізує мікроби. Навіть, впливає негативно на коронавірус, між іншим, якщо він потрапляє через сльозу.

- Тобто плакати - нормально?

Плакати - це нормально. Велика сльозова залоза може виділяти 20 мілілітрів сльози на хвилину. Як ви думаєте, чому розрахували хустинку для 40 на 40? Якраз вона може вимочати 20-30 мілілітрів води. Так що тут розраховано науково, навіщо такий розмір. Сльоза очищає око, сльоза - захист ока і ми завжди боролися тоді, коли пересихає око, коли мало сльози - це ксероз, це й інфекційні захворювання. То що робив наш, наприклад, професор Шевельов (Володимир Шевальов – український лікар-офтальмолог радянських часів – ред.), є слинна залоза і він під щокою її проводив до зводу кон’юнктиви, щоб слина виділялася в око і воно зволожувалося. Один недолік був - коли людина хоче їсти, то виділялася сльоза. Тепер вже цього непотрібно робити, бо з’явився вже достатньо великий арсенал замінників сльози.

- У вас досить широка практика. Скажіть, а чи помітили ви якусь пряму залежність між травмами ока і якимись відхиленнями в зорі, і професійною діяльністю?

За Радянського Союзу ми мали дуже багато виробничої травми. На заводах були травми. Наразі у нас зменшилося виробництво, тому менше таких травм. І ми проаналізували травми за останні роки. Наприклад, за 5-7 років. В основному це сільськогосподарська травма. Ядохімікати потрапляють в око, механізатори щось там роблять - травма ока, пошкодження рогівки і таке інше. У дитячому віці раніше були - пітарди. Ще у нас був такий варіант травми ока, новий рік - це корок від шампанського. Коли був молодим офтальмологом, а молоді завжди чергують на Новий рік, то кожного року займався цією проблемою. Завжди два-три випадки приводили з тяжкими контузіями. Між іншим, коли купуєте шампанське, купуйте з натуральним корком, а не з пластиковим. Тому що пластиковий корок має таку поверхню, яка збільшує тиск і з великою силою вилітає. І корок з коркового дерева, він рідко коли пошкоджував око. Пошкоджує - пластикова пробка.

Є ще травма ока, коли кусають собаки дітей. Наприклад, ротвейлер, який п’ять років жив у сім’ї, дитину так укусив, що ми вісім годин зашивали, шукали око, але все зробили нормально. Тому що тварини є тварини. Від маленької собачки нічого не буває, але від кота і від папуги - велика біда. Тому що папугу бере дитина на руку, грається, папуга дивиться і бачить себе прямо в зіниці, йому це заважає, бо є конкурент і папуга тільки "тик" по центру рогівки і потім кератит два місяці, а потім може бути центральне помутніння, пересадка рогівки. Котики граються кігтиками, раз - подряпина на рогівці. Начебто невеличка подряпина, але рогівка немає судинної оболонки і погано харчується. Харчується тільки сльозою. Через те потрібно просто бути обережним.

Такої закономірності травми на сьогодні немає. По сезону є: сніжки, якщо зима, влітку - пісок потрапляє, крило метеликів дуже часто присмоктується до рогівки. Але найчастіша травма, все-таки, у працюючого населення - люди, які працюють на електрозварюванні і не захищаються окулярами. Те, що називається окалина - це шматочок металу. Вона приліплюється так до рогівки, що потрібно йти до лікаря-офтальмолога і витягувати. Це найчастіше захворювання на сьогодні, особливо влітку, тому що всі будуються. Але лікар все робить за 10 хвилин і відпускає здорову людину додому.

- Як часто доводилося колег лікувати? Вони самолікуванням займаються чи приходять?

Це велика проблема, коли ти приймаєш рішення, хто тебе буде оперувати, якщо в тебе катаракта. Я, наприклад, можу назвати 12 хірургів, яким би я довірився. Але тут важливий момент - знати. Вибираєш вже людину, яка гарно вчилася, яка знає англійську мову, яка має гарні технологічні можливості, яка була за кордоном на стажуванні, яка може вийти із ситуації під час оперативного втручання, бо можуть бути ускладнення. Це дуже важливо. Оперувати багато хто гарно вміє. Та й саму катаракту лікує багато людей, а от у випадках тих двох відсотків, якщо є ускладнення, людина не завжди виходить з того. Десь 50 відсотків хірургів зашивають око і відправляють у наступну клініку чи приватну клініку. Через те це дуже складне запитання. Лікарі-офтальмологи починають робите професійне самолікування. Самі собі призначають краплі, починають призначати одні, другі, треті. Починають вимірювати внутрішньо очний тиск обов’язково, а потім приймають рішення, що робити далі. Дуже складне питання. Нам немає коли лікуватися в офтальмолога і самі стараємося щось зробити. Але лікарі-офтальмологи, які мають запущені хвороби, - такі як глаукома, цукровий діабет, я не знаю, ми звертаємося колегіально один до одного і допомагаємо обов‘язково

- Наскільки часто лікарі-офтальмологи самі порушують свої ж рекомендації? Є таке? Ви відкладаєте гаджет на 20 секунд чи все ж порушуєте трошки?

На жаль, якщо ти працюєш у клініці і маєш певну напругу там, певну кількість пацієнтів, то про це згадуєш після завершення робочого дня... Тож дуже важливий момент відпочинку: з колегами спілкування, басейн, сауна, якийсь спортивний зал, риболовля. Я дуже люблю риболовлю, тому що сидиш на озері, вологість підвищена і воно дуже добре впливає на око і ти дивишся на поплавок, а це більше 5 метрів. Тобто ти постійно маєш розслаблення акомодації на далекі відстані.

Але ви правильно поставили запитання щодо дотримання рекомендацій. Так от. По глаукомі у нас пацієнти дотримуються рекомендацій у 60 відсотках. Тобто 60 відсотків пацієнтів дотримується наших рекомендацій, а 40 - не дотримується. Не капають своєчасно краплі. Якби вони все це робили, вони б не осліпли ще 20-25 років. А так як вони не дотримуються рекомендацій лікаря, то сліпнуть за 7-8 років. Тому дотримуватися - обов’язково. Крім того, у нас ще є великий конфлікт лікар і аптекар. Тому що лікар виписує одні ліки, коли пацієнт приходить в аптеку, там кажуть: ми дамо вам кращі і дешевші. Або сам пацієнт питає, чи є дешевші ліки. Дешевші ніколи не бувають кращими. У мене була пацієнтка, яка прийшла до мене через три місяці. Я знав, що вона осліпне, але років через п’ять. Вона вже немолода людина. Вона приходить через три місяці - сліпа. Розкажіть, що ви робили: "А я пішла в аптеку і мені порекомендували таке". Тобто вона не робила те, що я прописав. Часто, коли до мене приходять батьки з дітьми, я раз призначаю лікування - бачу, не виконують. Другий раз - не виконують. Кажу: "Знаєте, відповідно до закону, я маю право від вас відмовитися або нехай прийде бабуся з дитиною, бо це ідеальний варіант виконання всіх призначень лікаря для дитини". Просто обожнюю бабусь на прийомах.

- Вы згадали риболовлю. Як загалом відпочиваєте? Що допомагає? Я знаю у вас є домашня улюблениця… і в соцмережах ви публікуєте багато фото.

Коли спіймав коропа і показав – 1200 лайків. Коли пишеш про професійні речі – 120 лайків. У нас є товариство рибалок-офтальмологів. Голова цього товариства професор Баринов – він сам дитячий офтальмолог.

Ви знаєте, одного разу я отримав трофей на телеканалі за приготування ухи. Моя команда називалась "Глаз – алмаз". Було 8 команд і мішленівський кухар. Я приготував звичайну юшку, з тієї риби, що була. Набір був у кожного майже однаковий, але я повитягав усі пухирі з риби і в кінці (кинув в юшку – ред.), як мене навчив рибалка із Ржищева. У рибальській усі мають бути такі міхурі – вони плавають, як символ рибалки – рибалка не тоне. Я отримав відзнаку від мішленівського кухаря за те, що розповів цю байку і показав, як це робиться.

А на дачі у мене є дворняга Жулька. У Facebook є фан-клуб моєї Жульки – вже діти і колеги слідкують, що ж та Жулька ще зробила хорошого. Одного разу у мене ночували гості, і був заступник міністра культури, до якого Жулька ластилася, а на ранок, коли він вийшов на ганок – принесла йому горобчика повихвалятися. Але з його погляду зрозуміла, що він не вражений, тоді вона побігла і принесла щура.

Жулька народила вже 48 щенят. Ми роздали їх людям. Як тільки Жулька народжує, то я у Facebook пишу, що Жулька народила стількито хлопчиків, стількито дівчат… Ми мріяли про рудого собаку і ось у нас народилося троє хлопчиків… Вона піднімає пів села, коли йде хто чужий по вулиці – чудовий сторож. Це чудовий компаньйон. Ще є Найс, німець. І сьогодні народилося 8 щенят, а завтра в інтернеті мене вже просять 30. І їх розбирають. Іноді хуліганю і пишу, що якщо ви візмете цуценя моєї Жульки, то візьмете частину моєї душі, бо я люблю Жульку і люблю її цуценят. Це такі епізоди, які прикрашають життя. Кожне народження – прикрашає життя. Жульку я знайшов на ринку, як їхати на Білу Церкву. У мене була собака московська сторожова – красива, ніби ведмідь, але їй так добре жилося, що вона майже не гавкала. А тут я прийшов на ринок і вискочило маленьке щеня, яке обгавкало всіх. Підійшов до жінки, яка там продавала і запитав, чи можна забрати. Вона запитала, чи я добрий дядько, а я дав їй 500 гривень. Вона каже: "Бачу, що добрий". От так я забрав Жульку і вона з'явилася у нас біля хати. Вона дуже вдячна. Всяке буває на душі, а вона підійде голову притулить і подивиться в очі…

Різні моменти треба використовувати у житті. Багато офтальмологів пишуть картини. Філатов Володимир Петрович (офтальмолог-хурург, художник, засновник та перший директор, з 1936 року по 1956 рік, Інституту очних хвороб і тканинної терапії НАМН України – ред.) – був чудовим художником-мариністом. В Одесі він писав море, писав пейзажі. У мене є вчитель Бідноший Данило Пантелемонович, в якого я деколи беру уроки. І я маю вже достатньо багато полотен. Але можу сказати, що я пишу без стилю… Стиль - це класно, але коли приходиш на виставку одного художника, то в четвертому залі вже починаєш позіхати – воно однотипне. А я малюю так як хочу: там та пляма, там - інша. І я вирішив в кінці року зробити виставку для колег, якщо дозволить коронавірус. Так і назву, як мій youtube-канал: "Мистецтво бачити життя – Сергій Риков. Без стилю". Це буде незвичайно. Є один нюанс: під кожною роботою буде сидіти артист з одним з інструментів з симфонічного оркестру.

- Дякую вам за розмову.